Мистецтво відновлення. Як Олександр Єрьомін став реабілітологом через власну травму
Фізіотерапевту Олександру Єрьоміну 32 роки. Він з дитинства професійно займався спортом, і у 16 років отримав запрошення грати у британському футбольному клубі "Ньюкасл". Здавалося, що попереду велике майбутнє. Але напередодні від’їзду Олександр раптово отримав серйозну травму під час тренування. Повноцінної реабілітації, яка б допомогла повністю відновитися, в Україні тоді не було. Тож про кар’єру у професійному спорті довелось забути.
Зараз Олександр Єрьомін разом з командою щодня реабілітує у своєму Eremin Center всіх, хто цього потребує – професійних спортсменів, військових, людей після травм та хвороб.
Liga.net провела день разом із Єрьоміним у його Eremin Center та дізналась, як бажання стати реабілітологом врятувало Олександра від депресії, які підходи він використовує у реабілітації пацієнтів та кого можна зустріти у Eremin Center.
Реабілітація без білих халатів
Київський велотрек заснув до весни у морозному тумані. Поодинокі перехожі неспішно прогулюються історичним центром столиці. Двоє хлопців спускаються сходами до тренувальної спортзали велосипедистів. Один з них на милицях. Раптом кремезний чоловік вибігає назустріч:
– Ходи на ручки, тут слизько.
Бере на руки того, хто секунду тому був на милицях. Несе всередину.
З восьмої ранку до п'ятнадцятої години щобудня приміщення велотреку займає реабілітаційний центр Eremin Center. На першому поверсі дві коробки з ключами від шафок у роздягальнях. Беру. Зі мною переодягається пані після заняття.
– А куди ставити взуття? – питаю.
– Ой, так лишіть. Тут не крадуть, – надягає новеньку шубу з натурального хутра та йде.
Чотири зали: ліворуч з матами, масажними столами та велотренажерами. Праворуч – з орбітреками, біговими доріжками та різноманітними тренажерами. Сюди приходять після травм, переломів, операцій. Тут же регулярно проходять курси реабілітації іменитих спортсменів після змагань. Офісні працівники, у яких болять спини від сидячого способу життя, – теж тут.
Спочатку пацієнт йде ліворуч. Там його зустрічає Олександр Єрьомін: засновник та голова центру, радник заступника голови КМДА, а віднедавна директор департаменту фізичної культури та реабілітації.
Його задача – зрозуміти, що відбувається з пацієнтом та з чого саме почати реабілітацію:
"На жаль, лікарі часто помиляються і ставлять неточні діагнози. А українських реабілітологів цього не вчать. Люди роками можуть мучитись тільки тому, що не знають, що саме з ними не так. Тому я навчився додатково розшифровувати МРТ, КТ та загалом знаю з медицини дуже багато".
Олександр у футболці та шортах. Кучеряве волосся зав’язане у два смішні хвостики. Білих халатів та бахіл, чіткого графіка та окремих кабінетів тут немає, на відміну від реабілітаційних центрів за кордоном:
"Я пройшов кілька навчальних курсів за кордоном. Перший у Німеччині, де я був у захваті від рівня медицини. Якось спитав одного іменитого лікаря, який вчив мене: "Як стати таким крутим, як ви?" Він відповів: "Бачиш, як у мене все працює? Зроби все навпаки". І я зробив".
Дивлюсь навколо: комусь роблять масаж на столах, комусь на матах. Хтось виконує вправи зі спеціальними приладами на спині. Кілька хлопців стоять на цвяхах.
"Цвяхостояння запускає нервову систему, з якою ми потім працюємо, – каже Олександр, пильно спостерігаючи за всім, що відбувається в залі. – Звісно, ніхто не змушує стояти годинами. Але кілька підходів по хвилині я рекомендую робити. Серьож, давай цього хлопця в лімфодренажні штани!" (апарат, що завдяки пневмокомпресії тисне на ноги. Це поліпшує відтік лімфи та стимулює метаболізм. – Liga.net).
Єрьоміну одночасно вдається консультувати пацієнтів, давати завдання підлеглим, слідкувати за правильним виконанням та підтримувати невимушені розмови.
Його день починається дуже рано – близько шостої ранку. До 15-ї години – робота в центрі, далі Олександр їде працювати вдома: не всі пацієнти можуть приїжджати на реабілітацію самостійно. Вечір Олександр проводить з сім’єю – дружиною та донькою. На вихідних часто збирає свою команду реабілітологів на тимбілдинги: ресторан, сауна, річка. Вважає відпочинок на природі обов’язковим для всіх, хто хоче жити активно.
Одночасно в одній залі реабілітаційного центру може бути близько 20 людей. Перегородок немає, всі в одному просторі. Один кричить від болю, інший матюкається, третій сміється. Панує невимушена атмосфера:
"До мене приходять відновлюватись наші спортсмени – брати Клички, Олександр Усик, всі українські бійці ММА, олімпійські чемпіони… Он Жан Беленюк займається, дивіться".
Жан на нас не звертає уваги. Він на дошці Євмінова (ортопедичний тренажер для лікування проблем хребта, який винайшов спортсмен В'ячеслав Євмінов. – Liga.net) плавно підтягує коліна до грудей. Перед виступом на Олімпійських іграх-2024 він готувався тут і тепер відновлюється.
"У нас дуже різні клієнти. На матах поряд може лежати власник Майбаха, бабуся з Троєщини та депутат Верховної Ради. Тут всі рівні. Притула (засновник та голова фонду Сергія Притули, що допомагає армії. – Liga.net) у нас після перелому був, до Порошенка їздимо: через діабет у нього багато проблем зі здоров’ям. Оплата за курс може бути різною: для бабусі низька, щоб могла собі дозволити. Це вирішується під час першої зустрічі. Для бізнесмена настільки висока, наскільки можливо. Щоб розумів: ми найкращі спеціалісти. І ми знаємо свою справу. Мені свого часу ніхто не зміг допомогти…"
Травма, що стала поштовхом
Олександр завмирає та дивиться кудись убік. Він все життя займався спортом: тхеквондо, кікбоксинг. У 13 років виграв чемпіонат України з одного з видів єдиноборств. Далі захопився футболом, у 16 років грав у складі "Динамо Київ", "Арсенал Київ" та збірної України. Тоді ж збирався увійти до складу британського "Ньюкаслу" (професіональний футбольний клуб. – Liga.net). Він уже отримав пропозицію та подумки пакував валізи до Англії. Але раптово отримав травму під час тренування: розрив хрестоподібних зв’язок.
"Людина як думає: найскладніше – це операція, – каже Єрьомін. – Але це не так. Мене прооперували, але реабілітації нормальної я не пройшов. В Україні просто не було таких спеціалістів. Займався у басейні, легкою атлетикою, але все було марно. Проходило все більше часу після операції… І все, що б я тепер не робив, – коліно все одно вилітає під час навантажень. А тоді… Я зрозумів, що більше не зможу бути у великому спорті. Це дуже морально підкосило мене. Почав пити, курити, тусити по клубах… Раніше я з презирством ставився до таких людей. І от сам став таким".
На алкоголь та розваги потрібні були гроші, тому Олександр став тренером:
"Тренував дітей ЦСКА Київ з другої ліги. Але мене звільнили, і було за що: побився з головним тренером. Думаю: а що я в житті вмію? Травмуватись та відновлюватись. Але знань немає. Я пішов до лікаря, який мене оперував. Він сказав, що є можливість: навчальна програма для реабілітологів у Мюнхені. Поїхав. Далі там пройшов практику та отримав перший сертифікат".
Поки Олександр розповідав, до зали зайшов хлопець:
– Як самопочуття? – миттєво переключається Єрьомін.
– Добре, – відповідає хлопець.
– Ну бувай, гарного дня, – усміхається Олександр та повертається до нашої розмови.
Після одного курсу був другий, третій. Німеччина, Ізраїль. В Україні теж вчився:
"Я дізнавався, хто є найкращим лікарем у своїй спеціалізації: травматолог, фізіотерапевт, невролог. Йшов до нього і просився мене вчити. Не відмовляли. Дозволяли бути присутнім під час прийомів. Далі знайомі футболісти запросили працювати реабілітологом у Донецький "Шахтар" (Футбольний клуб "Шахтар". – Liga.net). Там я затримався на п'ять років, потім відкрив цей центр".
З жіночої роздягальні чуємо крик:
– У мене шафка не відмикається!
– Кириле, – реагує Олександр, – глянь, що там. Тільки на дівчат не дивись.
"Невимушений вайб" та субординація
В Eremin Center немає чіткого часу перебування пацієнта. Хтось може годину тренуватись на тренажерах, потім ще годину йому роблять масаж усього тіла. А далі він може… заснути. Таке часто буває, якщо масаж завершується розслабленням м’язів. Тоді людину накривають пледиком і дають поспати.
"До кожного у нас індивідуальний підхід. За совковими правилами заведено розписувати програму на весь час, але всі люди різні. На два-три дні максимум, потім дивимося на динаміку. Може щось вилізти, десь початись загострення. Тому я раджу ходити сюди щодня, без перерв".
З початком великої війни центр безплатно реабілітує військових. До них немає особливого ставлення: ніхто не дивиться на їхні поранення зі скорботним обличчям. Реабілітація – тривалий та болісний процес, і пацієнт теж має докладати неабияких зусиль для відновлення. Тому військові, як і всі інші, викладаються на повну. Кричать від болю, матюкаються та сміються:
– Близько двох тисяч військових уже пройшли у нас курси реабілітації. Різні травми, різні ситуації. Нещодавно один з відірваним шматком сідниці знову зміг сісти. Поки ще навпочіпки, але це великий прогрес. Він мріяв сидіти хоч якось. Ми часто робимо те, чого не роблять інші. Історій, коли на людині поставили хрест, а ми поставили її на ноги – безліч. Буває, що операції стають непотрібними. Віка, – Олександр звертається до реабілітологині, що прямує до пацієнта робити масаж, – згадай-но яскравий випадок.
– Табуретка! – одразу згадує вона.
– Точно, так. Прийшов пацієнт з табуреткою. Використовував її замість ходунків, ішов і спирався на неї. На МРТ грижа 12 міліметрів. Позаймався у нас місяць чи півтора – зменшилась до трьох міліметрів. Звісно, часто без операцій – ніяк. А потім знову до нас на відновлення.
В команді Олександра 30 спеціалістів, за день може бути до 125 пацієнтів:
"Щоб прийти до мене працювати, людина має знати анатомію, фізіологію, біохімію та мати базову медичну освіту. Далі я вчу. Потім людина може працювати. Хтось потім відкриває свою справу чи йде працювати ще кудись, але для мене важливо, щоб у штаті завжди було 30 спеціалістів. Зі мною важко, тому майбутній працівник має бути стресостійким та вміти не ображатись. Обов'язково. Я специфічний шеф (Сміється). Також ціную працелюбність, вміння ставитись з повагою до старших та дотримуватись субординації. Незважаючи на невимушений вайб, який я тут створив, вони мають неуклінно слухатись мене".
Робочий день центру завершується. Після занять розбрідаються у роздягальні пацієнти. Вони розпарені, футболки на них одягнені навиворіт, волосся скуйовджене. Сьогодні було важко та боляче. Як і вчора. Як буде і завтра. Але вони йдуть до мети, тому на виснажених обличчях ледь помітні усмішки.