Путін – спадкоємець Єльцина. Того, який створив плацдарм для "руского міра"
Повідомлення про відставку зятя першого президента Росії, колишнього глави адміністрації президента Валентина Юмашева з посади позаштатного радника президента Росії Володимира Путіна сприймається як кінець епохи – кінець епохи співпраці другого президента з сім'єю першого.
Однак насправді ця епоха завершилася набагато раніше, коли стало очевидним, що Путін не вважає себе спадкоємцем Єльцина.
Утім, а що означає – не вважає себе спадкоємцем Бориса Єльцина?
Можливо, того Єльцина, образ якого так подобався нам, якого ми хотіли бачити лідером демократичної Росії та не хотіли помічати, що ця демократична Росія так і не відбулася, що жодна політична партія, яка захищає ліберальні ідеї, не домагалася більшості в парламенті країни – навіть коли таку партію створювали люди з влади.
Так, гадаю, наступником такого Єльцина Володимир Путін себе не вважає.
Натомість певен, уже напевно вважає себе спадкоємцем іншого Єльцина. Того самого Єльцина, за якого почалася "різношвидкісна" інтеграція з Білоруссю. Адже Єльцин не просто заплющував очі на те, що творив уже в 90-ті Олександр Лукашенко – він разом з ним створив "союзну державу", яка тепер стала ще й плацдармом для російської армії.
Єльцин наполягав на збереженні в українському Криму російського флоту. Саме за його правління було здійснено першу спробу приєднання півострова до Росії за допомогою російського ставленика Юрія Мєшкова – хіба в цьому сенсі Путіна не можна назвати спадкоємцем Єльцина?
Так, звичайно, Єльцин війну з Україною не розпочинав і, мабуть, не розпочав би.
Але Єльцин був великим політиком і масштабною особистістю, він міг передбачити наслідки своїх дій. Однак ставлення російської політичної еліти до колишніх радянських республік як до "зони впливу" і за нього не сильно відрізнялося від путінського.
А найважливіше – саме в часи Єльцина сформувалася та сама кланова система управління Росією, яка, зрештою, дала можливість прийти до влади відвертому політику-авантюристу.
Але цього політика вибрав не російський народ. Його обрали родичі першого президента Росії, впевнені, що цей непоказний сірий чиновник із чекістським минулим стане гарантом їхньої безпеки та власності. Зі своїми інтересами вони не прорахувалися. Схоже, прорахувалися із державними. Але хто в російській владі колись думав про державні інтереси?
І те, що "творці Путіна" один за одним дистанціюються від нього – їдуть до Ізраїлю, як Анатолій Чубайс, або непомітно йдуть у відставку, як Валентин Юмашев говорить зовсім не про кінець якоїсь там епохи.
А швидше нагадує нам про те, якою ця епоха була підлою.
Спеціально для Крим.Реалії