Коли всі навчають, я досі навчаюся
Майже всі мої знайомі віком за 40 зараз навчаються. Хтось отримує бізнес-освіту, хтось посилює свої навички у маркетингу, хтось намагається опанувати штучний інтелект.
Тим часом молодша спільнота, яку я бачу у фейсбуці або інстаграмі, теж зайнята навчанням. Але вони не вчаться, а навчають інших.
У будь-якої поважної дівчини має бути свій освітній курс – у галузі психології, косметології або нутріціології (астрологія і тарологія теж підійдуть). Диплом про відповідну вищу освіту не потрібен – достатньо великої кількості підписників у соцмережах.
Або згодиться диплом про закінчення аналогічних курсів: можна обмінюватися ними з подружками, як сукнями.
Щодо хлопців, то у них інший освітній фокус. Якщо ти нормальний пацан, то маєш вчити інших заробляти на криптовалютах або продавати вілли на Балі, які тобі не належать. Ще можна навчати інших, як спілкуватися зі штучним інтелектом таким чином, щоб він не образився на нескромні запитання.
І звісно, одного освітнього курсу недостатньо – треба ще створити власний клуб: клуб інвесторів, бізнес-аналітиків, криптоекспертів або щось на кшталт. А будь-який клуб – це не лише про спілкування, а ще й про обмін досвідом, тобто знов-таки про навчання.
Багато хто рано чи пізно стає перед вибором: навчатися самому або навчати інших. Я поки що обираю перший варіант. Не тому, що мені нема чим поділитися з іншими, а тому, що на обидва варіанти часу не вистачить.
Але якщо я запущу власний навчальний курс, він, мабуть, називатиметься "Як стати мільйонером, готуючи котлетки за маминим рецептом" – залишилося лише зібрати матеріал.
Або "Як вижити й не збожеволіти, якщо займаєшся бізнесом в Україні" – тут матеріалу в мене вже достатньо.