Страх. Він з’являється нізвідки. З далеких обріїв твого "я". Здається давно витіснений позитивними сценаріями, якими ти заспокоюєш себе. 

Але ні. Страх сильніший. Він проривається так само, як пустельний вітер розриває ілюзію. І ти розумієш, що то були лише міражі. І він охоплює тебе. І ти боїшся. А потім лунають вибухи. І ти розумієш. Це воно. Жахливий кінець замість жаху без кінця.

Ти відчуваєш себе героєм Ремарка. І намагаєшся заглушити той страх. Так романтично. Як колись, в класичні часи. Хоч і не хочеш стати втраченим поколінням, бо звик боротися і звик, що твоє покоління проходить випробування. Одне за одним. Ніби доля випробовує тебе. 

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
володимир путінвійна росії проти українисергій фурсаросія напала на українустрахпобороти страх