Косплей у Златополі. Як містечко на Харківщині стало центром субкультури для молоді з мегаполісів

З 2018 року в маленькому містечку Златопіль (до 19 вересня 2024 року — Первомайський) на Харківщині проводять фестиваль косплею PokemonFest. У листопаді цього року він відбувся вперше за повномасштабну війну.

Косплей — це костюмована гра, під час якої учасники переодягаються в персонажів комп’ютерних ігор, коміксів, кіно або аніме. Косплей зародився в Японії у 70-х роках ХХ століття та поступово поширився на Європу. В Україні подібні фестивалі зазвичай відбуваються в обласних центрах, найбільший — Comic Con Ukraine в Києві. Але й Златопіль, у якому до повномасштабної війни проживало близько 30 тисяч людей, — також у тренді.

Цьогорічний PokemonFest зібрав близько сотні учасників: не лише з місцевої громади, а й з Харкова, Києва і Полтави. Аби дістатися до локації, деякі з них винаймали автобуси або вставали о п’ятій ранку та кілька годин їхали електричкою.

Liga.net побувала на PokemonFest, занурилася у вигадані всесвіти, поспілкувалася з організаторками й учасниками фестивалю, а також представницею місцевої влади, аби розібратися, як Златопіль став центром косплею, чому дівчата та хлопці втілюють персонажів аніме та відеоігор, як це допомагає їм не з’їхати з глузду під час війни та змінює громаду.

"Попаяні жмихуни" та "екзаменаційна комісія № 666"

Суботнім ранком до модерністського Палацу культури "Хімік" у Златополі тягнеться молодь. Вестибюль поступово наповнюється хлопцями та дівчатами. Більшість з них поки виглядають майже звичайно. Проте це ненадовго.

Вже за пів години вони перетворюються на персонажів з уявних світів. У вестибюлі палацу культури стає дедалі більше яскравих героїв із різних фандомів. Так косплеєри називають твір або серію творів, звідки походить персонаж — наприклад, "Гаррі Поттер" або "Володар перснів". Навколо — стільки кольорів і образів, що важко сфокусуватися на комусь або чомусь одному.

У вестибюлі зустрічаємо й двох організаторок. Їм’я однієї з них — дівчини в окулярах з рожевим волоссям — співзвучне з новою назвою її рідного міста, яку воно нещодавно отримало після дворічних дебатів та восьми невдалих спроб перейменування — Злата. Інша — Алла — одягнена у вишиванку. У обох обмаль часу: окрім організаторських питань вони також братимуть участь в основній програмі — дефіле, під час якого косплеєри демонструватимуть костюми та свою майстерність у виступах різного формату.

Незабаром шоу починається. На сцені великої зали Палацу культури з’являється ведучий — в образі персонажу манги й аніме, "найсильнішого мага цього століття" Сатору Ґоджо. На екрані позаду нього — аматорські відео з військовим та двома цивільними дівчатами. Це співорганізатори фестивалю. Військовий з відео вже два роки служить у лавах ЗСУ, дівчата виїхали за кордон, але беруть участь в організації дистанційно.

Після хвилини мовчання й гімну України Сатору Ґоджо оголошує фест відкритим. Лунають оплески. Ведучий представляє членів журі, або "екзаменаційну комісію №666".

"Перша з них — це темна леді Магії, косплеєрка з величезним досвідом, крафтерка, переможниця Fancon-2024! Зустрічайте, Нуріко! — вигукує він й оголошує імена і регалії ще кількох суддів: — Сірий кардинал "Oh, my Bets!", сценарист, режисер з 2017 року, автор переможних вистав багатьох фестивалів! Зустрічайте — Майстер!"

Лунають оплески та овації. Ведучий командує: "Ну що ж, розпочинаємо іспит! Запрошуються перші абітурієнти. І першими у нас йде заявка №37, "Попаяні жмихуни" Маrіо Team, щоб це не значило! Зустрічайте оплесками!"

З колонок починає грати восьмибітна музика. З-за лаштунків з’являються брати Маріо з культової гри 80-х Super Mario Bros. Вони одягнені у зелений та червоний костюми відповідно й розігрують комічну сценку: стрибають по сцені, цілують один одного в щічку та "б’ються" з хвостатою героїнею. Їх змінюють наступні учасники.

Більшість перформансів — короткі, але влучні. Під оплески та схвальні крики глядачів косплеєри натхненно танцюють, співають, демонструють акторську майстерність та в будь-який можливий спосіб втілюють своїх улюблених персонажів з аніме, манги, відеоігор і фільмів. Під час виступів лунають інструментальні саундтреки й навіть She Wants Revenge та Mr.Kitty, які кілька років тому були відомі лише у вузьких колах. У стінах старого радянського Палацу культури така смілива й бурхлива еклектика виглядає щонайменше екзотично.

У перервах між виступами ведучий феєрить жартами. Поступово до нього приєднуються й інші персонажі, які розігрують свої інтермедії — сценки, щоб розрядити публіку й підготувати її до нових виступів.

У дівчині в кольорових лінзах та латексному костюмі зі "щупальцями" ледь можливо впізнати організаторку фестивалю Злату Косотухіну, а в іншій ведучій, з мультяшною гулькою на голові, у грайливих червоних окулярах і панчохах такого ж кольору — її колежанку Аллу Воронову.

"Збирайтеся, "товариші покемони", будемо працювати"

"PokemonFest — захід, де люди, котрі захоплюються фільмами, аніме, іграми, книгами, коміксами, можуть вибрати собі героя, зробити костюм (крафт), втілити його й ще показати себе на сцені, — розповідає Злата Косотухіна. — Якщо ти не дуже любиш виступати, але ти — офігєнний крафтер (майстер, який робить все своїми руками — шиє, друкує детальки на 3D-принтері), можеш запросити модель, яка покаже твій костюм, а нагородять саме тебе".

Златі 29, у косплеї вона з 2011-го. Тоді взяла участь у першому косплей-заході у тодішньому Первомайському й втягнулася. Відтоді косплеїла Пікачу, потім — Ріка Санчеза — одного з головних героїв мультсеріалу "Рік і Морті", але у жіночій версії, а сьогодні втілює Тентаклевого монстра — персонажа еротичних аніме та манг.

"Дуже круто, коли ти можеш зіграти свого улюбленого героя, одягнути іншу маску, — розповідає Злата про свою зацікавленість косплеєм. — Деякі люди, які тихенько поводять себе у звичайному житті, можуть змінитися характером. Коли ти виходиш на сцену — це неймовірне відчуття. Й коли все це закінчується — теж. Я зараз розповідаю — і в мене мурашки по шкірі. Напевно, це, як наркотик".

У 2015-му Злата приєдналася до первомайського косбенда (команди косплеєрів. — Liga.net) "Товариші покемони", паралельно навчалася в Харківському національному університеті імені Каразіна на геофаку. Невдовзі поїхала працювати за кордон гідом. Два роки жила в Туреччині й два — в Таїланді. Сумувала за Україною, й врешті вирішила повернутися, аби "їсти свій борщ і насолоджуватись улюбленою справою". Повернувшись, приєдналася до команди організаторів PokemonFest.

— Як вийшло, що маленький Златопіль став одним з центрів українського косплею? — питаємо Злату.

— Бо тут живе Алла Воронова, це наша "мати" — не те що організатор, а Мати драконів, Кхалісі великого трав’яного моря, — представляє її колежанка відсилкою до серії романів Джорджа Мартіна та серіалу "Гра престолів" та додає: — Вона закохана в цю справу — отримала досвід і вирішила: "Хочу своє й найкраще. Збирайтеся, "Товариші покемони", будемо працювати".

18 листопада Аллі виповнилося 36. За освітою вона — соціолог, у косплеї з 2011 року та поєднує хобі з роботою культорганізаторкою в місцевому будинку дитячої та юнацької творчості та вихованням власних дітей. У косплей її втягнула подруга: запропонувала поїхати разом на харківський аніме-фестиваль Yorokonde 2011.

"Тоді ми їздили в якості глядачів. А вже наступного року взяли участь в конкурсній програмі", — розповідає Алла.

У 2011-му вона створила косбенд "Товариші покемони" та стала його лідеркою, чотири роки потому до них приєдналася Злата.

"У мене троє дітей, і я займаюся косплеєм, не відходячи від вагітності. І зараз моїх діток мама няньчить, а я розважаю інших дітей, — посміхається Алла. — У косплеї подобається, що це комплексна штука, в якій об'єднується хендмейд, театральна і акторська майстерність, а тепер ще й питання в якості організатора фестивалю".

Найпершим косплеєм Алли був ориджинал Коломбіни з Комедії дель арте (італійський народний театр). Ориджинал — образ, створений за фантазією автора, а не повтор конкретного персонажа. Наступним — Кірін з аніме "Зоомагазин жахів".

"Найулюбленіший мій персонаж — мабуть, Королева Амідала з "Зоряних війн", — каже організаторка PokemonFest. — Кожен костюм створюю власноруч, вкладаю в нього багато душі, часу і нервів. Серед знакових костюмів, що я зробила, — Леді Джессіка з фільму "Дюна 2". Сьогоднішній мій образ — Пури з відеогри "Ліга легенд".

За повномасштабну війну Алла Воронова не виїжджала з рідного Златополя. Вже 25 лютого 2022-го почала займатися волонтерством. За рік вишила на своїй вишивальній машинці понад 2000 шевронів для ЗСУ, також шила балаклави.

Злата Косотухіна, в свою чергу, за велику війну не лишала Харків і також долучилася до волонтерства. Потім здобула освіту кошторисника й працювала у військовому будівництві, але врешті через стан здоров’я пішла з цієї роботи. Зараз займається вивченням ШІ та організацією заходів у рідній громаді.

"Можливо, трохи божевільна ідея, але "давайте зробимо у нас"

Ідея створити в рідному Первомайському косплей-фест виникла у Алли після участі в подібних заходах в інших містах, на яких вони з командою посідали перші місця.

Тоді, у другій половині 2010-х, фестивалі, де учасники виступали на сцені, почав витісняти експоформат — формат виставки з єдиною великою локацією, розбитою на зони. В одній залі відбувається все: виступи на сцені, ярмарок. Косплеєри тут є однією з активностей, на які приходять подивитися глядачі й купують задля цього квитки.

Аллі та її команді — "театралам" — було незручно на заходах без сцени. Якраз тоді начальниця відділу культури і туризму Первомайської міськради Ольга Павлова запропонували їй організувати власний фестиваль. Алла погодилася.

"У мене син був косплеєром. Потім, на жаль, виїхав з країни, але я знала його друзів, з якими він їздив на такі фестивалі. І знала, що їх проводять лише у великих містах, — розповідає Ольга Павлова. — Можливо, трохи божевільна ідея, бо у нас таке маленьке місто, але я запропонувала: "Давайте зробимо у нас". У Златополі було багато гарних заходів, але вони цікаві лише для нашої громади, а саме такий фестиваль допоможе зробити наше місто більш впізнаваним, ми зробимо собі імідж".

Врешті у 2018 році в Палаці культури "Хімік" відбувся перший PokemonFest. Тоді захід, згадують організатори, був не дуже великим — приблизно таким, як сьогодні, — і з навмисним "стьобним" акцентом на провінційності. Попри всі побоювання організаторів на нього приїхали косплеєри з інших міст. А вже наступного року захід масштабувався.

"У 2019 році фестиваль вже був вдвічі більший, ніж перший, — розповідає Алла. — До нас приїхало дуже багато учасників — зі Львова, з Івано-Франківська, з Києва, з Запоріжжя, з Мелітополя, з Одеси, з Харкова".

На 2020-й організатори будували великі плани, але почалася пандемія, тож PokemonFest провели онлайн. Наступного року вони отримали понад 150 заявок від 200 косплеєрів, але фестиваль взагалі довелося скасувати.

"У нашому місті був спалах ковіду, й усі заходи відмінили, — пояснює Алла. — Ми перенесли фестиваль, але почалася повномасштабна війна".

У перший рік повномасштабної війни жодних заходів у Златополі не проводили. Через відносну віддаленність від лінії фронту місто на півдні Харківщини почало приймати ВПО.

У різні періоди війни, під час хвиль внутрішньої міграції сюди приїжджали переселенці з Донеччини й Луганщини, з Вовчанська й Куп’янська. Загалом, каже Ольга Павлова, родичі якої також ВПО, які приїхали у Златопіль з тимчасово окупованої Луганщини, місто прийняло близько дев’яти тисяч людей. Одні їхали далі, інші — асимілювалися.

Торік, вже після Харківського контрнаступу, в місцевому молодіжному хабі "Комора" відбувся закритий фестиваль "Poke Вечорниці" для косплеєрів без глядачів. Проте цьогоріч організатори змогли відкрити залу Палацу культури для всіх охочих. При цьому фестиваль не анонсували заздалегідь, інформацію поширювали лише "для своїх".

"Минулого року росіяни поцілили в центр міста, — згадує Ольга Павлова. — У нас було поховання нашого хлопця, прощання з ним було оголошено (тоді постраждало 43 людини, зокрема 12 дітей. — Liga.net). І з тих пір перестали взагалі робити якісь оголошення".

Цьогоріч Алла отримала чимало повідомлень від косплеєрів з проханням повернути фестиваль.

"Мені почали надходити "погрози", — посміхається вона. — Ми стали питати дозволи й змогли приблизно за чотири місяці організувати цей фестиваль. Працювало агентство "ОБС" — "одна баба сказала". У Харкові зараз немає масштабних фестивалів, є невеличкі паті, але всі хочуть "Покемон", бо це особливий фестиваль — від косплеєрів і для косплеєрів. А глядач вже якщо хоче, то приходе".

З початку повномасштабної війни команда фестивалю зазнала змін. Частина організаторок виїхала за кордон, а організаторів — приєдналася до лав ЗСУ. Проте долучилися й нові. Зараз до команди входить десяток людей.

"Багато косплеєрів виїхали з України. Звісно, для нашого косплей-ком’юніті це велика прогалина, як шматок серця вирвали, — каже Алла. — Ми взяли в команду організаторів новачків, які до цього були досвідченими косплеєрами з нашої громади — тобто виросли з маленьких глядачів нашого фестивалю вже до організаторів".

Фестиваль проводять у співпраці з відділом культури міськради, що надає майданчик, але фінансування з міського бюджету він потребує мінімального, бо більшість витрат учасники покривають власним коштом.

"Є спонсорська допомога, є волонтерська, є те, що ми вкладаємо, — каже Алла. — Якщо чогось не вистачає, можемо попросити міськраду або за свій кошт купити".

На цьогорічний PokemonFest подали понад 60 заявок. За однією може виступати як один косплеєр, так і косбенд. Відтак, кількість учасників сягає 100. 80% — дівчата, 10% — хлопці та 10% — небінарні особи (дівчат, каже Алла, в косплеї завжди більше, а багато хлопців-косплеєрів зараз служать у ЗСУ). Середній вік — 25 років. Місцеву громаду представляють лише 15% учасників, решта приїхали з інших міст: Харкова, Запоріжжя, Києва, Полтави й Миргорода. Судді — також з Києва, Харкова і Полтави.

"Ця субкультура більше розповсюджена великими містами. У нас, може, до двох десятків косплеєрів є зі мною. Це як є маленька спільнота, скажімо, боксерів, і вони широко відомі у вузьких колах", — посміхається Алла.

Майстер, покекоїнси та "богині-провидиці"

Після закінчення першого акту на виході з зали зустрічаємо хлопця, одягненого в офіцерський костюм із "Зоряних воєн". Це Андрій Максименко, член журі PokemonFest, той самий "сірий кардінал" команди "Oh, my Bets!", якого всі тут звуть Майстром.

"Можна тільки я зараз чуть-чуть зігріюся?" — відповідає він на прохання прокоментувати побачене (у приміщенні дійсно доволі прохолодно) та згодом повертається з напівпорожнім пластиковим стаканчиком у руках.

"Колись давно я почав водити D&D (настільну рольову гру Dungeons & Dragons. — Liga.net), — каже Майстер та пояснює свій псевдоним: — У нашій групі було п'ятеро Андріїв, тому щоразу, коли хтось казав "Андрій", не було шансів зрозуміти, до кого звертаються. Я був майстром гри, тому "Майстер". Тепер, якщо навіть мене пробивають в умовному Getсontact, виглядає так, наче я ремонтую труби".

Андрій — з Полтави, на фестиваль його привіз батько автівкою. З косплеєм пов’язаний "років 10", участь у конкурсній програмі почав брати з 2016-2017-го. Найчастіше стоїть по інший бік сцени: режисує постановки своєї команди, пише сценарії, відповідає за технічну частину виступів. Цьогоріч у вересні з командою виграв фестиваль Yumi в Києві. На PokemonFest вперше: покликали як члена журі, тому "було складно не приїхати". Загалом, каже він, учасників оцінюють у близько 15 номінаціях:

"Здебільшого оцінюється найкраща передача персонажа з поєднанням власної харизми та костюму. Або в деяких номінаціях — саме костюм, бо костюм може бути дуже класний, а виступ простенький — наприклад, через обмеження цього костюму. В номерах більш сценічних, де співи, танці, сценки, оцінюється загалом матеріал".

Колись косплей-фестивалі, згадує Андрій, були здебільшого про аніме і мангу, але зараз з’являється дедалі більше персонажів з західних всесвітів, зокрема відеоігор. Проте східні персонажі все одно домінують — співвідношення західного до східного — 1:3.

У звичайному житті Андрій — науковець, аспірант Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" та займається економікою.

"Дуже легко поєднувати науку і косплей, бо і сценарна, і наукова робота — це писанина, — пояснює він. — Ти пописав — дав політ фантазії, а потім перемкнувся — починаєш математику рахувати".

Феномен Златополя як центру косплею Майстер пов’язує з організаторками. Аллу Воронову він називає "великим метром" і "важливим авторитетом" фестивалів.

"Алла робить неймовірну роботу для популяризації косплею тут, — каже він. — Цей фестиваль був і до повномасштабного вторгнення і вже має вагу за рахунок історії. Оскільки Харків у нас випадає, Златопіль виглядає гарним варіантом, щоб поєднати частину харківського двіжу і покликати сюди людей".

Поки на сцені відбувається перформанс, у вестибюлях Палацу культури вирує життя. На першому поверсі — імпровізований ярмарок, де продають одяг, значки, пазли, чашки, брелоки та інший мерч із зображенням персонажів із різних всесвітів. Тут є, наприклад, футболки за 500 грн й худі за 1000 грн. Їх продає Стефанія — дівчина з помаранчевим волоссям та вухами фурі. Кожна річ з її товарів — кастомізована, тобто вона створює малюнки на одягу вручну.

Стефанія з Харкова, у Златопіль "фігачила на електричці". Ще в підлітковому віці почала дивитися аніме, персонажі вигаданих світів надихають її. Перед повномасштабним вторгненням брала участь у PokemonFest як косплеєрка, а зараз вперше продає свої вироби на ярмарку. Хобі Стефанії пов’язане з її заняттям у повсякденному житті: дівчина працює з дітьми — вчить їх малювати мультфільми.

"Там 90% — анімешники, тому я в цьому купаюсь, — посміхається вона. — А підробіток такий, бо це приносить більше доходу, аніж бути вчителем. Я можу розмалювати будь-що, будь-як і будь-де".

Також на першому поверсі є фудкорт — паніні від місцевого закладу й "кекси-пірожєнки", які, кажуть організатори, "своїми ручками зробили, щоб тут ніхто не зголоднів".

У холі на другому поверсі можна взяти участь у чайній церемонії та послухати про традиції чаювання, а також відвідати лекцію про D&D від Супербратів Маріо. Трохи пізніше лектори проводитимуть D&D для всіх охочих за покекоїнси — місцеву "валюту". Один покекоїнс дорівнює 20 гривням.

"Всі гроші з покекоїнсів підуть на підтримку ЗСУ", — наголошує Злата Косотухіна.

У тенті зі штучною сакурою сидять двоє дівчат-"провидець" у кімоно. Під азіатську музику, за покекоїнси провидиці розкладають карти таро перед хлопцем:

"Найближчим часом ви знайдете дівчину, з якою будете дуже близько спілкуватися. Й скоріш за все буде дуже неприємний момент, який треба буде перечекати. Вона буде дуже чуттєва, дуже обережно до вас ставитиметься, підтримуватиме вас, нестиме позитивні вібрації, які вас надихатимуть. У нас є передбачення — можливо, на фесті ви побачите людину з таким самим папірцем ("провидиці" роздають "клієнтам" папірці з передбаченнями. — Liga.net) й знайдете свою долю".

У невеличкому окремому кабінеті Лімітка — одна з сьогоднішніх суддів і досвідчена крафтерка — проводить лікбез про те, як покращити свій крафт.

"Ви дивитеся на свій готовий костюм, на себе в дзеркало і розумієте, що виступ — через п’ять хвилин. У вас є п’ять хвилин. Що ми можемо зробити?" — звертається вона до авдиторії та дає лайфхаки. Глядачі уважно слухають.

У вестибюлі хтось грає під акустичну гітару. Поруч зустрічаємо дівчину у білій сукні з чорними крилами навколо талії та рогами на голові. Вона називає себе Надією.

"Мій образ — Альбеда, це демониця суккубша з аніме Overlord, друга рука самого главного повелителя, вона обезумєвша через кохання, — пояснює Надія та вибачається за свій суржик. — Костюм створила я — повністю ручна робота. Половина заказана, половина сшита. Зробила з самих дешевих деталей — це "Єва" (мається на увазі магазин. — Liga.net), пістолет, клей і палка. Вийшло до 5000 грн, якщо рахувати всі деталі, склейку тощо".

Надія почала дивитися аніме з дитинства — приблизно 11 років тому. Але до косплею дійшла лише нещодавно: торік подруга зробила пропозицію, від якої вона не змогла відмовитися.

"Подруга прєдложила мені: "Косплей, безплатно, дєвочка, єсть твого розміру". Це був костюм Рубі (Хосіно) із "Дитя айдола" (Oshi no Ko — серія манги та аніме серіал. — Liga.net). Я спробувала, мені дуже сподобалось, — розповідає Надія. — Другий персонаж в мене був — дівчинка з ножицями із "Kill Lа Kill" (аніме та манга. — Liga.net), ножниці теж робила сама. На полтавському фесті Rokaru виступала в серпні, у мене було зразу два костюми через те, що в липні не вийшло з’їздити на фест в Харкові: його відмінили, бо була угроза атаки".

Надія — з Нової Водолаги, що в Харківській області, зараз живе в Харкові. Навчалася на туризмі, у 2018-2019 році їздила в Туреччину працювати гідом-екскурсоводом. Повернулася й стала шукати альтернативу. Працювала офіціанткою, бариста, майстеркою манікюру. Рік тому влаштувалася в KFC. На PokemonFest потрапила вперше. Аби дістатися сюди, встала о п’ятій ранку і з запакованим реквізитом їхала електричкою у Златопіль.

Кожному з учасників фестивалю косплей дає щось своє. Надія каже:

"Косплей — це цікаво, ти учишся виходити з кожної ситуації по-своєму. Це учить терпінню й тому, шо даже коли кажеться, шо нічого не можна зробити, можеш зробити таке, шо люди просто не можуть представити. Це як я з базару їхала з цією трубою — на мене дивилися і не понімали, шо я буду дєлать. А з цього вийшло отаке (крила для костюма Альбеди. — Liga.net)".

Інший учасник PokemonFest – Женя Сніцар або Destion, зараз одягнений у щось на кшталт уніформи спецпризначенця.Женя з Харкова,працює електриком, також підробляє 3D-художником на фрилансі. За час повномасштабної війни не виїжджав з міста.

"Це Леон з Resident Evil, серії хоррор-ігр, — пояснює він свій образ. — Насправді ця гра для мене доволі багато значить, бо коли почалася повномасштабна війна, вона мене заспокоювала й великою мірою врятувала мені психіку".

У вестибюлі на першому поверсі зустрічаємо дівчину в білому кімоно з довгим чорним волоссям.

"Настя Подорожнік, — ледь чутно називає вона своє ім’я та на питання, чому говорить так тихо, пояснює:— Я більше віддаю перевагу псевдоніму — Румі. Це Сє Лянь, трижды вознесшийся принц, зараз є мусорным богом, фандом — "Благословення небожителів". Прекрасний персонаж чоловічої статі".

Настя народилася й живе в Златополі. Займається косплеєм приблизно чотири роки, це другий фестиваль, в якому вона бере участь.

"Дивилася на інших людей, мене це вдохновляло, і я така: "Спробую!" — розповідає Румі про свою мотивацію та уточнює, що основним джерелом натхнення став інтернет: — У цьому городі не скажу, що косплеєрів багато, але вони є. Я не всіх знаю, не дуже спілкуюся з косплеєрами у Златополі. Мало з ким спілкуюся".

За велику війну Настя не виїжджала з рідного міста. Тож може оцінити, що з 2022 року людей у Златополі побільшало. На питання, як змінилися люди тут, відповідає, що дивлячись з якого боку.

"Приїжджі, будемо чесні, творять бог зна шо — не слідкують за чистотою городу, смітять постоянно, — вважає вона. — А ті, котрі жили тут на постійній основі… Своїх видно іздалєка".

"Якщо б у мене була мрія десь народитися — я б обрав Златопіль"

За лічені хвилини розпочнеться другий акт дефіле косплеєрів. Тож Настя стрімко "втікає" до великої зали.

За сценою вже готуються на вихід перші учасники. Серед них — високий хлопець з синім волоссям, в сукні та на платформах. Це Дмитро Вольтс, у косплеї — вісім років. За хвилину він вийде на сцену й покаже виразний номер на стику косплею і дреґ-культури.

"Я хоч і хлопець, і вже не перший раз виступаю на платформах, але ніколи не було ніякого хейту — навпаки. В одягу немає гендеру", — посміхається Дмитро, який у звичайному житті працює геймдизайнером.

Дмитро — з Харкова. Під час повномасштабної війни його другим домом стала Полтава, саме звідси він приїхав на фестиваль разом із командою "Oh, my Bets!".

"Я дуже люблю PokemonFest, тому спеціально для нього підготував саме образ Покемону, — пояснює він. — Це еволюція з Magickarp в Gyarados (концепція цієї еволюції базується на китайській міфічній історії про карпів, що перестрибують через водоспад The Dragon Gate та перетворюються на драконів. — Liga.net)".

На створення цього образу, каже Дмитро, пішов приблизно місяць, над ним працювало кілька людей. Проте він знайшов швачку, яка була зацікавлена в цьому, тому зробила йому невеличку знижку.

"Я своїй команді спочатку казав, що косплей — це хобі, яке не факт, що окупатиметься, — розповідає Дмитро, додаючи що призовий фонд маленького фесту в рази менше, ніж витрати на свій образ. — Ти витрачаєш на костюм 8000 грн. Але натомість більше фанишся за рахунок фотографії, медійно розвиваєшся в цьому плані".

Дмитро відвідував кожен PokemonFest з заснування й спостерігав, як прогресують локальні косплеєри. Вони з командою навіть взяли до себе місцеву дівчину.

"У перший рік PokemonFest ніхто з місцевих не переміг, але вони побачили рівень, який приїхав з інших міст, — каже він. — Дуже круто, що тут підтримують молодь. Якщо б у мене була мрія десь народитися — я б обрав Златопіль, бо тут є великий майданчик для молодіжної творчості. Я в їх віці не знав, чим займатися, а тут люди з 14-15 років вже захоплюються чимось творчим. І це дуже цікаво".

"У нас дуже активна молодь, я пишаюся ними, — підкреслює Ольга Павлова. — Кажу їм: "Я вас підтримуватиму в усьому, любий двіж — я за". Цьогоріч вирішили все ж зробити PokemonFest, бо хоча всі й кажуть, що не на часі, але ми маємо жити далі, якось витягувати людей з депресії, бо дуже важко зараз".

***

Виходячи з Палацу культури на вулицю, де згущуються сумерки, відчуваємо себе мандрівниками, які повернулися з іншого виміру в сувору реальність.

Поки дорога крізь пітьму і туман веде нас додому, на PokemonFest оголошують переможців.

Під час фестивалю учасники та організатори не лише втілювали образи улюблених героїв, а й зібрали близько восьми тисяч гривень, які задонатять на потреби ЗСУ.