Ніколи не був палким прихильником вивішування прапора ЄС поряд із нашим національним прапором. Спочатку запитував і себе, і інших – з якого переляку? Мені пояснювали, мовляв, це символізує наше прагнення стати членами ЄС. Я поблажливо посміхався, а потім звик. Ну, символізує, то символізує. 

Але сьогодні, коли я не бачив цього прапора на будівлі парламенту, чудово розумію, що зараз це символізує зовсім інше, прямо протилежне.

І навіть за моєї, дуже багатої фантазії, я не міг собі уявити, що керівництво моєї країни наполегливо переконуватиме населення в тому, що ось зараз найкращий момент не просто прикинутися ганчір'ям і не відсвічувати, а робити глибокі кніксени на адресу військових злочинців у Кремлі.

Так, Грузія виявилася зовсім одна перед тоді дуже грізною та агресивною РФ. Захопити повністю військовим шляхом Грузію не дали, проте всі сприяли приходу до влади людини, яка зовсім не розуміє логіку історичного процесу і не володіє стратегічним мисленням. 

Так, саме це найбільша вада нинішньої грузинської влади. Зрештою, пристрасть до наживи є у всіх, хто дістався до годівниці, але ця пристрасть у поєднанні з відсутністю інстинкту самозбереження та глибоким провінціалізмом веде до дуже важких наслідків для країни.

А що ж політично активна частина жителів Грузії – запитаєте ви? З нею все нормально, всі розуміють і навіть бувають активні. Ця частина, безсумнівно, відіграє свою роль в історії країни, як було вже не раз. Коли і як це станеться, ніхто не знає, але в тому, що це буде, немає жодних сумнівів. І це не оптимізм, це знову ж таки логіка історичного процесу. Проблема тільки в тому, що ми живемо тут і зараз, а тут і зараз поки усе кисло.

Оригінал

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
грузія