Слово пацана. Аналіз російської "балабановщини для молоді" та головні меседжі пропаганди
Росіяни завжди були дуже вправними у так званій вепонізації – перетворенні на зброю будь-якого явища, продукту чи процесу. В абсолют це було зведено за часів СРСР та триває під час правління режиму Володимира Путіна, який є диктатурою спецслужб.
Останніми тижнями в Україні, попри війну, набув популярності російський серіал "Слово пацана" про підліткові банди в Казані, а його саундтрек "Пыяла" очолив світовий (!) рейтинг Shazam та українські чарти. Instagram та TikTok заповнені схвальними відгуками від українських користувачів.
Це викликало обурення в мережі і навіть заяву Міністерства культури, яке пообіцяло блокувати піратські сайти зі стрічкою, а також закликало блогерів і громадян не поширювати продукт ворога під час війни.
На початку створення СРСР ще Володимир Ленін казав, що кіно є "найважливішим з мистецтв". Про вепонізацію було згадано невипадково, оскільки "Слово пацана" є яскравим прикладом того, як у якісний кінематографічний та попсовий продукт можна зашити ключові меседжі актуальної та "вічної" пропаганди росіян.
Не торкатимемося моральної сторони та емоційно-риторичних питань про те, як це українці дивляться російський серіал під час екзистенційної війни проти РФ. Це вже відбулося. Тому LIGA.net вирішила дослідити його виробників, проаналізувати серіал, основні посили пропаганди, а також спробувати відповісти на запитання, чому українцям так зрезонував цей продукт і яка може бути альтернатива.
Кіно на гроші Кремля. Майже за Орвеллом
Серіал зняла кінокомпанія Toomuch Production разом із "Национальной медийной группой Студия" за підтримки "Института развития интернета", на замовлення онлайн-кінотеатру Start.
Розберемо кожну компанію. Toomuch Production — це компанія самого режисера Жори Крижовнікова (Андрій Першин). Зареєстрована 2020 року, його позначено як одного із засновників.
"НМГ Студия" — російська медіагрупа, до складу якої входить відомий всім телеканал СТС. Власник — мільярдер та один з гаманців Путіна Олексій Мордашов. Головою ради директорів є Аліна Кабаєва, яка вже довгі роки вважається дружиною російського диктатора.
Переходимо до найцікавішого. Серіал знятий за підтримки "Института развития интернета". Це "громадська організація", яка розподіляє бюджетні кошти на "патріотичний контент". Одним із членів наглядової ради є голова RT Маргарита Симоньян та заступник голови адміністрації президента РФ Сергій Кірієнко.
Ця організація фактично є аналогом орвеллівського "міністерства правди" та затверджує фінансування проєктів військових пропагандистів (воєнкорів). Вона виділяла гроші на пропагандистські ролики "Слезы Донбасса" та "Нацистские каратели" (про "Азов"), а також на "патріотичне" кіно. Зокрема, організація підтримувала проєкти "Уехавшие, как вы там?", "Рамзан. Ахмат — Сила России", "Женщины Z", "Сделано для фронта".
У 2021 році ИРИ заснував "премию интернет-контенту", яку після 24.02 отримували пропагандисти Семен Пєгов, Олександр Коц, Дмитро Стєшин, Євген Поддубний, Владлєн Татарський, "блогер" Стас Ай Как Просто та співак-пропагандист Шаман.
З 2022 року ИРИ заборонено працювати з "іноагентами", мати справу з антивоєнними тезами або якось критикувати владу.
Головою ради ИРИ є заступник керівника апарату російського уряду Леонід Левін, а директором — колишній головний редактор Lenta.ru та заступник голови управління громадських проєктів АП РФ Олексій Гореславський. Останній у 2022 році заявляв, що ИРИ підтримав близько 100 проєктів, які пов’язані з пропагандою війни проти України, а витратили на них понад 3 млрд рублів.
Тепер про кінотеатр Start.
Start було запущено 2017 року, російський аналог Netflix. Близько 50% акцій володіє компанія Мегафон, яка належить Газпромбанку та USM Holdings ще одного путінського олігарха Алішера Усманова.
Режисер серіалу Жора Крижовніков став відомим після випуску бидло-комедії "Горько", яка вийшла 2013 року та стала найкасовішою стрічкою в історії російського прокату. Фільм знімався на державні гроші, які виділив "Фонд кино". Далі були продовження "Горько" та ще одна стрічка про вживання горілки у промислових масштабах "Самый лучший день", також на гроші від "Фонда кино". У 2017 році знімає чергову частину "Елок". Фінансування те ж саме.
У 2018 році Крижовніков робить крок до чогось більш серйозного та знімає доволі якісний сатиричний серіал "Звоните Ди Каприо" з "новим Безруковим" Олександром Петровим. Його профінансував канал ТНТ, що входить до групи "Газпром медиа".
Далі співпраця з Петровим триває, і 2021 року Крижовніков знімає спортивну мелодраму "Лёд 2", яка дуже багато зібрала в прокаті та теж була профінансована російською державою. Прем’єра відбулась на каналі "Россия-1". Зазначимо, що виробництвом займалась вже згадана "НГМ Студия".
Політичну позицію режисера можна назвати "ніякою". Після початку великої війни не було жодних публічних висловлювань щодо України про підтримку або засудження дій Кремля. Хоча у 2016 році казав, що якби в нього замовили фільм про Крим – він би відмовився.
"Свій район" дорівнює Росії: цитати і моменти
Серіал розповідає про молодіжні кримінальні угруповання Казані (столиця Татарстану) кінця 1980-х. Сценарій заснований на книзі "Слово пацана. Криминальный Татарстан 1970-2010-х годов", її автор сам перебував в одному з угруповань на рубежі 1980-1990-х і тому міг спиратися, зокрема на власний досвід. Історія побудована навколо одного з угруповань, яке "бореться за місце під сонцем".
Переглянувши всі вісім епізодів серіалу, можна сказати, що він зроблений доволі якісно. Дух часу передається автентично: костюми, декорації, антураж квартир та інших приміщень, пісні "Ласкового мая", піратські відеокасети з американськими бойовиками та фільмами про бойові мистецтва, тощо. Операторська робота, гра акторів та режисура теж на рівні.
Варто звернути увагу на велику кількість насильства, яке, здається, в перших чотирьох серіях знято дуже "картонно". Тобто бійок дуже багато, але вони не виглядають натуралістичними та жорстокими, якими, наприклад, їх вміє показувати світовий мастодонт кримінального жанру Мартін Скорсезе.
У п’ятій серії, яку особливо обговорювали в мережі, починається відверта "балабановщина" в стилі фільмів "Груз 200" та "Брат". Там насильство вже показано більш реалістично та хтонічно — сцена з відрізанням вуха підлітку (судячи з усього, Крижовніков надихався Квентіном Тарантіно) та згвалтування викраденої неповнолітньої. А після цього головний герой приходить до гвалтівників, яких розстрілює з револьвера "Наган" (відсилання до "Брата").
Тепер до найцікавішого: як російська пропаганда діє через найяскравіші цитати з серіалу з описанням меседжів.
"Тут улица. А это значит, что кругом враги" — це каже один з головних героїв своєму екранному другу, який захотів "стать пацаном", коли "вчить його життю". В ролі "свого району" тут виступає сама Росія, яка "оточена ворогами".
"Нужно человеком стать", "Пацаны не извиняются" — домогтися успіху в житті можна тільки за допомогою насильства та "права сильного". Визнають помилки тільки слабкі, ти "пацан" (росіянин), а значить автоматично завжди правий.
"Это ж Москва. Щас поднимемся, там и заживем" — класичне піднесення Москви на тлі інших регіонів РФ.
"А в Афгане легко, думаешь, сука?" — нагадування про те, що під час серіалу СРСР веде свою чергову "СВО". Головний герой "Вова Адидас" якраз повертається з Афганістану та очолює банду.
"Америкосом стал? Ты знал, что эти твари Стингеры духам поставляли?" — каже "Вова Адидас" молодшому брату, коли бачить у нього кепку з написом USA. Алюзія на сьогодення зрозуміла, – тепер американці постачають "Стінгери" Україні.
Одного з персонажів звати Искандер — тут без коментарів.
"Ты че, нацист? Че, в америкосы заделался?" — продовження культивування ненависті до американців та відсилання до сьогодення, де США нібито "підтримують нацистів" – звісно, за версією російської пропаганди.
"Всегда нужно быть готовым встать на защиту своей родины, умение защищать свою родину спасает нас от вторжения, но до этого понимания нужно дорасти", — каже одному з головних героїв генерал у Суворовському училищі. Явне відсилання до однієї з головних тез Володимира Путіна про те, що вторгнення в Україну було необхідне, щоб "запобігти нападу на Росію".
"Что значит твоя наколка ДРА? Папа, это Демократическая республика Афганистан. Они без нас погибнут там", — каже "Вова Адидас" батькові. Натяк на тезу про "помощь народу Донбасса", який чекає на "геноцид" без допомоги РФ. Тут варто згадати вислів Путіна: "Донбасс мы не бросим. Там же будет Сребреница".
"А если бы это фашисты были, ты бы тоже перед ними на коленях стоял извинялся?" — знову культивування тези про "фашистів" та відповідно неможливість будь-якого діалогу з ними.
"Всем не нравится, что мы становимся реальной силой. Посмотрите на себя, сборище дрищей, че вы будете делать, когда замес начнется", — каже "Адидас" всій банді "свого району", який, як вже згадано, уособлює Росію, "оточену ворогами". Меседж про те, що "с Россией должны считаться", і заклик до готовностi к "замесу" (воювати ще сильніше) задля "місця під сонцем".
"За кого он там кровь проливал, за таких, как вы?" — це говорить мати "Адидаса" співробітникам міліції, коли ті приходять затримувати його за вбивство (5 серія). Типове "наши мальчики" и "не мы такие, жизнь такая". Дуже резонує на фоні масових злочинів колишніх терористів державно-приватної компанії Вагнера та інших росіян, які повертаються з України.
"Ритуальний" саундтрек
На окрему увагу заслуговує саундтрек "Пыяла" дуету "Аигел", який очолив світовий рейтинг Shazam. В титрах автори серіалу не згадують групу, оскільки після 24.02.22 учасники засудили війну та емігрували з РФ. Сам трек вийшов ще восени 2020 року.
Окремим важливим моментом є те, що пісня виконана татарською мовою, а Гайсина підкреслювала, що не може говорити про "рідні речі" не рідною російською мовою.
Також Гайсина заявляла, що пісня та альбом — про "свободу та батьківство як про служіння майбутньому, про бажання людини залишити по собі кохання, передавши це дітям".
У самому серіалі пісня супроводжує найбільш похмурі та "чорнушні" сцени. І тут можна помітити яскравий приклад, як роспроп вміє використовувати в своїх інтересах будь-який продукт, незалежно від його сенсу та посилу (вже згадана на початку вепонізація).
Незважаючи на те, що пісня нібито про любов, – з погляду естетики серіалу та сцен – лунає та резонує супровід з характерною шаманською ритмікою та повтореннями. Емоційний ефект, спрямований відтак на глядача, спрацьовує завдяки поєднанню музики і сценічного кадру. Цього разу ритуальність зовсім не є випадковою. Так, приміром, українська мовознавиця Лариса Масенко стверджувала, що однією з помітних рис тоталітарного "новоязу" та ідеологічної пропаганди є її ритуальний характер.
Отже, поєднання "ритуальності" та монотонності пісні з похмурими сценами буквально "застрягає" у свідомості, спричиняючи прокручування відповідних кадрів та образів в уяві. Під час перегляду серіалу можна переконатися в цьому особисто. Певно, для непідготовленого глядача це матиме сильніший ефект.
Чому серіал дивляться українці. І що з цим робити
Головною причиною обурення популярністю "Слова пацана" в українській мережі була наявність більш якісних західних кримінальних стрічок. Мовляв, навіщо дивитись російський серіал, коли є "Хрещений батько", "Славні хлопці", "Казино", "Недоторкані", "Сопрано", "Обличчя зі шрамом" та багато інших прикладів.
Відповідь насправді лежить на поверхні. Україна 70 років прожила під радянським режимом, а тому подібні до "казанського феномену" явища мали місце й в наших українських містах.
Найяскравіший приклад – банди "Бігунів", які діяли у Кривому Розі у 1985-1995 роках. Йдеться про підлітків, які влаштовували справжні війни між районами. Назва походила від того, що біг був тактикою бою — учасники банд бігли групою, кидали гранати, використовували зброю і зносили все на шляху. Загалом за цей час у кримінальних заворушеннях загинуло близько 30 та було поранено понад 1 500 дітей. За деякими даними, загиблих було близько 300.
Угруповання обрали своїм гімном пісню "Белые розы" гурту "Ласковый май", в них була своя "філософія", субкультура та ієрархія. Нічого не нагадує? Питання риторичне.
Отже, історія про підлітків-бандитів просто більше резонує в українців, бо мала місце в історії країни та б’є в нерв.
Тому українським глядачам, особливо з індустріальних міст, ближче асоціювати себе з персонажами "Слова пацана", аніж із Майклом Корлеоне, Тоні Сопрано та Тоні Монтана, якими б крутими вони не були не екрані. Оскільки багато глядачів виросли саме в умовному спальному районі Кривого Рогу, а не в італійському кварталі Нью-Йорка і могли бачити архетипи та естетику "Слова пацана" наживо.
Можна погодитись з тезою про аморальність споживання та публічного захоплення російськими продуктами на гроші Кремля під час великої війни. З моральної точки зору.
Але, на жаль, у сучасному космополітичному світі конкуренції культурна ідентичність часто розмивається, і за відсутністю вітчизняної альтернативи люди дивляться "Слово пацана", – хоча, як вже було згадано, такі історії мали місце і в Україні.
Що робити? Знімати якісні та саме попсові фільми про тих самих криворізьких "Бігунів". Можна подякувати Олегу Сенцову за х/ф "Носоріг", який був яскравою рефлексією на 1990-ті в Україні з метафорою про "сповідь" головного героя, але "Носоріг" — це артхаус, а йдеться про необхідність саме продукту для масового споживача, який так само будуть органічно розганяти блогери через TikTok та Instagram.
Міністерству культури варто виділяти кошти платників податків не тільки на "Скажене весілля", "рагуль-комедії" про Поворознюка та фільми, які намагаються компенсувати відсутність сценарію та бездарну постановку "патріотичністю теми", але й на кінопродукти, які справді резонуватимуть в українців, зокрема в молоді. Талановиті режисери, сценаристи та продюсери в Україні є. Досвід останніх років, коли вийшло чимало хороших стрічок, це доводить.
Дуже хотілося б апелювати тільки до моральної сторони питання. Але йдеться про ефективність, оскільки багато прихильників "Слова пацана" знайдуть масу аргументів на користь цього серіалу, якщо їм почнуть закидати про аморальність, а багато хто просто проігнорує будь-які претензії на свою адресу. Найбільш яскравим прикладом є історія, коли військовий написав, що його побратим захоплюється цим серіалом.
Ніхто не закликає намагатись "переплюнути Голлівуд", це неможливо. Але робити свій якісний продукт про чутливі та резонуючі теми з української історії життєво необхідно.
Вся база та можливості для цього є.
Тому тільки альтернатива — своя, якісна, автентична. Інакше ця історія повториться ще безліч разів. Не буде умовного українського "Слова Бігуна", в топах залишатиметься "Слово пацана". Оскільки природа, як відомо, не терпить порожнечі. Особливо дика.
Читайте також: Шлях Носорога. Як Олег Сенцов став тим, ким став, і про що його новий фільм