Конституція – детальний портрет України та українців. Особливо зараз – в час війни з РФ
Дорогі українці! Незламні громадяни незламної країни!
Великий народе з великою історією! Свідоме суспільство правової держави!
Той факт, що все вищезгадане – правда, доводить багато речей.
Давні документи й літописи, пам’ятки історії та права, релігійні традиції та народні звичаї, наука, література, музика, живопис, легенди та міфи, прислів’я та приказки та навіть випуски новин. Усе це по-своєму змальовує нашу державу і нас із вами.
Але є одна річ, яка, на мій погляд, дає найбільш детальну та об’єктивну оцінку. Це Конституція України!
Це точка розвитку, до якої ми дійшли як держава й суспільство за віки історії.
Державний устрій – це наш інтелект. Форма правління показує, чи перейшли ми на наступний рівень цивілізації, чи застрягли в ері тиранії й диктатури.
Конституція, як рентген, показує наші сильні та слабкі сторони. Наші принципи, наші цінності, наші ідеали. Рівень свободи та права, які ми готові захищати. Рівень зрілості й обов’язки, які готові виконувати.
Норми Конституції дають змогу розшифрувати генетичний код нашої нації. Знайти відповідь на два головних питання: що таке Україна, і хто такі українці?
Це наш детальний портрет.
І особливо зараз, у часи повномасштабної війни, яскраво проявляються його головні риси.
Ми ухвалили Основний Закон держави 26 років тому.
26 років по тому захищати свою державу для нас – основний закон. Чому? Відповідь є у преамбулі Конституції. Засади її ухвалення 26 років тому є засадами нашої боротьби зараз. Пояснюють, чому й за що ми б’ємося. Це право українського народу на самовизначення, всенародно схвалена незалежність України, незворотність шляху до Європи. Це відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями.
Не ми почали війну, не ми першими стріляли, й не ми першими напали.
Ми захищаємо Україну, яка є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою.
Взявши до рук зброю, ми не вагалися, як на роздоріжжі. Не обирали, захищати першу статтю Конституції чи дотримуватися першої Божої заповіді. Бог на нашому боці, він каже, що захищати рідний дім від нечисті, – не гріх. Гріх його не захищати.
Наш суверенітет поширюється на всю територію. Ми – унітарна держава. Наша територія в межах наявних кордонів цілісна та недоторканна. А тому на сході та заході, на півдні, півночі та в центрі наш народ героїчно б'ється за ці принципи й другу статтю нашої Конституції. Стримує другу армію світу.
Якій байдуже до всіх загроз та ризиків Третьої світової війни.
Але нам не байдуже до норм третьої статті Конституції. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека – це найвища соціальна цінність. І наші люди ціною життя, здоров’я й безпеки боронять цей принцип. З честю та гідністю!
Для нас норма – захищати це. Для нас норма – захищати інші норми.
Земля – це основне національне багатство. Її надра, повітря, водні та інші природні ресурси її території, континентального шельфу та морської зони – це власність українського народу. Ми будемо битися за кожен метр нашої землі до останнього ковтка повітря.
Бо змінювати конституційний лад в Україні може тільки народ. Ніхто не може узурпувати державну владу. Нам добре відомий термін "демократія", тому ми не знаємо, що таке п’ятий термін. У нас право на протест, збори та демонстрації – це конституційна стаття, а в когось – кримінальна.
Державні символи мають для нас зовсім не символічний і не формальний характер. Наш Державний прапор – стяг зі смуг синього й жовтого кольорів. Два священних кольори. Третього не дано. Як не дано чужому триколору замайоріти на нашій землі, в нашому небі якось інакше, аніж із приставкою "тимчасово".
Наш герб – знак Княжої Держави Володимира Великого. Це тризуб. Не двоголові пташки. Тому що тут таке не злітає.
Наш Державний гімн "Ще не вмерла України і слава, і воля…". Вони живуть і будуть жити. Наш народ в окупованих містах не боїться масово виходити на мирні акції та співати свій гімн. Гучно співати. Дивлячись в очі окупанту, співати, що вони згинуть, як роса на сонці. Цей народ неможливо перемогти! Тільки знищити. Але й це неможливо. Бо ми козацького роду!
І наша державна мова – українська. І ми поважаємо всі інші мови. Жодної не утискаємо. Тому за Україну сьогодні воюють і українською, і кримськотатарською, і польською, і російською, і білоруською, і молдовською, і угорською, і румунською, грузинською та багатьма іншими мовами! Бо що таке зло – зрозуміло без слів. І перемагати його можна без слів.
Окупант чекав на гостинну зустріч, а отримав шалений спротив. Зустріч не хлібом-сіллю, а "Стугною" і "Джавелінами", "Байрактаром" і "Нептуном", "Вільхою" і "Хаймарсами".
Наш спротив триває вже 125 днів. Для світу – це восьме диво, для ворога – дев'ятий вал, а для нас – 17-та стаття Конституції України. Захист України – це найважливіші функції держави та справа всього українського народу.
Ми не маємо іншого вибору, аніж захищати свій вибір. Наш обов’язок – захищати наші права. Права, гарантовані Конституцією.
Невід'ємне право на життя, яке Росія порушила десятки тисяч разів і відняла десятки тисячі життів. Це право на недоторканність житла, яке щодня й щоночі порушують її ракети, бомби та кулі.
Це права, звичні та невід'ємні для нас. Це свобода слова. Саме тому українці не побоялися сказати ворогу "идите домой". Бо мають свободу думки. Вміють думати, бачити, чути, розуміти, відрізняти правду від брехні. Це право обирати й бути обраним. Неможливість бути заарештованим ні за що. Свобода пересування. Недоторканність. Це всі права дітей.
За все це ми воюємо сьогодні. Щоб відстояти, визволити й відновити.
Щоб наші майбутні покоління мали права, наше покоління не має права здатися. Не маємо ми й такого бажання.
Ворог не зможе усвідомити силу, з якою ми готові битися за свою волю, за свої права та свободи. Той, хто не має цього сам, ніколи не позбавить цього інших. Саме тому для нас неминучою є перемога. Для ворога неминучим є покарання. І воно настане. Настане й мир.
І наші діти нарешті підуть до школи. Вони змалечку знають, що таке свобода й боротьба за неї. Що таке права. Що таке Конституція України.
І які в неї славетні правові предки.
Зокрема, Конституція Пилипа Орлика, якій понад 300 років. Її називають першою писемною Конституцією Європи. І минулого року вона вперше побувала вдома, в Україні. Була виставлена в Києві, але справедливо, щоб її читали в кожному куточку України. Для цього її перекладуть з латині на українську мову, і десятки тисяч примірників відправляться в українські школи!
Ми впевнені, що рано чи пізно і Конституцію Пилипа Орлика, і Конституцію незалежної України, і решту предметів української школи точно вивчатимуть щасливі та усміхнені наші дітки – в Донецьку, Луганську, Маріуполі, Херсоні, в Криму!
Перемога не за горами! Перемога за нами!
З Днем Конституції України, дорогі громадяни!
Слава вам!
Слава Збройним Силам України!
Слава Україні!