Протести в Росії почнуться з армії

Група "Інформаційний опір" оновила дані щодо окупантів, яких у самій Росії публічно поховали або визнали вбитими станом на 31 липня.

Лідери в абсолютних цифрах:

Краснодарський край – 1818.

Свердловська область – 1098.

Самарська область – 913.

Башкортостан – 868.

Бурятія – 856.

Лідери за кількістю убитих на 10 тисяч чоловіків працездатного віку:

Тива – 39.

Бурятія – 30.

Чукотка – 25.

Забайкалля – 23.

Магаданська область – 22.

Якщо заглибитись у статистику, виглядає так, ніби російська влада звільняє Далекий Схід від населення.

Особливе місце у керівництва Бурятії. За місяць там вибори Народного хуралу. Навіть цікаво, чи будуть якісь ознаки громадського невдоволення. Не акції, хоча б на рівні риторики.

Карта втрат щодо кількості працездатних чоловіків у нормальній країні підказала б, де є точки напруження. У Росії це спрацьовує лише частково. Тому що ціна людського життя нівельована, мораль знищена, отримання компенсації за вбитого родича – це історія успіху.

Видно, що є складнощі на Північному Заході, наскільки великі втрати російського десанту в Пскові, Костромі, як наші покришили морську піхоту із Сахаліну. Підірвано стійкість опорної бази РФ на Кавказі в Північній Осетії.

Інцидент, коли головний російський десантник Михайло Теплинський навмисно проговорився про втрати, демонструє, що у військовому середовищі ця тема є досить чутливою.

Загалом моральний клімат у росармії системно погіршується, співчуття заколоту Пригожина показало, що проблема зростає. Її тимчасово купірували, але причини нікуди не поділися.

Поки що виглядає так, що не в суспільстві, а саме в росармії невдоволення може набути якихось екстремальних форм. Особливо на тлі поразки.