Тристоронні (США – Україна – "коаліція охочих") переговори в Парижі 18 квітня викликали великий інформаційно-політичний резонанс. Найбільша увага була до заяви держсекретаря США Марко Рубіо про те, що Сполучені Штати можуть вийти з переговорів про завершення війни в Україні.

Проте варто звернути увагу на сам формат цього переговорного рандеву. Ми дуже мало знаємо зміст, але є питання, яке може стати ключем для розуміння суті зустрічі. Чому раптом США вирішили провести переговори не лише з Україною (або Росією), а за участі європейських країн? І не просто європейських країн, а тих, які є лідерами "коаліції охочих" – Франція, Велика Британія, Німеччина.

Якби йшлося тільки про територіальні вимоги Росії до України (про так звані "п’ять регіонів", які регулярно згадує Віткофф), США навряд чи стали б приєднувати до переговорів європейців. Для американців було б набагато зручніше тиснути на Україну в закритому режимі і без зайвих свідків, тим більше без партнерів України.

Є лише два питання, які могли спонукати адміністрацію Трампа залучити європейців, причому саме лідерів "коаліції охочих".

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.