Рупори пропаганди: як РФ використовує іноземних псевдоекспертів для поширення дезінформації
"Ізраїльський експерт передбачив крах НАТО", "польський політолог розповів про спроби англосаксів посварити росіян та поляків", "британський аналітик звинуватив ЗСУ в інсценуванні вбивств у Бучі" – такими заголовками майорить стрічка російських новинних сайтів. Щоб поширювати пропаганду, Кремль активно залучає в етери псевдоекспертів. Думки "міжнародних аналітиків" транслюють як на внутрішню аудиторію, так і для громадян європейських країн. Адже, погодьтесь, набагато легше повірити колишньому офіцеру американської розвідки, ніж умовному Дмитру Кисельову.
Чому російські ЗМІ все частіше посилаються на іноземних псевдоекспертів, навіщо публічні особи підіграють московській пропаганді та як не потрапити на гачок кремлівських маніпуляцій?
Відпрацьована тактика
Російський диктатор Володимир Путін та його посіпаки протягом десятиліть послідовно вбивають критичне мислення та накачують дезінформацією своїх громадян, вкладаючи "правильні" наративи в уста "cкабєєвої" чи "cоловйова". Подібну тактику Кремль застосовував і щодо країн Європи. Однак після початку повномасштабного вторгнення в Україну, посадовці на Заході почали активно протистояти московській пропаганді. Так, на початку березня рішенням Ради Європи, ЄС зупинив мовлення російських телеканалів Sputnik і RT/Russia Today.
Тому російські пропагандисти вдались до відпрацьованої тактики: просувати свої меседжі за допомогою іноземних "експертів" та публічних осіб.
Мотиви обох груп різні: вони можуть щиро вірити у свою правоту чи усвідомлено працювати за "методичками Кремля". Це не так важливо, наше завдання розпізнати й тих, й інших та навчитися протистояти дезінформації.
Для чого Росії псевдоексперти
Після початку повномасштабного вторгнення в Україну Кремль розв'язав війну на декількох напрямках. Російські пропагандисти прагнуть дискредитувати Україну в очах партнерів та позбавити підтримки союзників.
Саме цим займаються польські "фахівці" Томаш Янковський та Матеуш Піскорський на етерах пропагандистських програм. В Росії їх представляють політологами, журналістами, експертами Європейського центру геополітичних аналізів, членами партії "Самооборона". Звучить солідно, чи не так?
Насправді Матеуш Піскорський – лідер проросійської партії "Зміна" та засновник того самого Європейського центру геополітичних аналізів. Піскорський часто відвідував окуповані Росією території: Придністров’я, Південну Осетію, Абхазію, Донецьку та Луганську області, де був спостерігачем на псевдовиборах.
Томаш Янковський також ніколи не приховував свої проросійські погляди, був речником тієї самої партії "Зміна" та просував ідею так званої "новоросії".
Польща з початку вторгнення постійно допомагає Україні та підтримує наше прагнення до вступу в НАТО. Тож пропагандисти усіляко намагаються зіпсувати дружні стосунки між нашими державами, розповідаючи про неонацизм та ізоляцію України.
Завдання іспанського журналіста Рафаеля Сільви – утвердити думку про "не все так однозначно" і "Європа сама розв'язала війну". Статтю "10 помилок на саміті НАТО" опублікували десятки російських ЗМІ, наголосивши, що це Україна зриває перемовини, а Заходу це протистояння вигідне, тому ЄС продовжує накачувати нашу країну зброєю.
Цікаво, що у статті "Західне лицемірство та цинізм навколо війни в Україні" автор засуджує агресію Кремля і говорить, що "цього не мало статися". Втім, у тому ж абзаці розповідає про неонацистський полк "Азов". Відверті фейки та численні маніпуляції пронизують увесь текст. Це спроби заплутати читачів та показати, що "правда десь посередині".
Як публічні особи стають рупорами Кремля
"Найбідніший президент у світі" – так називали BBC в одній зі своїх статей експрезидента Уругваю Хосе Мухіка. Посадовець, знаний своїм скромним способом життя, нині відомий проросійськими поглядами. Мухіка слово в слово повторює наратив про те, що НАТО та ЄС розпочали війну, а санкції проти РФ спрямовані на поглиблення голоду у світі. Водночас він стверджує, що Захід блокує не лише українські, а й чорноморські порти Росії.
Такі висловлювання неправдиві та небезпечні, адже створюють уявлення, ніби країна-агресорка насправді жертва. У реальності Кремль блокує українські порти у Чорному морі та штучно створює дефіцит продовольства у світі. Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Жозеп Боррель заявив, що Росія цілеспрямовано використовує зерно як зброю у війні.
Уругвай завжди залежав від інвестицій Москви. Хосе Мухіка ще за своєї каденції симпатизував Путіну та налагоджував економічні зв'язки між державами.
Нинішня влада Уругваю продовжує цю політику. Так, уряд країни не підтримав санкції проти РФ. Пропагандистські сайти розтиражували слова посла Уругваю про зацікавленість розвитку торгових відносин між державами. Відтак, до Еритреї та Сенегалу, які підтримують РФ, приєдналася ще одна союзниця держави-терористки.
Окрім цього, після початку повномасштабної війни Росії в Україні більшість країн припинили співпрацю з окупантами: посадові особи відмовляються від зустрічей з диктатором Путіним, компанії виходять з російського ринку. Тож фейкомети з усіх сил намагаються створити ілюзію міжнародної підтримки.
Так, у російських новинах часто можна зустріти статті про сенаторів США, які підтримують агресивні дії Кремля. Улюбленець пропагандистів – сенатор Джон Паркер. Можновладець давно поширює московські байки про війну, розв'язану Заходом та їздить в окуповані Донецьку та Луганську області. На російських сайтах також можна зустріти компліментарні статті про сенаторів Ренда Пола та Метта Гетца.
Однак, як би не старались усілякі кисельови та соловйови, більшість американських посадовців незмінно підтримують Україну. Про це свідчить голосування Сенату США за виділення $40 млрд допомоги Україні (за 86, проти 11). Пізніше можновладці ухвалили резолюцію, у якій закликали визнати РФ державою-терористкою.
Як розпізнати псевдофахівця
Довіряй, але перевіряй – правило, яким не варто нехтувати.
Перш ніж дослухатись до думки людини, яку ви бачите вперше, потрібно витратити декілька хвилин та відповісти собі на низку запитань.
З допомогою Google з'ясуйте:
1. Хто цей "експерт"? Прочитайте біографію, визначте, де та за якою спеціальністю навчався фахівець з телевізора, де раніше працював. Знайдіть спікера у соцмережах, перегляньте декілька дописів. У такий спосіб ви зрозумієте, які наративи просуває автор.
2. На кого "фахівець" працює? Дайте відповідь на це запитання, перевірте кому належить вказана установа та чи існує вона взагалі.
3. Як звучить його мова? Зверніть увагу, чи говорить спікер конкретними фактами або ж використовує багато емоцій і гасел у своїй мові. Другий варіант — це вже тривожний дзвіночок щодо такого "експерта".
4. Чому я маю його слухати? Чи справді "аналітик" компетентний у заявленій темі? Пошукайте інші матеріали автора та переконайтесь, що спікер коментує вузьке коло питань. Якщо він розказує про медичну реформу і про державні закупівлі – варто взяти під сумнів такого "професіонала".
5. Його твердження правдиві? Аналітики VoxCheck працюють над викриттям псевдоекспертів. Можливо ваш "аналітик" уже фігурував у статтях VoxCheck або інших ЗМІ, перевірте додавши до імені спікера слово "фейк". Якщо "фахівець" уже поширював неправдиву інформацію, пошукова система першими покаже результати із розвінчанням.
6. Звідки така категоричність? Професіонали своєї справи вивчають багато досліджень, читають аналітику, тож, роблять висновки обережно. Справжні фахівці бережуть свою репутацію, дбають про аудиторію і зазвичай не висловлюють категоричні думки. Крім того, такі експерти зазвичай наводять посилання на авторитетні джерела задля підтвердження своїх слів.
Колонка написана у співавторстві з Анастасією Бродовською, стажеркою VoxCheck
Стаття надана Вокс Україна