Нестача озброєнь може змусити Путіна піти в оборону: The Economist назвав терміни

Росія вихваляється, що може воювати нескінченно довго. Хоча в неї дійсно достатньо грошей, щоб мобілізувати людей, але запаси радянської техніки вичерпуються, а через західні санкції замінити їх нічим. Деякі втрати стають критичним, тому російський диктатор Путін дедалі наполегливіше прагне перемир’я або заморожування в Україні.

Про це пише The Economist. LIGA.net переповідає статтю коротко.

Спадщина Путіна – СРСР ставив на масовість

Попри розмови про те, що Росія перевела економіку на воєнні рейки і 8% її ВВП йдуть на військові витрати, вона не здатна компенсувати величезні втрати танків, БМП і артилерії, лише витягнувши зі сховищ і відновивши запаси радянських часів.

Ці запаси величезні, проте не безконечні.

За даними більшості розвідок світу, за два роки війни Росія втратила близько 3000 танків і 5000 іншої бронетехніки. Нідерландський розвідувальний сайт Oryx оцінює кількість втрачених російських танків, щодо яких є фото- чи відеодокази, в 3235 одиниць, але припускає, що фактична цифра є "значно вищою".

Путін має дякувати СРСР за величезні запаси зброї, створені під час холодної війни. Радянські керівники знали, що західна техніка є набагато кращою, тому обрали масовість, випустивши тисячі одиниць бронетехніки в мирний час на випадок війни.

Перед розпадом у СРСР було стільки ж бронетехніки, скільки у решти світу разом узятих.

Коли колишній міністр оборони Сергій Шойгу в грудні 2023-го хвалився, що за рік на фронт поставили 1530 танків, то не сказав, що 85% з них, за оцінкою Міжнародного інституту стратегічних досліджень, старі – переважно Т-72,​ Т-62 і навіть Т-55.

З моменту вторгнення на передову відправили 175 досить сучасних танків Т-90м. За оцінками IISS, їх річне виробництво цього року – до 90 одиниць. А коли минулого року українці захопили такий ніби новий Т-90м, то виявили, що його гармата – 1992 року.

Санкції таки працюють

Здатність Росії активніше будувати нові танки чи БМП або навіть відновлювати старі, ускладнена отриманням компонентів. 

Склади компонентів для виробництва вже спорожнили на потреби армії РФ. Важливе обладнання – підігрівачі для палива дизельних двигунів, високовольтні електричні системи, інфрачервоні тепловізори, які раніше завозили з Європи, – під санкціями.

Бракує якісних кулькових підшипників. Доступні китайські альтернативи, але вони не відповідають стандартам якості.

Старого радянського ланцюжка постачань більше немає. Україна, Грузія та Східна Німеччина були для Радянського Союзу важливими центрами виробництва зброї та компонентів. За іронією долі, основним виробником башт для танків Т-72 був Харків.

Ще одна проблема РФ – виробництво артилерійських стволів. Наразі за допомоги КНДР Росія має багато снарядів – близько 3 млн цього року. Їх достатньо, щоб перевершити українців 5:1, а іноді й більше. Але мінусом такої високої скорострільності є зношуваність.

У деяких активних районах бойових дій стволи російських гаубиць потребують заміни через кілька місяців.

Лише два заводи РФ мають складні роторні кувальні машини австрійського виробництва, які останній раз Росія імпортувала у 2017-му. Росіяни ніколи не виготовляли власних складних машин для виготовлення стволів. Їх ввозили з Америки в 1930-х і вивезли з Німеччини після війни.

Проміжне рішення – канібалізувати стволи старої артилерії та встановити їх на самохідні гаубиці. Як довго росіяни зможуть це робити, залежить від стану приблизно 7000 стволів, що залишилися.

Найбільша проблема – з танками та БМП, які все ще мають вирішальне значення для масштабних наступальних наземних операцій. IISS порахував, що в лютому цього року Росія мала близько 3200 законсервованих танків на складах, але досі 70% з них не рушили з місця. Велика частина Т-72 стояли просто неба з 1990-х і є в дуже поганому стані.

За нинішніх темпів втрат російські танки і БМП можуть досягнути критичної точки виснаження до другої половини 2025 року.

Якщо нічого не зміниться, до кінця року росіянам доведеться змінити позиції в Україні на значно більш оборонні. Це навіть може стати очевидним до кінця літа, прогнозує The Economist. Тож інтерес Путіна до тимчасового припинення вогню лише зростатиме.