Реакція на викриття 49 прокурорів наштовхує на висновок – робити, як в Росії. Але це не вихід
49 прокурорів....
Цікаво, що боротьба з корупцією демотивує українців. Бо роками всі ці прокурори оформлювали собі інвалідність, всі про це знали, але то було тихо.
Роками на регіональному рівні існували і існують князівства, де сюзеренами є місцевий прокурор, місцевий голова СБУ і ще якийсь там місцевий бонз, і всі вони один одному чи то родичі, чи то куми.
А зараз розкрили гнійник. І люди розлючені, злі, розгублені. Повзуть у помиральну яму. А відбулося тільки те, що у Хмельницькому ввімкнули світло. І тарганів помітили.
Але несеться трошки інше. Зневіра і зрада. Від прогресу у боротьбі з корупцією. Так, прогресу дуже маленького, прям мінікрок відбувся. І так, крок не системний. Але ж у правильному напрямку.
А кожного разу прямо вибух. Спіймали Крупу – кошмар. Розкручують кейс Крупи і йдуть по її чарівних списках (от молодець, дама, все зберігала, всюди у неї порядок), знов не слава богу.
Це трошки лицемірно. Бо наче не знали, а зараз відкрились очі…
Бо єдиний висновок напрошується, що краще не боротися. Не публікувати. Як у Росії. І тоді не буде горлання про найбільшу у світі корупцію (що саме по собі є дикою маячнею). Як у дитини. Я закрив очі, я не бачу проблеми, її нема. Бо реально ж купа людей в Україні на повному серйозі зараз аргументує, що навіщо боротися з Росією, якщо у нас корупція...
Яка правильна реакція на подібні викриття? Це добре, але треба більше. Ну реально ж добре, що розкрили цих прокурорів. Друге – потрібні реформи. Потрібно будувати інститути, які просто не працюють. І в яких ключ. Тут вам остання нобелівка з економіки в поміч.
В тому числі провести реформу прокуратури, яку колись саботували і так і не завершили. Сюди треба спрямовувати свою енергію. Не просто кричати: "А-а-а, ми всі помремо, бо у нас корупція".
Потрібен конструктив замість помиральноі ями. Туди нас і так загоняє російська пропаганда. Намагаючись знецінити роль української держави як такої. З логічним висновком – немає чого її захищати.
А правда така, що ми – корумпована держава. І кожна новина про розкриту корупцію має радувати, а не демотивувати. Бо публічність – один з головних інструментів боротьби з корупцією. І це просто має ставати ще одним кроком у системній боротьбі.
Але ще правда у тому, що ми не тільки корумпована держава. Що є ще багато чого про Україну окрім корупції. І це не можна забувати. Як і не можна толерувати корупцію. І голосувати за корупціонерів. І не голосувати за них на місцевому рівні. Бо "він сучий син, але ж наш сучий син".
49 прокурорів з липовими довідками? Логічно, ми ж все знаємо про українську прокуратуру. І це просто означає, що реформа з побудови нового інституту замість непрацюючого корумпованого відомства потрібна. Було б дивно, якби все, що ми знали про українських прокурорів, не привело нас до думки, що 49 жадібних чортів про всяк випадок ще й інвалідність собі оформили.
І так, ці 49 прокурорів не з Марса прилетіли. Вони наші, українські. У них купа родичів. І вони просто одні з клієнтів доброї пані Крупи. Послугами якої користувались не тільки чиновники. Просто не зробиш новину "49 економістів" чи "37 будівельників" отримали довідку… а "49 прокурорів" звучить.