Росіяни банкували в Сирії, а тепер зачинилися на базах. Підсумки поразки Путіна
Росіяни могли залишатись переможцями в Сирії, але повністю програли. Як так сталося?
Війська РФ з 2015 року брали безпосередню участь у війні, завдяки їм Асаду вдалося захопити Алеппо.
Масовані бомбардування викликали сильний потік біженців, що економічно вдарило по Туреччині та спричинило мігрантську кризу у Європі, а це, своєю чергою, призвело до ренесансу європейських ультраправих сил.
Росіяни уклали угоду з іранцями, забезпечили позиції на Близькому Сході й могли диктувати свої умови не лише сирійцям, але й ліванцям, ізраїльтянам, йорданцям та іракцям. Разом з Іраном вони забезпечували стратегічний простір від Тегерана до Середземного моря, так званий шиїтський коридор. Іран вперше за тривалий час вийшов за межі своїх кордонів і реалізував свої інтереси на Близькому Сході.
Росія банкувала і відчувала себе успішно. Вона отримала статус країни, що повернулася на Близький Схід, це дуже важливо для імперських амбіцій російського керівництва. Адже СРСР мав військові бази та контролював частину цього регіону. Все це було необхідно для набуття образу наддержави.
Ми, до речі, бачили виправдання Ізраїлю щодо відсутності військової допомоги Україні тим, що Росія перебуває фактично на його кордонах. Цікаво, чи зміниться ця позиція зараз.
Попри окремі сутички на початку повстання, після того, як сирійська армія почала сипатися, росіяни зачинилися у місцях своєї дислокації. Фізично вони збереглися, питання в тому, що буде з їхніми базами.
У Росії не було ресурсів для підтримання сирійського режиму. А для розуміння становища сирійської армії можна навести той факт, що частина особистої охорони Асада змушена була підробляти таксистами.
Чутки щодо майбутнього російських баз, які зараз поширюються через медіа, зокрема західні, в контексті нібито укладених домовленостей з новою владою – це частина російської пропаганди. Росіяни спеціально поширюють ці тези, щоб створити відчуття, нібито у них все під контролем.
Насправді вони нічого не контролюють, а сидять на базах та домовляються з турками, щоб проїхати до пунктів збору у Тартусі або Хмеймімі.
Це – очевидна поразка. Путін настільки довго торгував Сирією, що його програш одразу викликає асоціації з поразкою СРСР в Афганістані. Зокрема, такі аналогії проводять і на Близькому Сході.
Виявляється, вся могутність Росії побудована на міфах, на тому, що вони можуть. Але вони не змогли. Це стало очевидним – росіяни не змогли.
Пропаганда применшує значення поразки в Сирії. Коли розуміння цієї поразки дійде до більшості людей, розуміння того, скільки було вкладено у порожні амбіції, це може мати наслідки.
Для радянських людей усвідомлення поразки в Афганістані теж прийшло не одразу. Під час виведення військ з Афганістану атмосфера була ледь не святковою. А тут ситуація гірша, бо Росію просто виштовхнули з Сирії.
Зрештою, Путін втратив сирійський козир у діалозі зі США. Слід нагадати, що саме з Сирії він почав реалізовувати новий етап своєї зовнішньополітичної доктрини.