Освіта – це точка опори під час війни: чому навчання дорослих в Україні набирає обертів
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україні актуалізувався запит на навчання та освоєння нових професій у дорослому віці, свідчать дані представництва профільної неурядової організації DVV International. Чому освіта дорослих – дієвий інструмент адаптації до викликів, як вона сприяє реінтеграції населення і чому розвивати цю тему під час війни особливо на часі? Ділюся досвідом львівської мережі Центрів Едукації, що займаються освітою дорослих.
Освіта – ефективний реінтеграційний інструмент
Ми надаємо доступ до якісної неформальної освіти для кожного. Але нині фокусуємося більше на тимчасово безробітних людях, батьках у декреті, на внутрішньопереміщених особах. Впродовж останніх двох років акцентуємося на ветеранах та їх сім’ях, членах сімей загиблих і волонтерах. Однак хочу наголосити: ми не маємо наміру сегрегувати людей. Навпаки – створюємо змішані групи, адже навчання у них виконують дуже важливу реінтеграційну функцію.
Коли люди 20 годин працюють разом над завданнями, це дійсно запускає соціальні ліфти. З одного боку може сидіти людина безробітна, а з іншого – мати якийсь бізнес. Вони тут і зараз зацікавлені однією темою, є нині рівними, а раніше – навряд коли-небудь познайомилися б. Так, на початку повномасштабного вторгнення до Львова приїхало дуже багато внутрішньо переміщених осіб, і першими друзями, яких вони тут зустріли, були люди на наших курсах.
Навчання виконує одночасно і профорієнтаційну, і соціальну функцію
Дуже часто під час відбору люди вказують, що освіта для дорослих потрібна їм для розв’язання якихось проблем, для працевлаштування тощо. А у процесі з’ясовується, що і соціалізація для них є важливою. Пригадую історію дружини загиблого воїна – вона прийшла і щиро сказала, що не знає, навіщо їй курси, але має велику потребу у тому, щоб кудись вийти, спілкуватися.
Освітні курси для дорослих сприяють активнішому залученню в життя громади
Для нас стало несподіванкою, що 73% слухачів курсів зазначили, що почали брати більш активну участь у житті міста. Це досить цікава тенденція, адже навчання може не бути напряму пов’язане з громадською активністю. Те, що люди виходять зі своєї зони комфорту і занурюються у щось нове, стає поштовхом і надалі шукати такі можливості чи приходити на інші наші курси. А понад 80% слухачів курсів вказують, що використовують набуті навички для відкриття власної справи, збільшення доходу, заснування власного проєкту чи фонду.
Пізнання нового – дієвий інструмент адаптації
У часи війни я особисто розглядаю освіту як дієвий інструмент адаптації до швидких змін. Тому що саме завдяки освіті можемо протистояти викликам, які з’являються у нашому житті чи не щодня. Ми маємо навчати людей оцінювати ризики та знайомити з алгоритмами дій у тій чи іншій ситуації. Змінюється ринок праці, деякі вакансії стають більш актуальними, виникають нові запити – що ми маємо робити? Обов’язково звертатися до освіти.
Освіта – інструмент мінімізації економічних ризиків (і особистих, і на рівні держави)
Очевидно, що Україна перебуває на порозі високих економічних ризиків. Освіта – це інструмент для їх мінімізації. До прикладу, курс з фінансової грамотності завжди був популярний, а нині він просто необхідний: як людям зберегти кошти, примножити їх та протистояти кризі? Цьому можна і потрібно вчитися.
Ми маємо постійно стежити за тим, які є виклики в державі, адже саме це є точками зростання суспільства. Для мене злочин не займатися освітою дорослих у часи війни. Це чудовий інструмент, який себе ефективно показує і допомагає швидко адаптуватися до викликів.
Досвід інших країн – це чудово, але і нам є чим поділитися
Ми стежимо і за трендами у темі освіти дорослих, і за її історичним розвитком. У цьому плані дуже цікавим є досвід Південної Кореї та її підходу до освіти дорослих як до інструменту, що сприяє вирішенню повоєнних викликів. Багато у чому Південна Корея навіть перевершила Німеччину, досвідом якої надихалася. Адже у її Конституції закладене право на отримання освіти впродовж життя. Так, держава на всіх рівнях має забезпечувати доступ людей до якісної неформальної освіти. Південна Корея зробила на це ставку — вони масово навчали людей, і саме освіта допомогла їм стати на ноги після війни досить швидко.
Ми також вивчали досвід Німеччини, де освіта дорослих є дуже вкоріненою у життя держави. Так, німецькі народні університети мають понад сторічну традицію і величезну мережу (більш ніж 900 закладів). Звісно, в Україні такого ресурсу й історичної традиції немає, але нині тема освіти дорослих у нас розвивається так стрімко, так цікаво і так інноваційно, що ми вже маємо власну експертизу, якою можемо ділитися зі світом.
Російське вторгнення і виклики, які воно зумовило, тільки посилило важливість цієї теми. Інші країни цікавляться тим, як у нас працюють центри освіти для дорослих: Польща, Австрія залюбки вивчають наш досвід, захоплюються і хочуть впроваджувати його у себе. Тому досвід інших країн – це чудово, але і ми маємо чим поділитися. Вони у захваті від того, як в Україні органічно, просто і дієво розвивається цей напрямок.
Освіта для дорослих змінює життя людей, і ми за цим постійно спостерігаємо. Це хороший інструмент для того, щоб підвищувати рівень життя та протистояти викликам. Це зміни, на які ми можемо впливати і які відбуваються завдяки нам.