Віталій Портников: Зі своїми не воюють
Російський президент Володимир Путін, здається, знаходить справжнє задоволення від своєї ролі головного історичного авторитету. Він не просто опублікував на власному сайті статтю про єдність росіян, українців і білорусів. Він ще й дав докладне інтерв'ю, в якому пояснив, навіщо цю статтю писав.
І стає очевидним: навіть якщо справжніми авторами цієї путінської статті були спічрайтери президента, а не сам Путін, справжнє, "ідеологічне" авторство, впевнений, – все ж у президента Росії. А той, хто цю статтю писав, просто оформлював погляди замовника. Це не як з Леонідом Брежнєвим, який, розповідали, розчулився, коли читав власні "мемуари", написані спеціально підібраними публіцистами.
Упевнений, ми маємо справу зі справжньою позицією Путіна. З позицією, яку російський президент має намір захищати – і за допомогою політичного та економічного тиску, і за допомогою сили. Але все ж, думаю, в цій путінській позиції є очевидні логічні неузгодження, які автор статті повинен для початку пояснити бодай самому собі. І ці неузгодження не лише в історичному матеріалі. Вони, перш за все, в сучасності.
Путін продовжує звично стверджувати, що росіяни, українці і білоруси – один народ. Але разом з тим говорить, що Росія визнала "геополітичні реалії", які склалися – тобто територіальну цілісність держав, які з'явилися на карті світу після безславного краху "імперії зла" – Радянського Союзу. Добре, але якщо визнала, то навіщо потрібно було анексувати Крим, який сама Росія вважала українською територією?
На це запитання Путін та інші учасники кримської авантюри зазвичай відповідають, що кримчани самі зробили свій вибір, що в Криму і Севастополі живуть російські люди, які завжди хотіли бути разом з Росією. Але, даруйте, а як же тоді стаття Путіна, яка стверджує, що росіяни і українці – один народ, який завжди хотів роз'єднати підлий Захід, що вся територія України – це історична Росія? Якщо і в Херсоні, і в Миколаєві, і в Севастополі, і в Керчі, і в Анапі живуть одні й ті самі "російські люди", то від кого, хотілося би зрозуміти, хотіли відокремитися кримчани і до кого приєднатися? Якщо Україна – просто ще одна "російське держава", така, як Росія, то яка різниця, в якому з двох однакових держав перебуває "сакральний півострів"? Тим більше, що князь Володимир, який нібито хрестився в сакральному Херсонесі, княжив все-таки в не менше сакральному Києві? Або Київ вже не "мати міст руських", Володимире Володимировичу?
Або все-таки є "росіяни різних сортів"? І "другосортних росіян" оголошують одним народом лише тоді, коли, коли для цього з'являється політична доцільність? А до цього можна блокувати військові частини, в яких служать ці самі "другосортні росіяни", обстрілювати населені пункти, де вони живуть, зупиняти подачу газу, щоб вони мерзли – це, до речі, вже не лише українців, а й білорусів стосується. Росіян чомусь російське керівництво не змушувало сидіти в холоді. А українців і білорусів – за милу душу. Оскільки – комерційні відносини, а не "один народ".
Упевнений: проблема не в тому, що Путін говорить і пише неправду всім нам. Думаю, проблема в тому, що він говорить неправду сам собі. Тому що, якби він і справді вважав українців одним народом з росіянами, він не відбирав би Крим, не відправляв би своїх військових на війну на Донбасі, не провокував би нестабільність, не погрожував би відмовою від транзиту або подачі газу.
Що там говорити, Володимире Володимировичу. Зі своїми не воюють. Ви ж і самі це знаєте.
Спеціально для Радіо Свобода