Третя світова? Ні, не схоже. А на що ж тоді схоже
Всі говорять про Третю світову. Спільний знаменник – страшно (тому для декого, як варіант, треба припинити підтримку України). Але на цьому аналогії з Другою світовою закінчуються.
Жодного другого фронту, жодного лендлізу, можна на пів року жертву агресії залишити взагалі без допомоги, або обмежити її у використанні наданої зброї. Уявили собі, аби США щось подібне говорили Сталіну?
Ні, на Другу світову зовсім не схоже. І Нюрнберг-2, здається, ніхто не планує проводити. А на що ж тоді це схоже?
А схоже, що нинішній стан затяжного збройного протистояння десь у степах східної України практично всіх у світі влаштовує. Ну, може, не влаштовує, але не сильно бентежить.
Зокрема, наших союзників і миротворців-переговорників. Судіть самі.
Поки Путін тут у нас воює, Ердоган вже розв'язав питання Карабаху і майже вирішив свої питання в Сирії. Ще у нього Лівія у списку, але все по черзі.
Америка теж нормально себе почуває. Витративши близько 6-7% свого річного оборонного бюджету, поставила на місце свого стратегічного противника, проти якого десятиріччями готувалася воювати у Третій світовій.
Трохи снарядів витратили, але ж не за безцінь – по 8 тисяч доларів за штуку. Натомість ніхто вже не згадує Вашингтону Афганістан та Ірак, коли тут таке в Європі діється.
Сусіди наші теж можуть почуватися у відносній безпеці, поки російські морпіхи штурмують посадки на Донбасі та Курщині. Та сама Польща, країни Балтії, Грузія, напевне, в холодному поту прокидаються, коли їм сниться, що 600 тисяч російських контрактників, залучених в Україні, стають безробітними…
Не кажу вже про бенефіціарів розпродажу російської сировини, отримувачів казкових прибутків на посередницьких схемах та серйозних дядьків, які заходять на ринки нафти, газу, зброї, що звільняються від росіян.
Прибутковість бізнесу під час війни злітає до небес, якщо опинитися в потрібному місці і зв'язатися з потрібними людьми. Це, до речі, і нашим діячам добре відомо.
А ще на тлі цієї війни можна вийти з ізоляції та показати себе вагомим світовим гравцем (як КНДР), сховати свою гру за спиною союзника-монстра (як КНР), увійти в незаслужену роль крутого геополітика (як Орбан) та пообіцяти на президентських перегонах врятувати світ (як Трамп).
Хто реально постраждав, так це Європа. Особливо її економічний локомотив – Німеччина. Тому німці реально хочуть припинити цю війну, але поки що нічого, окрім заборони на постачання нам "Таурусів", вигадати не можуть.
До чого це я? До реалізму, власне.