До 24 лютого 2022 року українська політика жила у вічній дихотомії: ми за зближення з Росією чи за курс на Європу, за російську мову чи за українську, за вхід до Митного союзу чи за входження до ЄС.

На тлі цього багато симпатиків політиків заплющували очі на те, що відбувається поза цими баталіями. Так, говорили вони, він, може, і мерзотник, але він наш мерзотник. Адже він за наші погляди, а ті, хто проти, ще гірші, додавали вони. І так вважала кожна сторона. Тому у нас обирали кримінальника, який двічі сидів, президентом, або заплющували очі на те, що за українську мову агітувала конформістка-комуністка в гарній вишиванці.

Принцип свій-чужий був головним. Цей принцип допомагав заплющувати очі і на страшніше – на корупцію українських політиків. І допомагав їм утримувати українців на короткому повідку. Бо поки українці рвали один одному чуби, українські політики спокійно пиляли бюджет, лобіювали інтереси олігархів та самозбагачувалися. Політика для багатьох стала бізнесом. На жаль.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
Береза Бориславкорупціяполітикимайбутнє українивнутрішня політикаукраїнські політики