Ле Пен та інші друзі Путіна. Звідки тренд на крайніх правих у Європі

ЗНАК ВІЛДЕРСА ДЛЯ ЄВРОПИ

Перемога крайньої правої Партії свободи (PVV) на виборах у Нідерландах сколихнула Європу. Її лідер Герт Вілдерс роками займає жорстку антиісламську й антимігрантську позицію, погрожує референдумом про вихід з ЄС і виступає проти підтримки України.

Ще невідомо, чи зможе Вілдерс сформувати коаліцію та стати прем’єром. І чи збалансують його поміркованіші партнери.

Всього до парламенту пройшло 15 партій – і далеко не всі бажають союзу з PVV. Вагаються навіть праві центристи. Тож, коаліціада у Нідерландах може бути дуже довгою та навіть безрезультатною.

Але перемогу Вілдерса святкували крайні праві політики по всій Європі: Марін Ле Пен – у Франції, Віктор Орбан – в Угорщині, представники AfD – у Німеччині, Маттео Сальвіні – в Італії.

А в західній пресі й аналітичних центрах з’явились десятки статей з меседжем – популісти та крайні праві просуваються до мейнстриму.

"Партії, подібні до нашої, на шляху до перемоги по всій Європі", – заявив лідер бельгійської крайньоправої партії VB Том ван Грінкен, якого Politico характеризує як одного з руйнівників у Європі.

"Подібні до нашої" – умовне твердження. Крайні праві партії у Європі відрізняються в залежності від місцевого контексту. Та навіть у ставленні до України: правий уряд Джорджі Мелоні в Італії – проукраїнський, Віктора Орбана в Угорщині – проросійський.

Але, як правило, крайніх правих в Європі об’єднують три риси: обмеження міграції, популізм, євроскептицизм (недовіра до ЄС, прагнення більшої незалежності від Брюсселя).

Тенденція на посилення правих спостерігається вже кілька років, каже LIGA.net Якоб Росс, дослідник Центру майбутнього Європи у Німецькій раді з міжнародних відносин (DGAP, Берлін).

"Щонайпізніше від референдуму щодо Brexit. Нещодавні результати виборів у Нідерландах, схоже, вкотре підтвердили цю тенденцію, – пояснює він. – Хоча парламентські вибори в Польщі та загальні вибори в Іспанії (праві не перемогли. – Ред.) значною мірою інтерпретовані як сигнали проти неї".

Потік біженців з Африки й Азії, ймовірно, є головною причиною зростання крайніх правих сил у Європі, каже LIGA.net Андреас Умланд, німецький політолог та аналітик Стокгольмського центру вивчення Східної Європи: "Я зараз у Берліні і спостерігаю, що кількість біженців дуже велика – вона виходить за межі того, що західноєвропейські держави можуть подужати".

За словами Росса, у частини електорату є побоювання неконтрольованої нелегальної міграції і втрати контролю над кордоном і внутрішньою безпекою. "Це відіграє важливу роль  у поясненні успіху правих політичних сил", – каже він.

Міграційна проблема тільки загострюватиметься, попереджає Умланд. На тлі глобального потепління, яке може призвести до проблем сільського господарства в Африці й нових хвиль біженців.

Підігрівають проблему й антиізраїльські, пропалестинські демонстрації, на які в Європі виходили переважно мігранти, додає він: "Це викликало великий шок у німецького політичного класу".

Ці мітинги – одна з причин успіху Вілдерса в Нідерландах.

Другий, менш обговорюваний, фактор зростання правих у Європі – внутрішня інфляція, втрата купівельної спроможності та зростання вартості життя, переконаний Росс: "Це [створює] враження, що дедалі більша частина працездатного населення Європи вже не отримує вигоди від глобалізації та відкритих ринків".

Третім чинником Росс називає зростання недовіри у частини електорату до суспільних інститутів – політичних партій, громадських ЗМІ або навіть держави як такої. Тому у риториці крайніх правих часто присутні гасла проти істеблішменту.

Наразі крайні праві або праві популісти мають монобільшість у парламенті Угорщини, входять до коаліції чи є її партнерами у п’яти країнах-членах ЄС, мають місця у парламенті – ще у 18 країнах.

Тренд зростання популярності крайніх правих більш характерний все ж для Західної Європи, каже Умланд. Навіть попри винятки.

"У західних країнах право на біженство часто є фундаментальною частиною Конституції. Часто це багатші країни. Там уже є великі діаспори з біженців, – пояснює він. – Тому у східноєвропейських країнах з різних причин менше емігрантів з інших культур".

2024-й буде роком виборів, зокрема до Європарламенту. "Антиелітарна лексика в дискурсі правих рухів по всій Західній Європі і буде важливим мотивом на цих виборах", – каже Росс.

Об’єднання 14 правих євроскептичних партії Identity and Democracy (ID) на початку грудня зібралось у Флоренції та проголосило мету – стати третім за кількістю у Європарламенті (зараз – шосте).

Лідери єдині у критиці міграції, але думки щодо України розділилися. Частина, такі як німецька AfD, кажуть, що "Росію не можна перемогти" та проти санкцій. Натомість лідер Lega Сальвіні заявляв про підтримку України "словом, справою та грошима".

Як на тлі тренду змінюються позиції крайніх правих в окремих країнах Євросоюзу – гортайте дайджест.

НІМЕЧЧИНА. ПРОРОСІЙСЬКІ РАДИКАЛИ

"Уся Європа хоче політичного повороту", – заявила у привітанні Вілдерса з перемогою Аліса Вайдель, співлідерка крайньої правої німецької партії Альтернатива для Німеччини (AfD).

Ця партія стоїть на консервативних, євроскептичних та антиміграційних гаслах, в економіці – на ліберальних. Наразі має 78 місць із 736 у Бундестазі та є п’ятою за чисельністю фракцією.

Опитування 2023 року дають їй у середньому 21%. Це робить AfD другою за популярністю партією Німеччини – після правоцентристського блоку ХДС/ХСС (30%), який був панівною силою за часів канцлерства Ангели Меркель.

Принаймні у західних землях Німеччини партія стигматизована, додає Умланд. Наприклад, після заяв про можливість співпраці з AfD наприкінці вересня пішов у відставку очільник бременського осередку ХДС Карстен Майерс-Хедер.

Також AfD – в центрі уваги правоохоронних і регуляторних органів.

З 2021-го за нею наглядає Служба внутрішньої розвідки ФРН через підозри у прагненні до повалення конституційного ладу. У двох землях її осередки визнані правоекстремістськими. А у жовтні 2023-го був заарештований обраний від AfD до баварського парламенту 22-річний Даніель Халемба – за підозрою в розпалюванні міжетнічної ворожнечі та зберігання нацистських матеріалів.

Пов’язані з AfD політики іноді опиняються у зовсім скандальних компаніях. У грудні 2022-го була затримана ексдепутатка від AfD Біргіт Малсак-Вінкеманн – за підозрою у змові з рейхсбюргерами, конспірологами, які нібито планували вчинити держпереворот. 

Позиція AfD – відкрито антиукраїнська. Партія виступає за скасування санкцій проти Росії, запуск Північного потоку-2, проти постачання Україні зброї, критикує рекомендацію Єврокомісії про відкриття переговорів з Києвом про вступ до ЄС.

Співлідер AfD Тіно Хрупалла до повномасштабної війни їздив до Москви на зустріч з головою МЗС РФ Сергієм Лавровим. А цьогоріч пішов святкувати 9 травня в посольстві Росії – разом з відомим "путінферштеєром", ексканцлером Герхардом Шредером.

На початку великої війни він фактично спробував виправдати Росію, закликавши "не шукати одного винуватця" та повторюючи кремлівські тези про "непочуті інтереси безпеки РФ". А нещодавно втрапив у новий скандал, порівнявши Україну з Вермахтом.

AfD заперечує прямі зв’язки з Кремлем. Але у серпні 2023-го розслідувачі The Bellingcat, Der Spiegel та The Insider стверджували, що деякі депутати AfD отримували тези від спецслужб РФ і гроші, щоб подати позов проти постачання Україні зброї.

У вересні 2024-го у AfD буде можливість показати себе на місцевих виборах у трьох східних землях: Тюрингії, Саксонії та Бранденбурзі. Можливо, покращить своє представництво у регіональних парламентах – і потрапить до коаліції у Тюрингії, каже Умланд.

"AfD може стати величезною проблемою для законотворчості і навіть для формування уряду в Східній Німеччині після регіональних виборів у Саксонії, Тюрингії та Бранденбурзі, – додає Росс. – Якщо партія підтвердить свої нинішні результати в опитуваннях і якщо інші партії не пройдуть до нових регіональних парламентів".

Потенційний успіх на місцевих виборах збільшить представництво AfD і на федеральному рівні, каже Умланд. Зокрема, у Бундесраті – верхній палаті парламенту, який формують коаліції земельних урядів.

Але Бундесрат не має вирішального впливу у німецькій політиці, додає він. Більше значення має нижня палата – Бундестаг.

Але проблема –  у тому, що навіть в опозиції AfD здатна виносити свої тези у публічну дискусію, підсумовує Росс.

"Навіть якщо вони не перебувають в уряді, вони вже формують публічні дебати на такі теми, як міграція або внутрішня безпека, – каже аналітик. – Помірковані праві партії, як ХДС/ХСС, часом намагаються посилити свої позиції з цих питань – щоб запобігти вибору їхніми потенційними виборцями крайніх альтернатив".

ФРАНЦІЯ. НОВА СТРАТЕГІЯ ЛЕ ПЕН

У Парижі перемозі Вілдерса раділа лідерка Національного фронту (RN) Марін Ле Пен. Напередодні виборів у Нідерландах вона зустрічалася з ним у Гаазі, де вони пообіцяли об’єднувати зусилля партій на виборах до Європарламенту у 2024-му.

Мета – подолати "монстра Брюсселю". Ле Пен не подобається "запитувати дозволу в ЄС за будь-яких обставин", "подавати свій бюджет директрисі (голові Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн. – Ред.)" і "дотримуватися валюти, яка показала неефективність".

Ле Пен двічі була у другому турі виборів президента Франції й обидва рази програвала Емманюелю Макрону. У 2017-му – 34% проти 66%, у 2022-му – 41,5% проти 58,5%. Зростає.

Партія RN у 2022 році набрала 18% на виборах і є найбільшою опозиційною силою із 88 мандатами із 577 у нижній палаті. Опитування 2023 року дають їй уже 24% – другий результат у країні.

Новий передвиборчий цикл у Франції буде аж у 2027 році, нагадує Якоб Росс, який спеціалізується на франко-німецьких відносинах. Тож, поки RN займає вичікувальну позицію.

Один із прикладів – нещодавня участь Ле Пен у марші проти антисемітизму. Її батько Жан-Луї Ле  був лідером Національного фронту до 2011 року (партія, з якої створили RN), мав у оточенні симпатиків нацистів і дурну славу антисеміта, пояснює Росс.

"Його дочка напрочуд сильно змінила цей імідж партії, яка дедалі більше сприймається як сила, що захищає інтереси євреїв у Франції від нового антисемітизму, поширеного в іммігрантських громадах мусульманського віросповідання", – каже аналітик.

Ле Пен довго мала тісні зв’язки з РФ. У 2016-му її партія отримала 9 млн євро кредиту від російського банку на передвиборчу кампанію у Першому чесько-російському банку, що базувався в Москві. Банк згодом збанкрутів, а право вимагати борг перейшло до підсанкційної російської оборонної компанії "Авиазапчасти". За даними WSJ, партія досі винна цій компанії 12 млн євро.

Після початку великої війни Ле Пен дещо дистанціювалася від РФ. Заперечувала фінансові зв’язки з Кремлем і Путіним. Казала, що виступає за суверенітет націй – і не проти вступу України до НАТО. Пояснювала, що дещо змінила ставлення до РФ: раніше хотіла приєднати Росію до Європи, а зараз підтримує санкції, але не на газ.

Але у січні 2023 виступала проти постачань Україні важкої зброї, аби "не допустити ескалації". Позиція Ле Пен: перемога РФ буде катастрофою, але перемога України означатиме Третю світову.

Також скандальною залишається її позиція щодо Криму. З 2017-го Ле Пен заборонено в’їзд до України, оскільки у 2014 році вона називала легітимним псевдореферендум в Криму. У квітні 2022-го вна повторила цю тезу та заявила, що не шкодує. Президент Володимир Зеленський у відповідь сказав, що відносини з Ле Пен можуть змінитися, якщо вона визнає, що помилялася.

У 2027-му шанси Ле Пен значною мірою будуть залежати від того, хто виставить кандидатуру проти неї, каже Росс. І чи буде електорат готовий проголосувати проти крайніх правих – за поміркованого.

Робити вірогідні прогнози ще зарано, підсумовує аналітик. Але здається, що Ле Пен наближатиметься до перемоги на Єлисейських полях – такою є тенденція, вона демонструє їхнє зростання в опитуваннях і результатах виборів щонайменше з 2002 року.

АВСТРІЯ. ВІДРОДЖЕННЯ ДРУЗІВ ПУТІНА

В Австрії восени 2024 пройдуть парламентські вибори. До політичного топешелону може повернутися крайня права і проросійська Партія свободи (АПС).

Вона заснована у 1956 році, перший лідер – колишній нацистський офіцер Антон Рейнталлер. Представники АПС їздили до Криму після окупації. Підписували у 2016-му угоду про співпрацю з Єдиною Росією. Кандидатурою партії на посаді глави МЗС у 2017-19 рока була Карін Кнайсль, яка танцювала на весіллі з Путіним, отримала після каденції посаду в Роснафті й оселилася в селі під Рязанню.

АПС втратила владу після Ібіца-гейт у 2019 році, коли розпалася провладна коаліція, де вона була одним з партнерів.

На дострокових виборах у 2019-му АПС набрала 16%. На виборах до парламенту Відня у 2020-му – лише 11%. Але у 2023-му вона здобула позитивні результати на місцевих виборах у Зальцбургу й опитування пророкують їй 30% – перше місце серед усіх в Австрії.

Протягом поточного політичного циклу партія влаштовувала акції проти карантину й вакцинації. Але центральною обіцянкою робила перетворення Австрії на "фортецю" проти міграції.

Нинішній Лідер АПС – Герберт Кікл – обіцяє ветувати "безглузді" санкції ЄС проти Росії, якщо стане канцлером. А у березні 2023-го разом з усіма членами партії покинув залу парламенту під час відеозвернення президента Зеленського.

Інші представлені в парламенті партії засудили бойкот. А Кікл намагався пояснити це рішення традиційним нейтралітетом.

Щодо нейтралітету йому тоді відповів експосол України в Австрії Олександр Щерба, написавши, що АПС обрала сторону гвалтівника.

"Підписати угоду про дружбу з путінською партією, їздити в окупований Крим, вести переговори про продаж Росії ледь не половини Австрії, повторювати як папуга мантри російської політики – це, на думку АПС, нейтралітет", – заявив Щерба.

Також Кікл товаришує з прем'єром Угорщини Орбаном. У березні 2023-го він приїхав до Будапешта та писав про непотрібні санкції проти Росії, закликав припинити вогонь і почати переговори.

А ще – хвалив боротьбу Орбана з міграцією.

Європейські джерела попереджали Politico, що перемога проросійського Роберта Фіцо у Словаччині та потенційне повернення АПС до влади можуть дати Путіну потужний інструмент для підриву санкцій ЄС і допомоги Євросоюзу Україні.

"Це було б катастрофою", – сказав ЗМІ топчиновник Єврокомісії.

БЕЛЬГІЯ. ФЛАМАНДСЬКИЙ РУЙНІВНИК

Найвідоміша крайня права партія Бельгії – не зовсім бельгійська. Вона має назву Фламандський інтерес (Vlaams Belang, VB) і відстоює ідею незалежності Фландрії від Валлонії.

Зараз права партія VB знаходиться в опозиції та має лише 18 зі 150 місць у Палаті представників (нижня палата парламенту) та 9 із 60 у Сенаті (верхня). Але за п’ятирічний виборчий цикл вона, схоже, стала головною політсилою країни – на сьогодні опитування показують їй перше місце з 22-23% підтримки.

Зростання дали першою чергою антиміграційні гасла. Бельгія досі стикається з проблемою біженців після міграційної кризи 2015 року.

"Vlaams Belang належить тема міграції, це важливо для багатьох фламандських виборців. Це головна причина їхнього успіху", – пояснював Politico Ніколас Бутека, доцент Гентського університету.

Головна зірка партії – 37-річний Том Ван Грікен. Він виріс у мігрантському районі Антверпена в родині жандарма та продавчині тютюну. Після навчання вступив до лав молодіжної організації VB, а вже у 28 став наймолодшим лідером партії за всю історію Бельгії.

Ван Грікен просуває антимігрантську лінію, підтримує Дональда Трампа й ідею незалежності Фландрії. Бельгію він називає примусовим шлюбом: "Якщо хтось захоче розлучитись, то ми обговоримо це як дорослі… Якщо вони не захочуть сісти за стіл переговорів – ми зробимо це в односторонньому порядку".

Влітку VB навіть опублікувала дорожню карту незалежності Фландрії. Мета ван Грікена – остаточно здобути її до 2029 року.

Саме за сепаратиські погляди Politico включило ван Грікена у список "руйнівників" на 2024 рік, назвавши артистом-розлучником.

Вибори у Бельгії пройдуть на початку червня. Під великим питанням – чи зможе ван Грікен створити коаліцію. У бельгійському істеблішменті існує неформальна домовленість не урядувати разом із крайніми правами, а лідер іншої правої фламандської партії N-SA Барт де Вевер обіцяє не бути в коаліції з VB у її нинішньому вигляді.

Коаліціада у Бельгії в 2019 році тривала близько 500 днів. Довгі переговори не виключені й у 2024-му.

Тож, реалістичність ідеї незалежної Фландрії – ще більше питання. Але перемога VB може принести політичну нестабільність у країну, де розташовані штаб-квартири ЄС і НАТО, попереджає Politico.

РУМУНІЯ. АНТИУКРАЇНСЬКЕ "ЗОЛОТО"

Наступного року на Румунію чекає калейдоскоп виборів – парламентські, президентські, місцеві та до Європарламенту. Найпотужніша крайня права партія Румунії – Альянс за об’єднання румунів. Абревіатура – AUR, що перекладається як золото.

Це – молода політсила, заснована у 2018-му. А у 2019-му AUR здивувала країну, несподівано набравши 9% на парламентських виборах.

Партія AUR обралась на антисистемних гаслах – була проти всього, що робить влада, пояснює LIGA.net редакторка Балканського оглядача Наталя Іщенко. Перший рік AUR прийшовся на COVID-19 – і вона грала на гаслах проти обмежень і вакцинації.

Але з падінням інтересу до коронавірусу позбулася лідерів-антивакцинаторів і перемикнулася на консервативну повістку.

"У всіх сферах треба захищати інтереси Румунії – це стало головною темою лідерів цієї партії, – каже Іщенко. – Румунська нація, сім'я, свобода і християнська віра. Вони поставили просто на класику консерватизму. І на цих позиціях ідуть до парламенту".

Судячи з опитувань, це працює. Наразі партії прогнозують від 14 до 20% та третє місце у парламенті. Її лідер Жорже Сіміон має третє місце у рейтингу на пост президента.

Чи увійде AUR до коаліції – спрогнозувати важко, оскільки до виборів ще багато часу. Партія цього прагнутиме, але навряд буде головним партнером в коаліції, каже Іщенко.

Для України – це все одно погані новини. FT характеризує AUR як антиукраїнську: партія називає війну "не нашою", виступає проти постачання Україні зброї, проти транзиту української сільськогосподарської продукції та навіть проти навчання українських пілотів у Румунії на F-16.

А лідер партії Жорже Сіміон висміював відсутність виступу Зеленського у парламенті під час візиту до Румунії у жовтні.

Також AUR має ресентимент щодо Великої Румунії – колишніх земель, які входили до складу держави, каже Іщенко.

Навіть емблема партії містить натяки на колишні кордони Румунії.

У контексті України найгучнішим був скандал із сенаторкою Діаною Шошоаке, яка обиралась за списком AUR (але вже не є членом партії). Вона висловила претензії на Буковину та прилеглі території – український МЗС у відповідь закликав накласти на неї санкції.

Нещодавно представники AUR також приїздили до Чернівців і дарували там румунські книжки на День Буковини, додає Іщенко.

Але це румунське державне свято, що відзначає приєднання регіону до колишнього Королівства Румунія.

"Уже в назві "Альянс за об'єднання румунів" ховаються територіальні претензії", – пояснює редакторка Наталя Іщенко.

Також не виключено, що AUR може почати розвивати меседжі про шкоду санкцій проти Росії, додає вона.

Посилення AUR на виборах можуть турбувати й ЄС. Основна євроскептична теза партії: "Ми не проти ЄС і НАТО, але маємо не підкорятися всім вимогам, а стояти прямо, як Польща [за правління ПіС]"

СЛОВАЧЧИНА. СОЮЗ ПРАВИХ З ЛІВИМИ

У Словаччині на виборах восени 2023-го крайні праві партії показали гірший результат, ніж очікувалось. Республіка, якій соціологи прогнозували 8%, не пройшла до парламенту. А Словацька національна партія (SNS) ледве подолала бар’єр у 5%.

Попри правий вектор, SNS увійшла до коаліції з переможцем – SMER-SD Роберта Фіцо, яка де-юре є соціал-демократичною (SD), але фактично популістською та євроскептичною партією.

Інший партнер SNS по коаліції – поміркована Hlas-SD, теж соціал-демократи. Через коаліцію з крайніми правими Європейська соціалістична партія призупинила членство SMER і Hlas.

На трьох ці партії мають 79 мандатів у парламенті – з 76, необхідних для більшості. Попри незначну перевагу, коаліція буде стійкою, прогнозувала LIGA.net Дарина Малова, професорка політології Університету Коменського (Братислава, Словаччина).

"Між Hlas, який намагається бути проєвропейською соціал-демократією, та SNS існують програмні розбіжності. Але вони не настільки важливі, як бажання мати владу", – пояснює вона.

Лідер SNS Андрей Данко вже критикував нового прем’єра Роберта Фіцо та членів уряду з Hlas. Але це – радше політичний прийом.

"Данко відомий своєю непередбаченістю, але тримається за владу як кліщ, – пояснював LIGA.net президент словацького Інституту громадських справ Григорій Месежніков. – Це все, щоб показати виборцям, що вони в уряді займають якусь важливу позицію. Але насправді жодної внутрішньої опозиції він не робитиме".   

Андрей Данко також відомий проросійськими діями: він неодноразово відвідував Держдуму РФ, повторював російську пропаганду про нібито утиски російськомовних на Донбасі.

Уряд SMER, Hlas і SNS під Фіцо вже зробив антиукраїнські кроки – не затвердив пакет військової допомоги на 40 млн євро та обіцяє не давати зброї зі своїх запасів, але не виступає проти комерційних контрактів словацького ВПК для України.

Під питанням – позиція Словаччини на саміті Євроради 14-15 грудня, де вирішуватиметься доля переговорів про членство в ЄС і макрофінансового пакета грантів і кредитів на 50 млрд євро.

Весною 2024 року, ймовірно, уряд Фіцо отримає і свого президента. Наразі лідер Hlas Петер Пеллегріні має найвищий рейтинг серед потенційних кандидатів, хоча формально ще не висунув свою кандидатуру. На другому місці – Іван Корчок, який був головою МЗС за дружнього Україні уряду Едуарда Хегера (2020-22).

Детальніше про позицію нового уряду Словаччини щодо України читайте в розборі: Ефект Фіцо. Чому Словаччина (не) даватиме зброю Україні

ПОЛЬЩА. ПОРАЗКА ПРАВИХ

На жовтневих виборах у Польщі права та євроскептична партія Право і Справедливість (ПіС) формально перемогла з 35% голосів. Для формування коаліції ПіС не вистачає мандатів.

Крайня права Конфедерація набрала лише 7,2% – найнижчий показник серед партій, що увійшли до парламенту.

Партія відома антиукраїнськими гаслами (на кшталт – "виставити борг Україні"), а представник її люблінського осередку є фронтменом страйку польських перевізників на кордоні.

Попри результати, ПіС все ще намагається зачепитися за владу, яку мала протягом восьми років. Один з лідерів партії Матеуш Моравецький як де-юре переможець сформував новий уряд, який найімовірніше не отримає вотуму довіру від парламенту.

Натомість уряд готові сформувати центристські та ліво-центристські партії – Громадянська платформа, Третій шлях і Лівиця. У них 248 мандатів (з 231), та ще 10 листопада підписали коаліційну угоду.

Прем’єром від коаліції, найімовірніше, має стати експрезидент Євроради та лідер Громадянської платформи Дональд Туск. Politico визнало його найвпливовішою людиною року в Європі й очікує на покращення відносин з ЄС, Францією та Німеччиною.

"Це шматочок надії для центристів", — заявляє Politico.

Дональд Туск нещодавно розкритикував уряд ПіС за зростання напруги у відносинах із Києвом, зокрема за бездіяльність у ситуації з блокуванням кордону польськими первізниками.

Зміни за Туска навряд будуть миттєвими чи радикальними, оскільки президентом лишається виходець з ПіС Анджей Дуда. А у правих і крайніх правих сил наступного року буде можливість покращити позиції на весняних місцевих виборах, де їх традиційно більше підтримують у східних воєводствах, і виборах до Європарламенту.