Росія змінює тактику ракетного обстрілу. У чому задум Кремля і що робити Україні

Росіяни, випробувавши на собі, що таке проблеми з логістикою, намагаються у міру своїх сил влаштувати те ж саме Україні. І мета не лише у тому, щоб завадити постачанню Збройних сил України.

В Україні розпочинається посівна. І сільгоспвиробники є найбільшими сезонними споживачами палива. Другий великий споживач – Укрзалізниця, про важливість якої зараз згадувати зайве. І вже в останню чергу -  автотранспорт, а це доставлення товарів.

На цей час критичних збитків (у масштабах країни) РФ не завдала. Але поставимо собі питання: чи можливе гарантоване прикриття всіх великих складів пального (а вони є в кожній області)?

Або ж оцінимо географію останніх ударів (яка підтверджена зведеннями нашого Генштабу та обласних адміністрацій). Очевидно, що Кремль намагається створити проблеми із забезпеченням на лініях Львів – Рівне – Житомир – Київ та Луцьк – Рівне – Житомир – Київ. Це спроба убезпечити своє поліське угруповання від потужного флангового удару з боку Житомира та Овруча (точніше, відтягнути момент такого удару).

Проте не варто зациклюватися виключно на воєнній складовій.

Спроба Кремля створити перебої з постачанням пального під час посівної обмежує можливі експортні прибутки України від продажу зерна та сільськогосподарської продукції. І тут варто зазначити, що, наприклад, щодо пшениці Україна і РФ — прямі конкуренти на світових ринках.

Тому логічною є друга група цілей — склади з продовольством. Це, помножене на спробу створити проблеми з ПММ (зокрема для УЗ та сільгосппідприємств), ускладнює переміщення товарів сьогодні (пам'ятаємо, що війна ще й економіка: експорт та імпорт важливі), а також зменшити обсяги продовольства, з якими Україна може виходити на світовий ринок наприкінці 2022 — на початку 2023 року (а, наприклад, щодо зерна ми прямі конкуренти з РФ).

І, нарешті, третя складова – загальне збільшення ракетних ударів. Причому, з великою ймовірністю, можна спрогнозувати розширення географії.

У чому план Кремля?

Довгострокові перспективи відкладемо та зосередимося на короткострокових.

1. Навіть якщо припустити, що всі уражені нафтобази в Україні були сповнені пального, це не створить проблем сьогодні й зараз. ЗСУ та трейдери мають власні запаси.

Але якщо не буде їхнього поповнення (на що розраховують у Кремлі), певні труднощі можуть виникнути через 7-10 днів.

2. Розширення географії обстрілів так само не викличе миттєвої паніки серед населення. Негатив наростатиме ті самі 7-10 днів, а потім зменшиться — люди звикнуть до нових реалій.

3. І тепер дивимося на третю складову. Це перекидання сил та засобів із найближчих до України регіонів у Приазов'ї сьогодні. Але й спроба проводити концентрацію військ на території Білорусі, Харківському та Сумському напрямах.

Проте, перекидання військ, комплектування частин резервістами займає час. Близько двох тижнів. Один тиждень уже минув. Залишаються ті самі 7-10 днів.

Тепер що робить і що може робити Україна.

1. Щодо складів ПММ.

Певні рішення вже ухвалені та виконуються. Тому надії росіян на те, що одним ударом по "нафтобазі" вони завдаватимуть максимальних збитків на обраній території, з кожною годиною все більш примарні.

Реальні доступні ЗСУ обсяги пального доведеться пошукати. А потім (пам'ятаєте мультфільм "Простоквашино") ще день побігати, щоби фото віддати.

2. Українські сили ППО (які нібито знищені) "набили руку" на відстежуванні та знищенні російських ракет. Що, гадаю, стало сюрпризом не лише для росіян, а й здивувало наших західних партнерів, адже досить старий парк ЗРК, які стоять на озброєнні України, не був призначений для вирішення таких завдань.

3. Питання паніки та негативу у суспільстві. Це питання комунікації.

Потрібно шукати нові підходи. Стандартні шаблони, у які забивається суха інформація (наприклад, зведення Генштабу), не враховують емоційний стан аудиторії.

Потрібні додаткові формати. Тут треба думати, що та як.

4. Комунікація на зовнішніх ринках.

Ми маємо говорити про спроби РФ створити проблеми гуманітарного характеру у тилових регіонах України та викликати дефіцит продовольства на світових ринках наприкінці 2022 року. Останнє може спровокувати зростання напруженості у низці регіонів і буде використано Кремлем як привід початку діалогу про пом'якшення (скасування) санкцій.

В українських інтересах – не дати реалізуватися кремлівським планам: як короткостроковим – створення проблем із ПММ сьогодні, так і середньостроковим – обмежити експортні можливості України наприкінці 2022-го та створити базу для торгу про зняття санкцій з РФ.