"Франція відступила від прірви". Сценарії уряду для Макрона: все дуже складно
Другий тур парламентських виборів у Франції став несподіванкою – очікувані переможці, ультраправі, здобули третє місце. Перше – блок лівих. Друге – партія президента Емманюеля Макрона. До Національної асамблеї пройшли три дуже різні блоки, які тепер мають сформувати коаліцію, що буде дуже складно.
Імовірна політична криза. Усі три сили спробують домовитися, а до цього керуватиме, схоже, уряд із чинним прем’єром.
LIGA.net розбиралася, що писали провідні західні медіа про вибори у Франції і які сценарії коаліціади найбільш вірогідні.
The Guardian: "Ліві не пускають ультраправих"
Новий народний фронт (NFP) – лівий блок, у якому домінує радикальна партія Жана-Люка Меланшона "Нескорена Франція" (LFI), став приголомшливим переможцем другого туру виборів у Франції: 182 депутати у 577-місному парламенті, пише The Guardian.
Центристський блок Макрона "Разом" матиме 163 депутати, а ультраправе "Національне об’єднання" (RN) Марін Ле Пен та її союзники, які минулого тижня сподівалися на більшість, мають 143.
Це буде парламент із дуже різними платформами та без традицій спільної роботи. І, за конституцією, жодних виборів протягом року.
Блок NFP із соціалістів, зелених і комуністів – найбільша сила, але йому далеко до 289 місць, необхідних для коаліції.
Франція не має досвіду створення широких коаліцій, але кілька лівих і центристських діячів раніше припускали, що це може бути рішенням для завислого французького парламенту.
Колишній прем’єр Едуар Філіп, давній союзник Макрона Франсуа Байру та лідер Зелених Марін Тондельє – серед тих, хто минулого тижня заявив, що коаліція проти ультраправих, із поміркованих лівих і правих, може об’єднатися навколо базової законодавчої програми.
"Ми в розділеному парламенті й повинні поводитися як дорослі", – сказав Рафаель Глюксманн, який очолював соціалістів на виборах до Європейського парламенту.
Багато залежить від готовності LFI йти на компроміси й від реакції поміркованих лівих, якщо партія Меланшона відмовиться. Крайня ліва партія каже, що увійде в уряд лише для того, щоб "реалізовувати нашу політику, і нічию більше". Деякі центристи Макрона заявили, що не вступатимуть в альянс з LFI. Союз Макрона, соціалістів, Зелених і кількох інших може дати мінімальну більшість.
Міцну коаліцію буде важко збудувати, враховуючи розбіжність партій у таких питаннях, як податки, пенсії та зелені інвестиції. Вона також може бути вразлива до протестів крайніх лівих і правих.
Замість того, щоб пробувати сформувати коаліційний уряд, минулого тижня прем’єр Габріель Атталь, який залишає посаду, запропонував, щоб основні сили створили коаліції для голосування за окремі закони.
Макрон пробував цю стратегію після втрати більшості у 2022-му, але з обмеженим успіхом, змушений був не раз вдаватися до спеціальних конституційних повноважень, як от непопулярна стаття 49.3, щоб просувати закон без голосування в парламенті.
Президент може призначити технократичний уряд з експертів з економіки, високих службовців, науковців, дипломатів і лідерів бізнесу чи профспілок. Але Франція не має досвіду таких урядів.
Врешті, Макрон може попросити Атталя, що планує подати заяву на відставку, залишитися на чолі тимчасового уряду.
Що б не було, Франція прямує до тривалої політичної нестабільності. Адже крайні праві й ліві будуть представляти будь-які тимчасові рішення як змову еліт, щоб позбавити їх влади.
"Франція відкинула правління ультраправих. Але результати вказують на глухий кут і параліч", – каже Муджтаба Рахман із консалтингової компанії Eurasia Group.
The Economist: "Приголомшливий результат у Франції"
Для президента Макрона, який призначив ці вибори всупереч порадам близьких союзників, результат приніс полегшення. Його центристська коаліція збереже 168 місць (хоча мала у попередньому парламенті 250). Його група депутатів тепер може отримати ключ до формування коаліції чи лівого уряду меншості, пише The Economist.
У ніч виборів Меланшон, колишній троцькіст, першим вийшов на сцену і тріумфально оголосив про перемогу. Він закликав Макрона запросити NFP сформувати уряд, наполягаючи на своїй радикальній програмі, що обіцяє підвищення мінімальної зарплати на 14%, повернення податку на багатство й обмеження цін на енергоносії.
Буде багато суперечок між чотирма партіями NFP. До виборів блок не міг висунути єдиного кандидата у прем’єри. Багато діячів у NFP невдоволені саморекламним домінуванням Меланшона та прагнуть відійти від нього. Соціалісти отримають стільки ж місць, скільки LFI, і цілком можуть наполягати на лідерстві, що значно полегшить формування коаліції з центристами. Серед соціалістів – колишній президент Франсуа Олланд, який колись був босом Макрона.
За словами джерела в оточенні президента, Макрон вважає, що результати не показують чітко, хто може керувати. Він найбільше сподівається на коаліцію, яка забере поміркованих лівих і зелених від команди Меланшона й об’єднає їх із центром.
Франція, на відміну від інших країн Європи, не має досвіду компромісних угод, необхідних для коаліції. Три блоки, які увійдуть в Асамблею, дуже не люблять один одного і ще більше недовіряють.
Враховуючи це, Макрон може просити 35-річного прем’єра Атталя далі бути тимчасово виконувачем обов'язків, поки йдуть переговори. Вони можуть затягнутися на більшу частину літа, зокрема на Олімпійські ігри у Парижі, які розпочнуться 26 липня. Франція відступила від краю прірви. Але ще прямує до невідомого.
Politico: "Що варто знати про вибори у Франції"
Партія Меланшона з лівого блоку виключила можливість правління разом із силою президента. Подібно прем’єр Атталь заявив, що його партія ніколи не ділитиме владу з Меланшоном, пише Politico.
Атталь згоден очолити тимчасовий уряд, щоб була певна стабільність під час Олімпійських ігор.
Який би уряд не утворився, він навряд чи буде довго стабільним. Бюджетні переговори цієї осені стануть першою гарячою точкою. Франція під тиском, щоб скоротити бюджетний дефіцит. Є багато ідей, з якими ліві, ліберали й ультраправі ніколи не погодяться. Бюджетно-податкова політика у верхній частині списку.
Тиждень тому здавалося, що Макрон прямує до катастрофи – його позачергові вибори не лише не зупинили Ле Пен, а й поставили за крок від влади. До вечора неділі його центристська коаліція завадила найгіршому. Але невелика втіха не може приховати реальність: що крайні праві зараз сильніші, а ліберали слабші.
Перед цими виборами президент керував найбільшою депутатською групою в парламенті. Тепер йому, мабуть, доведеться працювати з опозиційним політиком на посаді прем’єр-міністра.
Його авторитет вдома і довіра за кордоном – підірвані.