Увага, чутливий контент. Будь ласка, не читайте далі, якщо ви зараз не відчуваєте себе в безпеці, якщо не впевнені, що знаходитесь у Дорослому стані свідомості.

Я хочу сказати виключно про внутрішню історію – ту, що ми розказуємо самі собі; ту, де ми самі собі Жертва, Рятівник і Переслідувач.

"Жертва обставин", "жертва злочину", "жертва реклами", "жертва маніпуляцій" …

Чи замислювались ви над тим, скільки разів за життя нам дають визначення "жертва", а ми з цим погоджуємось, приймаємо цю рольову модель?

Я зараз не намагаюсь сказати, що обставини, лиходії чи маніпуляції не можуть бути сильнішими за нас у певний момент нашого життя.

Можуть. Бувають.

Але чи це привід відмовлятися від ролі головного героя власної історії?

Так, Герой може бути слабким, вразливим, спустошеним, пригніченим, навіть переможеним…

Але поки в нас є Мета і Цінність, ми залишаємось Героями власних історій, а не Жертвами/Об`єктами чиїхось бажань.

Жертва з`являється тоді, коли ми відмовляємось від нашого головного права – ПРАВА ВИБОРУ – і нашої головної відповідальності – ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НАШ ВИБІР.

Ця відповідальність може лякати настільки, що ми готові відмовитися від права вибору, щоб не стикатися з його наслідками.

І тоді ми з ГЕРОЇВ, ЩО ІНОДІ МОЖУТЬ ПРОГРАТИ, перетворюємось на ЖЕРТВ, ЩО НІКОЛИ НЕ МОЖУТЬ ПЕРЕМОГТИ.

Нам зараз дуже потрібна перемога!

Тому ми маємо скасувати в собі Жертву.