Путін розуміє, що програє, тому й оголосив мобілізацію. Але це погана новина для України
Російський диктатор Володимир Путін у своїй промові 21 вересня до громадян РФ оголосив про "часткову" мобілізацію у Росії. Чи важливо, що країна-окупант заявила про мобілізацію?
Так, важливо. Скільки мемів не продукуй, не можна забувати, що це – проблеми. Важливо не боятися противника, але завжди погана ідея – закидувати його капелюхами.
Це одночасно і прояв "панікі нєт", і констатація факту, що Путін програє війну, і проблема для України. Так, все одночасно.
Бо щоб там не було, ми й так знали, що Путін програє війну. А зараз він її програє, але й влаштовує істерики. Це як п’яний буйний дід, який точно закінчить вечір у буцегарні, але перед тим може розтрощити багато чого і зламати ніс тим, хто буде його в’язати.
Тому це неприємно. Це погана новина. Як не крути.
І парадоксально, що це погана і нестрашна новина. Бо вона не катастрофічна. Неприємна. Погана. Але точно не супроводжується такими відчуттями, які були в кінці лютого 2022 року.
Так, багато військових експертів кажуть, що у Росії на цей час є вже брак озброєння. Виникатимуть труднощі з навчанням новомобілізованих громадян.
Це збільшить кількість людей, що тікають з Росії? Але водночас у 70% росіян немає закордонного паспорта, і ці росіяни нікуди не втечуть, і саме на них й розраховує Путін.
Це не популярно в Росії? Так, але ж і ми не чекаємо, що це відразу призведе до революції. Так, у російській армії проблема з корупцією, і вони – логістичні нездари. Але це лиш зменшує ефективність будь-яких кроків, але не скасовує їх.
Так чи інакше, це збільшить можливості росіян на фронті через певний час. Не скоро, але збільшить. Наскільки збільшить, ми не знаємо. Це буде не завтра. Це буде за декілька місяців. Але буде.
Чому це сталося?
Путін же до останнього не хотів мобілізації й відтягував цей момент як міг. А тепер – в авральному режимі "референдуми" на окупованих Росією українських територіях за три дні (шкода, що не заявили, що вони пройшли минулими вихідними у режимі секретності), мобілізація й от все це.
Що сталося?
Путін за останні дні отримав негативні меседжі від Китаю та Індії. Та й взагалі кожний азійський диктатор, який до цього кланявся перед російським колегою, зараз використовує момент, щоб принизити Путіна і натякнути, що пора з цим зав’язувати. Президент Туреччини Реджеп Ердоган викинув Путіна з Кавказу. Навіть Казахстан і Вірменія (а також Туреччина і В’єтнам) відмовилися приймати російські платіжні картки "Мир".
Як на це відповідає Путін?
Знову, тільки одним йому відомим способом – підняттям ставок. Причому досить емоційним підняттям. Бо це все з колін і дуже швидко, наче його вжалило щось на саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС) у Самарканді.
Росія завжди так робить. Путін завжди так робить, бо так завжди роблять бандити. Єдиний відомий метод – підняття ставок. І ми побачили мобілізацію. І новий ядерний шантаж. Який вже мало кого лякає. Бо Путін робить емоційні кроки на тлі поразок, а отже, виглядає не страшним, а жалюгідним посміховиськом.
Що далі?
Далі – невідомо, до речі. Бо знов таки, ми не знаємо, чи хоче Путін розкрутити цей маховик по повній, чи влаштує імітацію певних процесів, щоб задовольнити як внутрішню "партію війни", так і налякати Захід і Україну. Подивимося. Так чи інакше, мобілізація точно не буде популярною в Росії. Вже не є.
Путін оголосив лише "часткову" мобілізацію. Чи тому, що залишає можливість підняти ставки в майбутньому. Чи тому, що хоче менше збурень і паніки у російському суспільстві. Чи тому, що хоче імітувати мобілізацію. На прикладі України ми бачимо, що мобілізація йде частинами, по кроках, етапами. І вона жодним чином при цьому не називається частковою.
Тому, як і багато що в Росії, ця мобілізація може бути фейковою, піар-мобілізацією. Яка потрібна, щоб Путін показав силу і задовольнив "партію війни", для якої він почав виглядати слабаком. Путін не може собі дозволити видаватись слабким. Бо відразу з’їдять. А в Самарканді він виглядав саме слабким. І потребував чимось це компенсувати.
Чому це може бути лишень мобілізацією на пів шишечки? Тому що Путін не просто так затягував і відкладав мобілізацію. Він знає російський народ набагато краще, ніж ми. І розуміє, що справжня мобілізація буде непопулярною. Одночасно з цим його економічний блок пояснив йому, чим справжня мобілізація загрожує для економіки. Тим більше, що в сучасному світі не можна переставити країну "на воєнні рейки", воно так не працює. Виходить тоді тільки Північна Корея, у якої мало що виходить через брак технологій. А приклад Радянського Союзу не релевантний, тим більше зараз лендліз працює зовсім не на Путіна.
Чи може він приховувати за частковою мобілізацією більш масштабну? Може. Теоретично. Бо для нього головним вже є збереження влади. І він, якщо відчуває загрозу собі особисто, може поставити на кон і російську економіку.
Ми не знаємо, яка з версій вірна. В якомусь випадку шкода буде більшою, в якомусь – меншою. Довгострокова – це прискорює деструктивні процеси в самій Росії. Середньострокова – створює проблеми для України. В короткій перспективі – взагалі не має значення.
Але радує, що психологічно він вже програв. Його кроки та страшні гримаси вже нікого не лякають. І це відчуваємо ми в Україні. Але також це відчувають і у Росії, де саме і є єдине місце у світі, де виникала паніка. Це відчуватимуть фінансисти. Це відчуватимуть генерали. І це відчують путінські солдати.