Врешті, програє той, чия еліта сильніше деградувала. Як не допустити цього нам
Російські еліти сильніші за наші еліти: якісний відбір, глибока багаторічна підготовка. Врешті, витягування кращого людського капіталу з колоній, зокрема з нас.
Але є три "але".
По-перше, у нас сильне суспільство з горизонтальними мережевими зв'язками. І йому вдається іноді закидати на елітні поверхи окремих своїх представників (звідки їх традиційні еліти намагаються викинути, наприклад посадити). А російське суспільство атомізоване, ні на що не здатне.
По-друге, наші союзники вкладалися багато років в структури громадянського суспільства різними освітніми проєктами, і ці вкладення трохи зменшують ефект постколоніальної деградації.
По-третє, наші вороги обрали шлях свідомої швидкої деградації для збільшення керованості інституцій і суспільства в агресивній війні. Це призводить до прискореного негативного відбору, потроху професійні росіяни починають закінчуватися.
Висновок простий. Нам треба будувати наші інституції та кооптувати туди кращий людський капітал із суспільних мереж – за принципом компетентності, а не лояльності, бо інакше програємо війну.
Це війна на виснаження, і не лише збройних сил, запасів снарядів, фінансових систем, суспільної стійкості, енергетичних систем тощо, а й еліт. Чиї еліти сильніше деградують, той програв. Бо в момент, коли деградація перетинає червону риску, ухвалюються управлінські рішення, після яких система далі не живе.