Історія із сукнею помічниці замміністра МОН – не про стиль одягу. Людям потрібен негатив

Заступника міністра освіти Ігоря Гарбарука, який потрапив у скандал через відверту сукню його помічниці Христини Тишкун під час офіційної зустрічі у мерії Львова 24 грудня, сьогодні звільнили. Він сам подав заяву про відставку, а Кабінет міністрів її задовольнив.

Ця історія – не про виховання чи стиль одягу. Ранг дівчини в міністерстві невисокий, об'єктивно кажучи, але манера наших українців тицяти дулю в лоба кожному, у кого є "міністерство" чи "заступник когось там" у назві посади – пошесть гірша за бідність. Бо це ще один зворот національного анархізму, в'їденого у побутовість.

Це ще і про запит на негативні емоції: як так можна, молода дівчина, ще й з декольте, сором.

Представник державного апарату має виглядати, як церковна миша, від нього має пахнути потрійним одеколоном і нафталіном, так думає половина нашого суспльства. Пара чобіт у нього має бути одна на все життя, а шкарпетки без дірок він може отримати лише перед виходом на пенсію. Бо немає права у державного службовця бути розпусником: вона ж тим декольте усіх державних мужів відволікла від дрочіння їхніх паперів по колу, кричить половина суспільства. Державний службовець має хотіти померти выд голоду, а не хотіти добре жити чи, тим більше, думати про секс. А замість грошей, за роботу з ними треба розплачуватися розрядами струму, підведеного до кінцівок. 

Державний службовець, навіть найнижчого рангу, має бути солідарним із пересічним українцем у його бажанні все життя нічого не їсти, крім сала і картоплі. 

Це про ненависть до молодих дівчат, та сакралізацію зустрічі у Львівській міськраді до прийому у палаці британської королеви. 

Це просто про хворобливу потребу отримувати хоч якісь негативні емоції, акумулювати ненависть.

Якби на місці Христини Тишкун був би хтось інший, ніхто б на це не звернув увагу. Зараз на неї просто навісили усе, що погано лежало. Ще й зробили свою експертну оцінку, що їй, мовляв, довелося з кимось спати заради "вигідної" посади помічника заступника міністра освіти з окладом приблизно 9 000 гривень і перевагами перебування на роботі в казенному домі з вензелями. 

І найголовніше, вона таки не вчинила жодного злочину, про який нам принаймні відомо.

Якби у нас всі освітяни були б такі, ви б бігли у ті школи, аж гай шумів, навіть після 11 класу, а на роботу у міністерство стояли б черги. 

Тому, як казав класик, тихо не там де мовчать, а там де не крадуть.