З трампівською угодою щодо завершення війни є ще одна проблема (крім інших багато разів описаних проблем).

Президент Сполучених Штатів Америки живе у світі, де немає місця справжній трагедії та горю. Коли він каже, що війна жахлива, смерті жахливі й це треба зупинити, він, можливо, каже це щиро.

Він справді вважає війну жахливою – тією мірою, якою здатний її уявити. Але ця здатність у Трампа, як ми вже добре знаємо, дуже обмежена.

Тут, гадаю, є ще й культурний контекст.

Можливо, для американців і війна, і протистояння злу мають досить абстрактний характер, приблизно як у всесвіті Marvel. Там ворог – це завжди хтось із надлюдськими здібностями, якому варто клацнути пальцями – і світ розвалиться, але водночас герой завжди перемагає його у простому кулачному бою. Типу, у тебе круті прибамбаси та рукавичка з камінчиками? Тоді покуштуй мого кулака. А? Отож.

Це наївно, але це добре продавалося, допоки війна із противником, який може зробити боляче за допомогою ядерної бомби, залишалася більш-менш абстрактною.

І Трамп, зважаючи на все, так і живе у світі, де всі конфлікти можна вирішити кулаком або угодою.

І він хоче укласти свою угоду з Путіним, не розуміючи, не бачачи, не здатний усвідомити (через відсутність відповідного досвіду), що Путін – торговець смертю.

Оригінал