Пробудження Європи. Історик Ярослав Грицак про відлік нового часу для України
Напередодні Дня Незалежності історик, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак розповів, чому російсько-українська війна може стати вікном можливостей для України. Як українці стали більшими християнами за Папу Римського і пробудили Європу.
– Що нового, з вашого погляду, українці дізналися про себе під час війни?
– Не думаю, що ми дізналися про себе щось принципово нового. Просто війна як і кожна велика криза робить виразнішими речі, які до того були невиразними. Війна показала, що ми є нацією, Україна – демократією, держава і громадянське суспільство – життєстійкими, а армія – одною з найсильніших у світі. Хоча перед війною щодо кожного пункту були сумніви. Також зникли будь-які сумніви, що Кремль дасть згоду на існування незалежної української держави.
– Чи чекають на нас нові відкриття про себе, про світ, про друзів та про ворогів?
– Я чекаю перемоги і перетворення України на центральноєвропейського тигра на зразок Південної Кореї. Не кажу, що так має конче статися – я радше про це мрію. Але бачу, як війна цю мрію наближує. Маю на увазі, зокрема, появу плану Маршалла для України.
Зрозумійте мене правильно, я не вітаю війну – нема такої високої мрії, яка б виправдала жахи війни. Але не ми цю війну обирали. І якщо вона вже прийшла до нас, нам треба максимально скористатися з тих нагод, які вона перед нами відкриває.
– Війна багато змінює в нашій соціальній реальності та прискорює багато процесів. Які саме зміни здаються вам найбільш важливими та чому?
– Повторюся: план Маршалла. Справа не лише у фінансовій допомозі. Справа також у політичному ефекті. Перш за все, маю надію, що економічна допомога буде даватися за політичні реформи, у першу чергу реформу суду. По-друге, вперше за сто років Україна дістає допомогу і підтримку Заходу. До цього Україна була у геополітичній ізоляції. Багато залежить від наших власних зусиль, героїзму і жертовності. Але у справах національної незалежності і національного успіху зовнішній фактор відіграє дуже велику роль.
Читайте нас в Telegram: тільки важливі та перевірені новини
– Чи можливий, на вашу думку, апокаліпсис і як далеко світ від нього сьогодні?
– Ви, мабуть, чули про годинник Страшного суду. Стрілки на ньому невпинно наближуються до часу апокаліпсиса – віднедавна на ньому залишилося 100 секунд. Окрім того, нагадую, що на початку 2000-х років група британських експертів зробила прогноз: якщо збережуться сучасні темпи зростання економіки і населення, то до 2030 року ми будемо на порозі тихого шторму. Звісно, тоді вони не могли ще знати про війну в Україні.
Все, що має початок, матиме й кінець. Кінець світу неминучий. Визнання цього простого факту не має нас вводити у депресію. Навпаки, усвідомлення близькості катастрофи має спонукати до швидких дій. Маємо зробити все, щоб апокаліпсис не стався за нашого життя – з надією, що наші діти і внуки робитимуть те саме.
– Яку роль в осмисленні сьогоднішніх подій мають відігравати вищі сенси та, зокрема, такі категорії, як добро, зло, Бог?
– Війна нагадує нам, що проблема зла є центральним питанням історії. Про це говорила Ганна Арендт, писав Лешек Колаковський і нагадував Тоні Джадт. Але ми цих голосів перестороги старалися не чути. Наша пам’ять дуже коротка. Щоразу, коли ми справляємося з черговим вибухом зла, ми схильні про нього швидко забувати. Надіємося, що цей вибух був останнім.
Проблема сучасного світу в тому, що ми зло релятивізуємо (тобто робимо відносним, суб’єктивним. – Прим. ред.). Навіть Папа Римський не має мужності назвати зло злом. Він хоче з ним вести переговори, його переконувати і з ним примиритися. Українцям випало бути більшими християнами за Папу: вони знають, що зло реально існує, що з ним треба боротися і його перемагати.
Ще одне важливе питання: чи зло є відсутністю добра чи воно існує само по собі? Іншими словами: чи диявол може сам щось творити як Бог – чи він нічого не може творити, а здатен лише псувати усе створене Богом? Відповідь маємо дати ми, українці – наша перемога покаже, що диявол страшний, але жалюгідний, бо не може перемогти.
Підписуйтесь на наш Instagram: корисні пояснення актуальних тем
– Під час війни підвищується ймовірність подій, які людина не здатна передбачити. Такі події мислитель Насім Талеб назвав "чорні лебеді". З якою швидкістю літають чорні та білі лебеді? Як швидко можуть відбуватися значні історичні процеси (військові поразки, перемоги, економічні колапси)?
– Що довше триватиме війна, то більше шансів є на появу чорних лебедів. Що це будуть за події – я не знаю і не можу знати. Ніхто не може знати. В цій ситуації є єдина правильна стратегія: "На Бога надійся, але сам розум май".
– Якось ви порівняли Україну з Палестиною часів Римської імперії. Але ж в українців ніколи не було амбіцій подарувати світові нову релігію, філософію або утопію. Яким може бути наш дар людству?
– Російсько-українська війна – це не просто війна між Росією та Україною. Це одна з тих воєн, яка визначає контури майбутнього світу. Це розуміє Путін. Він бачить себе лідером авторитарного світу, який постав проти світу першого – світу "золотого мільярду". Історично і географічно це є світ старої Європи та її дітей – Північної Америки та Океанії. Путін вважає, що Заходу прийшов кінець і що його роль – цей світ прикінчити.
Дійсно, Захід після розпаду СРСР став здавати позиції. На момент краху комунізму Захід опинився на вершині свого розвитку. А, як відомо, шлях з вершини іде тільки вниз.
– А насправді?
– Заяви про занепад Заходу лунають уже майже 200 років – а він все ніяк не падає. Захід не занепадає – він просто розпливається по всьому світу, а тому стає тоншим. Одною з країн "європейського розливу" є Україна. Доля України має показати, чи Захід дійсно занепадає чи прокидається.
Захід розвивається від кризи до кризи. Можна сказати, що криза – це є його друге ім’я. Але кожна нова криза завершується розв’язкою, котра творить нову якість Заходу. Філософ Володимир Єрмоленко колись про це добре сказав: історія Заходу – це історія великого емансипаційного проєкту, котрий поступово визволяє все нові й нові верстви: рабів, жінок, цілі народи.
Маю надію, що зараз з ним станеться саме те: українська війна будить його і заставляє його мобілізуватися.