"Я довго плакала, вдягла вишиванку і вийшла в місто". Історії з окупованого Бердянська

У порту окупованого Бердянська з середини червня майже щодня лунають вибухи. Тільки 20 червня їх було 14. А поки детонують боєприпаси, мешканці міста здригаються від жаху.

Підриви влаштували, за даними Генштабу, російські окупанти – щоб розмінувати морський порт і відновити логістику, зокрема мати можливість активно вивозити зерно з України. Вільному руху кораблів заважав і затоплений десантний корабель "Саратов", знищений українськими військами у березні. Рештки "Саратова", які не давали задіяти частину порту, тиждень тому підняли на поверхню.

7 липня Бердянськ знову занурився в інформаційний вакуум – у місті зникли інтернет та зв'язок. Цього самого дня бердянці повідомили про захід у порт військових кораблів Росії. Офіційного підтвердження – немає.

Дізнатися, що насправді відбувається в окупованому Бердянську, дуже складно. Виконувач обов'язків мера Олександр Свідло фактично зник з інформаційного простору та не відповідає. Голова Запорізької ОВА Олександр Старух спочатку переніс на два дні, а потім в останній момент відклав на два тижні інтерв'ю LIGA.net про місто – "у цілях безпеки".

Але лишаються голоси звичайних мешканців Бердянська, які вже п'ятий місяць перебувають під окупацією Росії. Як окупанти залякують місто, змушують переходити на рублі, русифікують шкільну програму та погрожують мобілізацією – історія від LIGA.net.

Читайте нас в Telegram: тільки важливі та перевірені новини

ПРОТЕСТИ, ТОРТУРИ ТА КОЛОНІЯ №77

Бердянськ окупували швидко. Вже 27 лютого до міста зайшла російська військова техніка, яка залишається тут і дотепер. Опору не було через відсутність у місті ЗСУ: українських військових перекинули на інші локації.

У лютому та на початку березня бердянці виходили на патріотичний марш свободи, співали національний гімн, скандували: "Бердянськ – це Україна" та вимагали від окупантів їхати додому. Навіть коли у місті не було зв’язку, люди знали: щодня о 12:00 – збір на Площі Єдності.

Російські солдати (переважно буряти та дагестанці) спочатку просто оточували територію та спостерігали. А через кілька днів лідерів опору почали забирати до колонії №77. Після катувань вони тихо їхали з міста. Інших учасників протестів розганяли силою. Мітинги припинилися.

У колонії і досі катують цивільних та військових. Зараз там утримують понад сотню людей. Серед них – викладачі педвузу, вчителі, тренери.

Наприкінці червня о третій ночі прямо з квартири "забрали" тренерку з плавання разом із 18-річним сином. Жінка має проукраїнську позицію і займалася волонтерством – возила ліки з Запоріжжя до Бердянська через знайомих водіїв. У квартирі на третьому поверсі, де вона мешкає, залишилась кішка. Сусіди й знайомі не могли її дістати чотири дні, щоб нагодувати. Врешті сусід зверху наважився спуститися з балкону на балкон та врятував. Тренерка з сином і досі перебувають у в’язниці.

Вулицями ходять озброєні військові патрулі, хоча за останні тижні їх поменшало. Вочевидь, окупанти думають, що місто заспокоїлось.

Читайте також: Чий Херсон. Як це – залишатися українцем в окупації

ПЕДОФІЛ, ДВІРНИК, БУХГАЛТЕРКА: КОЛАБОРАНТИ

У лютому бердянська влада відмовилася співпрацювати з окупантами. Росіяни зайшли у виконком, а місцеві тулилися спершу в центрі культури і дозвілля "Софіт", а потім – у Центрі дитячої та юнацької творчості. Там цілодобово працював колцентр. В.о. мера (з листопада 2021 року, ОПЗЖ) Олександр Свідло записував щоденні звернення.

Згодом окупанти зайшли і до центру творчості. Співробітників штабу залякали (на кожного була зібрана особиста інформація), і вони згорнули роботу. Активність в.о. мера теж припинилась. Інформація про те, де він і що з ним, – лише на рівні чуток. Тільки останніми днями Свідло почав з’являтися на офіційних заходах в Запорізькій ОДА. LIGA.net звернулась до нього по коментар: він прочитав наш запит, але не відповів.

У Бердянську залишається нардеп від ОПЗЖ Олександр Пономарьов – за даними журналістів, у нього є російський паспорт, – та частина його команди. Підприємства, з якими його пов'язують ЗМІ (Агринол, АЗМОЛ, Бердянські жниварки та інші), не працюють, але їх і "не віджимають".

Читайте також: Схеми: У депутата ОПЗЖ громадянство Росії. Він пов'язаний з історією про поломку 30 танків ЗСУ

Головним гауляйтером Бердянська окупанти поставили місцевого підприємця – Олександра Сауленка. 20 березня він сам оголосив себе "виконувачем обов'язків мера". 2 травня радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк повідомив, що Сауленко раніше був засуджений за педофілію. Заступником гауляйтера став Микита Самойленко, який до цього працював двірником в КП "БердянськЕкоТранс". Ще одна псевдозаступниця псевдомэра – колишня бухгалтерка бази відпочинку в Бердянську.

Фактично містом керують співробітники російських служб (ФСБ, Росгвардії), які розмістилися у приміщеннях поліції, виконкому.

Частина української команди створила штаб у Запоріжжі. Там організували й інформаційно-гуманітарний центр як осередок допомоги для переселенців з Бердянська, Андріївської, Андрівської, Берестівської та Осипенківської територіальних громад.

Щодня центр зустрічає близько 40 бердянських родин, які приходять вперше, а це майже 100 людей, змушених покинути домівки. Завдяки Червоному Хресту наразі є можливість надавати їм необхідні харчі.

ГРИВНЮ ЗНЕЦІНЮЮТЬ, ЦІНИ ЗРОСТАЮТЬ

Бердянськ під російською окупацією перетворився на стихійний ринок зразка 90-х років. З імпровізованих прилавків продається все – від алкоголю до спідньої білизни та мийних засобів.

Ще пару тижнів тому ціни в рублях і гривнях зрівняли. 

Пенсіонерка Людмила (ім’я змінене з міркувань безпеки. – Ред.) переїхала до Бердянська у 2015 році після окупації Росією рідного Донецька. Вона стверджує, що сценарій "русифікації" повторюється, а ціни з окупованим Донбасом – однакові. Але там зараз все продається тільки в рублях, а у Бердянську – ще на вибір, у гривнях чи рублях.

Ціни формуються "як попало", безсистемно.

"Тобто мало того, що був курс 1 до 2 (1 гривня = 2 рублі) на весь російський товар, так ще й ціна в рублях переноситься на гривні, – додає вона. – А на наші, місцеві товари (м'ясо, ковбаси), у магазинах з'явилися подвійні цінники: наприклад, 50 гривень/100 рублів".

З 28 червня окупанти міста встановили новий, ще більш дикий курс української гривні до російського рубля. Тепер він складає 1 до 1,5. Це робиться для штучного знецінення гривні та посилення рубля.

Вже від 1 липня ціни на базові товари зросли. Але тільки в гривні.

Наприклад, дитячі підгузки продавались по 1167 грн/2500 руб., тепер – 1250 грн/2500 руб. Цигарки можна було купити від 50 грн, з липня від 75 грн (або без змін за 100 руб.). Натомість ціни на місцеві овочі та фрукти, навпаки, впали. Помідори коштують 12-15 грн/кг, огірки – до 10 грн, молода капуста – 5, полуниця – 50, черешня – 30 грн.

Замість супермаркетів АТБ у Бердянську відкрилися магазини російської мережі "Мера". Розраховуватися можна лише готівкою.

Водночас А-Банк з 30 травня не працював, каже Людмила: "Скільки ми записувалися в черги – списки сягали 6000 осіб, а все дарма. Коли ж банк відкрився, то з'ясувалось, що гривень немає. Натомість до пенсійного фонду – дикі черги на здачу документів для отримання одноразової допомоги від Росії у розмірі 10 000 рублів. Майже до бійки доходило!"

Читайте також: Огляд | Офіційна інфляція майже 22%. Цього року – без літньої дефляції і дешевих овочів

ЛІКИ З ЗАПОРІЖЖЯ. З ПРИСМАКОМ ОКУПАЦІЇ

До аптек завозять лише російські медикаменти. Асортимент бідний, а ціни високі. Тому людей, які потребують допомоги в Бердянську, – все більше. Це і літні люди, яких вимушені були залишити рідні, і хворі. 

"У зв'язку з тим, що пошта не працює, а аптеки майже порожні, люди замовляють товари у перевізників, – розповідає Людмила. – Водії з Бердянська до Запоріжжя вивозять людей, там роблять закупки і потім до Бердянська привозять замовлення. Через бойові дії у Запорізькій області посилки проходять відстань у 200 км по три-чотири тижні". 

Людмила формує списки ліків, яких потребують люди, замовляє їх у перевізників і віддає за ціною аптеки, згідно з чеками. Більше за все бердянці потребують ліків від цукрового діабету, високого тиску, серцевих хвороб, також попитом користуються підгузки для дорослих.

Проте остання поїздка знайомого водія Людмили виявилася невдалою. Чоловіка затримали на російському блокпості та забрали автівку.

Від іншого перевізника LIGA.net дізналася, що через небезпеку водії тепер відмовляються возити ліки із Запоріжжя до Бердянська.

Ціни на деякі ліки, які продаються в аптеках, завищені у 3-4 рази. Особливо подорожчали імпортні протизаплідні гормональні препарати.

"Ті препарати, які до окупації коштували 140-200 грн за упаковку, зараз продаються по 640-670 і навіть по 1040-1080 грн, – розповідає LIGA.net лікарка Ольга (ім’я змінене з міркувань безпеки. – Ред). – Наприклад, препарат "Клайра" у Бердянську продають по 1080 грн, "Джес плюс" – по 1050 грн, гінекологічні свічки "Тержинан" – по 700 грн за 10 штук".

Медичну сферу у Бердянську підібрав під себе гауляйтер Сергій Прохоров.

Виплати працівникам медзакладів від України – залишилися. Окупанти минулого тижня роздавали їм по 10 000 грн "підйомних".

"Коли видавали гроші, мене не було на роботі, – розповідає LIGA.net лікарка Ольга Тимченко. – Але старша медсестра зателефонувала і сказала, що якщо хочу, треба надати паспортні дані та ідентифікаційний код. А якщо не хочу, треба писати заяву з поясненням, чому відмовляєшся".  

Багато медиків виїхали. Але і пацієнтів у Бердянську поменшало, каже Тимченко. До лікарні привозять не лише місцевих мешканців, а й породіль з Донецької та Луганської областей, поранених окупантів. Співробітники медзакладу надають послуги всім однаково.

"Наївно чекати, що Україна зараз надасть рівнозначну роботу та безкоштовне житло в іншій області, – вважає лікарка. – Більше того, у деяких тут хворі родичі, яких і залишити важко, і вивезти неможливо".

РУСИФІКАЦІЯ ЗВ’ЯЗКУ. І ЛЮДЕЙ

Ситуацію в окупованому Бердянську ускладнює відсутність нормального зв’язку, каже пенсіонерка Людмила: "Через відсутність зв’язку люди почали активно купувати російські сімки – там на рахунку є 100 рублів, які дозволяють підключитися до інтернету та російських операторів. Спочатку сімки коштували по 240 гривень, зараз можна знайти і по 70".

Але зв'язок все одно поганий. Щоб знайти інтернет та дізнатися останні новини, люди періодично збираються купками у точках, де можна спіймати хоч якусь мережу. Більшість VPN-сервісів не працюють. 

Водночас платити за інтернет треба, а платежі приймаються лише готівкою. У соціальних мережах мешканці Бердянська повідомили, що виникають проблеми з оплатою послуг за користування інтернетом через мобільний банкінг/Приват24. Це пов’язано з тим, що віднедавна весь трафік до тимчасово окупованих територій надходить з Криму.

Про перехід на готівкову оплату абонентів сповістили і в компанії Onet. Декому іноді ще вдається оплатити інтернет через Приват24 та Monobank, але провайдер застерігає: у разі збою гроші клієнтам не повернуться.

Кілька днів тому жителям Бердянська почали пропонувати російські паспорти, розповідає Людмила. Вона засмучена через черги з тих, хто вже не вірить у визволення міста. З Криму навіть почали повертатись земляки-заробітчани, які за кілька років так і не змогли отримати паспорт РФ. Тепер в них з'явилася така "можливість" у рідному місті.

Читайте також: Історія | Повстанці, дисиденти, ненависники СРСР: факти, яких ви не знали про українську Луганщину

ШКОЛИ ПЕРЕВОДЯТЬ НА РОСІЙСЬКУ ПРОГРАМУ

Педагоги Бердянська до 3 червня повинні були визначитися щодо подальшої роботи в окупації. Пропонувалося два варіанти – або погодитись співпрацювати, або відмовитись і отримувати 2/3 від зарплати, яка надходить з України. Ті, хто погодився, з 1 вересня викладатимуть предмети офлайн за російською програмою.

Кураторкою цих процесів стала гауляйтерка окупантів Галина Шадуріна.

Батьки отримали у шкільних чатах повідомлення про необхідність визначитись, за якою програмою навчатимуться їхні діти. Якщо за російською, то учень зможе відвідувати школу. Якщо за українською – залишиться на дистанційному навчанні до деокупації.

Читайте також: Розбір | Школа офлайн з 1 вересня: 10 запитань до заступника міністра освіти

На початку липня окупаційна влада повідомила, що з 1 вересня діти сядуть за парти. Приймати документи розпочнуть з 4 липня. Російська мова та література вводяться як обов'язкові предметні галузі.

Настрої серед батьків різні, але багато хто схиляється до офлайн-освіти.

За її словами, школи в Бердянську не працюють з лютого: "Через поганий зв'язок дистанційно вчитися неможливо. Раніше я витрачала багато грошей на репетиторів, але роботи вже немає і гроші закінчуються. Я люблю Україну, але не хочу, щоб дитина росла безграмотною".

БЕРДЯНСЬК. НАДІЯ В ТЕМРЯВІ

Від 12 червня пів міста занурилось у темряву. На День Росії, який намагалися відзначити у Бердянську окупанти, сталися три вибухи в районі трансформаторної підстанції біля ТЦ "Амстор". Тоді росіяни повідомили, що це – диверсія партизан. Хоча є банальніша версія: через коротке замикання спалахнув і вибухнув один із трансформаторів.

Відновленню світла через кілька днів дорослі раділи, як діти. Навіть примітивні умови комфорту в Бердянську тепер – розкіш.

З Бердянська виїхали приблизно 50% мешканців. Ринки та крамниці стали основними осередками скупчення людей. Після того, як о 15:00-16:00 вони закриваються, вулиці пустіють. Напівпорожнє й саме місто. Ті, хто залишився, відчувають себе забутими. Але є вже й ті, хто повертається: в людей закінчилися гроші, тому здається, що виживати вдома буде легше.

Поки українська влада запевняє, що визволення Бердянська – питання часу, окупанти призначили дату фейкового референдуму – 11 вересня. Він відбуватиметься у два етапи: на дільницях та поквартирний обхід.

Для цього зараз усіх голів ОСББ змусили збирати поквартирні списки охочих отримати 10 000 рублів або гуманітарну допомогу. Вони автоматично будуть внесені до списків тих, хто проголосував. Також поквартирний обхід дасть можливість сфальсифікувати голосування завдяки бердянцям, які виїхали. До "проголосованих" потраплять і працівники захоплених комунальних підприємств та працівники бюджетної сфери, дані про яких зібрали за цей час.

Також росіяни розпочали підготовку до мобілізації мешканців призовного віку, а керівникам ОСББ наказали подати відповідні списки.

Сьогодні всі бердянці розуміють, що відбувається, але не розуміють, як вони можуть це змінити. Про настрої мешканців окупованого міста можна судити з історії, яка відбулася з лікаркою Ольгою Тимченко нещодавно.

"Коли я дізналася про ракетний обстріл житлових районів Києва та вибух у торговельному центрі Кременчука, довго плакала, а потім відкрила шафу та дістала вишиванку, – розповідає жінка LIGA.net. – Вдягла її та вийшла на вулицю. Люди супроводжували мене розуміючими, але переляканими поглядами. Потім зустріла знайому подружню пару, і вони вилаяли мене та швидко накинули на плечі якийсь піджак. Вони сказали, що поділяють мою позицію, але зараз треба думати про власну безпеку та безпеку близьких. В цьому піджаку я і повернулася додому".

Читайте також: Історії | Розстріляний музей. Як в Іванкові врятували картини Марії Примаченко під час окупації

Автор: Альона Семко