Замість злочинців – жертви: як НАБУ штампує звинувачення
Десять років тому Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) створювалося як надія на очищення влади. Однак інколи складається враження, що єдина його функція – не ловити хабарників, а створювати гучні заголовки, під які продовжують надходити донорські мільйони.
Історія зі справою Орлова, скандали з "Армією дронів", злив інформації щодо "Великого будівництва" – це вже не просто провали, а докази того, що НАБУ стало інструментом політичних ігор і кришування потрібних персон. А, можливо, в бюро спочатку зайшли люди з готовими схемами "доїння" корупціонерів і "провокацій хабарів" для сфабрикованих позитивних звітів перед донорами.
Бюро отримало майже 20 млн доларів міжнародної допомоги тільки за останні два роки. За весь час роботи йдеться про сотні мільйонів, а у 2024 році організація отримала 120 млн гривень донорських коштів і продовжує отримувати фінансування у 2025-му.
Однак головна проблема полягає не в кількості грошей, а в їхній ефективності. Складно згадати хоча б одну гучну справу, яка закінчилася б реальними посадками. У реальності НАБУ в кращому разі демонструє красиві фото пачок грошей, "вилучених" під час спецоперацій, і анонсує гучні розслідування, які або розвалюються в суді, або залишаються висіти в "перспективних розслідуваннях" на роки.
Про те, що боротьба з корупцією перетворилася на імітацію, говорять не тільки критики, а й люди, які від початку підтримували існування бюро. Розчарування серед антикорупційних активістів та журналістів досягло того рівня, що навіть відомі журналісти-розслідувачі, які раніше стояли на боці НАБУ, публічно визнають провал його роботи.
А у Верховній Раді чекають на публічний аудит агентства. У медіа дедалі частіше порівнюють роботу бюро зі "спортивною риболовлею" – спіймали корупціонера, сфотографувалися, відзвітували, а потім справа повільно "здулася" без наслідків.
Найбільше обурення викликає той факт, що, крім неефективності, бюро дедалі частіше звинувачують у фабрикації справ. Класичний приклад – справа Володимира Орлова, колишнього заступника голови Дніпропетровської ОВА, якого звинуватили у вимаганні хабаря у 200 тисяч доларів за оренду 19 гектарів землі.
Я поспілкувався з Володимиром Орловим, оскільки вважаю, що навіть якщо людину звинувачують, то вона має право на відповідь. Орлов каже, що тричі відмовився від запропонованих коштів, що зафіксовано на прослуховуванні. Проте НАБУ, замість того щоб визнати відсутність складу злочину, вирішило просто "замилити" ці моменти в розшифровці, замінивши чіткі фрази відмови на нічого не значуще "нерозбірливо".
Ще більш дивним є той факт, що ключову роль у справі відіграв такий собі Олексій – агент НАБУ, який, найімовірніше, виявився російським шахраєм із довгою історією афер, зміною прізвищ і дивними зв'язками. Саме його свідчення лягли в основу обвинувачення, попри очевидні невідповідності.
Водночас, за розподілом повноважень, питання виділення землі не належало до компетенції Орлова. Це рішення мало ухвалювати керівництво ОВА, тобто Сергій Лисак. Однак за щасливим "збігом", Олексій виходив на Орлова саме в ті моменти, коли голова ОВА був у від'їзді, а його обов'язки тимчасово виконував Орлов. Складається враження, що у НАБУ було завдання не викрити корупцію, а створити злочин штучно.
Вже під час слідства Орлов згадував, що глава Дніпропетровської ОВА Лисак хизувався перед ним знайомствами в НАБУ і погрожував кримінальним переслідуванням.
На цьому тлі викликають питання і дії голови Дніпропетровської ОВА Сергія Лисака, який, попри статус бойового генерала, демонструє більше інтересу до фінансових потоків, ніж до оборонних потреб регіону.
Тоді як українська армія потребує зміцнення ліній оборони, місцеві бюджети отримують "рекомендації" спрямовувати субвенції на тероборону. Водночас величезні суми – 2,93 млрд гривень, йдуть на ремонт доріг. Причому тендери отримують фірми із сумнівною репутацією, які мають мінімум досвіду в подібних роботах.
Ще однією скандальною історією стало звільнення Арзу Василишиної, голови Департаменту комунікацій Дніпропетровської ОДА. Жінка, яка виховує восьмирічного сина, чий чоловік – боєць ССО, несподівано отримала вимогу від Лисака звільнитися без пояснення причин. Подальші спроби розібратися в ситуації наштовхнулися на цілковите ігнорування, що змусило її звернутися до Офісу президента і Кабміну за захистом від свавілля.
На тлі цього міжнародні донори можуть почати думати, чи варто продовжувати фінансувати структуру, яка демонструє неефективність і стає інструментом брудних політичних ігор.
Восени 2024 року в Україні почався аудит НАБУ. У 2025 році США призупинили фінансування і теж ініціювали перевірку. Час і європейським донорам замислитися, наскільки виправдані їхні вкладення.
Адже замість того, щоб дійсно боротися з корупцією, на мою думку, бюро вже давно перетворилося на добре спланований бізнес, побудований на симуляції боротьби з корупцією, а не на реальних результатах.