Неможливо жити в країні, навіть рідній та улюбленій, де тобі затикають рота. Особливо для людини, чий єдиний інструмент – слово.

А ще я просто не міг дихати московським повітрям, у якому люди продовжували обговорювати плани, дивитися кіно, проводити мистецтвознавчі дискусії, ходити на вернісажі та прем'єри, доки в Україні вбивають та вмирають.

Кожна хвилина такого існування підтверджувала очевидне: ти співучасник.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
війнавійна росії проти українидолін антонвтік з росії