Путін влаштував шоу із визнанням терористів на Донбасі. Поганий сигнал для його прихильників
Голосування у Держдумі за звернення до президента РФ Володимира Путіна, щоб той визнав терористичні організації ДНР/ЛНР, – крок насамперед демонстративний і політичний, бо абсолютно не практичний.
Путіну просто не потрібне звернення Думи, щоб визнати щось державою. Він робить це просто своїм президентським указом. Тому якщо з цього робиться шоу на головній політичній сцені Росії, то воно розраховане на конкретних глядачів. У цьому випадку тих же, що спостерігають за накопиченням російських військ на кордоні, перипетіями з ультиматумами НАТО та США, кібератаками та іншими джерелами напруженості, яку Путін офіційно доручив підтримувати своїм дипломатам, на колегії МЗС РФ.
Глядачі ці: Київ, Захід та внутрішня аудиторія.
Чи Путін підпише відповідний указ про визнання терористів "республіками"?
Якщо так, це означатиме вихід Росії з Мінських угод та їх смерть, "не приходячи до тями".
Росія в цьому випадку втрачає інструмент, за допомогою якого вона сподівалася керувати Україною після "впихання" в наше політичне тіло ОРДЛО з так званим "особливим статусом". Це фактично зведе нанівець політику Росії щодо України за останні вісім років та зніме з Києва дамоклів меч "мінських угод".
Саме тому я завжди вважав можливість визнання Путіним "ЛДНР" дуже низькою. Але, подумавши, і наклавши цю ситуацію на останні події, різкий поворот російської тактики ослаблення України не здається таким неможливим. Він може стати реальним, якщо Путін втратить надію змусити Україну виконати Мінськ на його умовах.
Чи є передумови такого відчаю? Скупчення та активність російських військових на українських кордонах; ультиматуми Заходу та його залякування з метою обміняти велику війну в Європі на маленький діалог Києва з Донецьком та Луганськом; кібератаки; операції із внутрішньої дестабілізації в Україні; навіть змови щодо зміни влади у Києві – все це було спрямоване на примус України до виконання Мінських угод.
І все це не спрацювало!
А Мінські угоди вигідні Росії, коли вони виконуються. Якщо вони не виконуються, вони шкодять їй. Тому, Путін, теоретично, може перестати битися у зачинені двері та спробувати влізти через вікно. Тобто, вийшовши з Мінська, зобов'язань за яким він і так за собою не визнавав і "визнавши" замість них території ОРДЛО. Що тоді?
Тоді, щоб таки зберегти конфлікт як інструмент ослаблення України, "незалежні" "держави" почнуть військову кампанію з "звільнення" їхньої "конституційної" території, тобто підконтрольних уряду територій Донбасу. Почнуть її, природно, за участю під керівництвом на гроші та зброєю РФ. Це може виглядати як помста Заходу, за те, що відмовився "почути Росію", і як ослаблення України та нинішньої владної команди.
Але! Такий варіант не гарантує Росії успішний фінал. Плюс, він спричинить санкції за вихід із "Мінського мирного процесу".
Тому я не вірю, що Путін підпише указ про визнання "республік". Принаймні не в найближчій перспективі. Швидше, його зараз демонстративно кладуть на стіл, щоб залякати Київ та Захід, та змусити останнього натиснути на президента України Володимира Зеленського з метою виконання Мінська.
Буквально сьогодні господар Кремля на прес-конференції з Олафом Шольцем просив Німеччину, Францію та США "вплинути на нинішню українську владу". А значить, він все ще сподівається на Мінськ…
Але сам факт того, що Москва почала підвищувати ставки в дипломатичній грі, говорить про те, що вона вже не впевнена в ефективності військового тиску на Україну. Тобто військовий запал потроху згасає: якщо і війна, то чужими руками і локально на Донбасі.
Тому рішення Думи – це радше політичний демарш, ніж зміна політики РФ щодо Донбасу.
Але, до речі, для мешканців ОРЛДО це поганий сигнал. Вони хочуть жити в нормальній державі. І їм довго обіцяли, що цією державою буде велика Росія. А тут на тобі – закріплення бандитської резервації на юридичному рівні. Облом!