Росіяни бажають крові українців. Яму цього фашизму вирив сам Путін. І сам у неї впав
Мабуть, як і будь-який інший диктатор, президент рф володимир путін потрапив у власну пастку: він довів фашистську істерію у росії до такого ступеня, що її тепер треба підживлювати ще більше.
Якщо погодитись з тим, що розбудити фашизм можна у кожній людині, бо він є в ДНК людства, то ця хвороба поступово набирає таких обертів, що без чергової дози людина не витримує.
Чисто психологічно люди, які коять велике зло, схильні не зупинятися вчасно, а сягати нових висот. Буча тому останній яскравий доказ.
Так само і з більшістю росіян: вони не лише не можуть сказати собі "стоп", а ще й вимагають пришвидшитись до повної втрати всього людського, якщо воно в них і було колись. Робити з людей фашистів можна роками, але настає момент, коли потрібна кульмінація, розв’язка, оргазм.
Власне, саме тому фюрер-путін і його пропагандисти вже не можуть зупинитися, інакше вся російська бидломаса їм не пробачить, якщо не буде повного кайфу. Вона потребує ще більшої фашизації, аби пришвидшити кульмінацію. А її кульмінацією може стати або знищення всіх ворогів: України та Заходу, або самознищення, або хтось їх знищить.
Але проблема у тому, що Захід вже не боїться ядерного шантажу, бо, почавши постачати в Україну все більше і більше зброї, він надіслав путіну зрозумілий сигнал про те, що тепер сам Захід може погрожувати фюреру.
Так і відбувається: не лише погрожує, а і діє. І хоча фізично Захід на війну, на яку його так кликав путін, не прийшов, у росії вважають, що вони воюють саме проти нього. Вони не знають і не хочуть прийняти той факт, що їхня жалюгідна та варварська армія на полі битви протистоїть лише українцям і нікому більше.
Проте фашизовані росіяни не задовольняться хоча б якоюсь перемогою над Україною, а іншої вони не отримають. Наближається той день, коли вони зрозуміють, що окупація Херсону або ж навіть Маріуполя, чи навіть тотальне знищення ще декількох міст та селищ України, – це зовсім не те, що вгамує їхній голод до фашизму.
Катарсису від такої "перемоги" вони не відчують, бо Україна за жодних обставин не капітулює. Проте росіяни повною мірою відчують на собі зневагу всього світу та дію санкцій: зниження рівня життя, бідність та на десерт – ще більше посилення репресивної машини путіна проти них самих.
З цього можна зробити висновок: росія дійсно вже програла, а у фюрера нема майбутнього.
Однак на нашу біду він не те що не хоче, а просто не може вибратись з пастки, яку сам же встановив і у яку добровільно потрапив. Єдиний спосіб покінчити з його муками – пристрелити. Що і буде зроблене у той чи інший спосіб.
А росіяни, коли почнуть тверезіти, відчуватимуть щось таке болісне, чого не відчували, мабуть, німці після 1945 року, бо про німців так-сяк ще можна сказати "багато хто з них не знав про масштаби зла, яке чинила Німеччина".
У випадку ж з росіянами такого не буде. Вони все знали, жадали цього і вимагали продовження.
Похмілля буде довгим та феєричним.