У мене немає жодних очікувань стосовно Саміту НАТО. Тому що в основі всього, що відбувається, лежить одна велика засаднича невизначеність — майбутня доля Північної Євразії. США та Європа не розуміють, що робити з росією. В демократію в росії вони вже не вірять (сподіваюся), автократії бояться (бо це війна і посилення Китаю), колапсу бояться ще більше (бо це хаос і ще більше посилення Китаю), на деколонізацію не згодні (поки що). І поки ця велика невизначеність існує, поки немає картини післявоєнного світу, війна не закінчиться остаточно. А поки війна не закінчилася остаточно, НАТО не вступатиме в неї як повноцінний учасник. Отже, й українські перспективи будуть щирими, щедрими, але туманними обіцянками.

Звичайно, інші фактори також важливі. Внутрішньополітична невизначеність у США (йдеться не лише про партійну конкуренцію, а й про баланс між внутрішніми та зовнішніми справами). 

Невизначеність балансу між США та Європою в самому НАТО (Європа звикла робити менше, отримувати більше).

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
саміт НАТО у Вільнюсі