Почалася боротьба за "місце в історії". Що не так із заявами Блінкена про російське вторгнення
Через тиждень багато карет офіційно перетворяться на гарбузи, а кучери — на щурів. Тому зараз докладаються фінальні зусилля, щоб сформувати післясмак і "місце в історії". Даються інтерв’ю, робляться двозначні зауваження, інсайдери зливають інформацію тощо.
З огляду на це корисно освіжити пам’ять.
Багато чого досі залишається за кадром. Але рано чи пізно все стане явним, особливо якщо будуть спроби свідомо спотворювати факти.
Почнемо з простого: "стінгери" та дестабілізація.
Нещодавно пан Блінкен заявив (а російська пропаганда масово це процитувала), що США "задовго до СВО" передали Україні значну кількість зброї, аби переконатися, що ми маємо "все необхідне" для відбиття агресії. Зокрема, згадувалися "стінгери", і створюється контекст, що їх постачали ледь не з вересня 2021 року.
Одні просувають тезу, мовляв, зробили все можливе. А Москва кричить, що почала "СВО", щоб зупинити "мілітаризацію" України. Всім зручно.
А як було насправді?
У кінці жовтня 2021 року в ЗМІ почала з’являтися інформація про можливе повномасштабне вторгнення РФ. Ключовим елементом усіх сценаріїв був повітряний десант: захоплення аеродромів і стратегічних точок за допомогою гелікоптерів, а потім перекидання військ літаками. Гуглимо: січень 2022-го, Казахстан (йдеться про придушення заворушень у Казахстані за допомогою контингенту ОДКБ. – Ред.).
4 листопада 2021 року, вже після початку цих публікацій, було призначено нового міністра оборони Олексія Резнікова. Про масштаб проблем, з якими він зіткнувся, поговоримо якось іншим разом. За два тижні після призначення Резніков вирушив із візитом до США. Серія зустрічей: Пентагон, РНБ, Конгрес тощо. Тема №1: ППО.
Серед іншого Резніков прямо просив: дайте "стінгери". Бо якщо є "стінгери" — немає десанту. Уся ланка руйнується.
Уявіть на мить, що у листопаді 2021 року міністр оборони США оголосив би: "Ми передаємо Україні 1000 стінгерів". Це був би не лише максимально прозорий політичний сигнал, а й важливий військовий фактор. Україна отримала б достатню кількість засобів і час на їх освоєння. Будь-який десант був би приречений.
Що сталося по факту?
На прохання дати "стінгери" відповіли: цього не буде ніколи, тому що це неможливо! Чув на власні вуха. Ніколи! Неможливо!
"Чому неможливо?" — питав український міністр.
"Ми дуже хочемо, але закон забороняє!" — відповідали американські чиновники, навіть ті, кого вважали найбільш проукраїнськими.
"То змініть закон", — логічно запропонував український міністр.
"Еее, ну, якби… це неможливо! Просто неможливо! Зосередьтеся на виконанні Мінських домовленостей", — бурмотіли проукраїнські американські чиновники.
Що в результаті зі "стінгерами"?
Те, що було категорично "неможливо" у листопаді, раптово стало можливим у січні, через два місяці! Україна отримала перші 100 "стінгерів" із Литви наприкінці січня. З дозволу США. За три тижні до вторгнення.
Принцип "too little, too late" у чистому вигляді.
Дестабілізація.
Перегляньте публікації того часу. Самі американські партнери вказували: необхідна умова ПЕРЕД вторгненням — інспірована ззовні дестабілізація в Україні.
Дестабілізація. Внутрішня. А потім вторгнення.
Подивіться соціологію того часу. Який найбільший тригер і привід для внутрішньої дестабілізації? Виконання Мінських домовленостей!
Представники України тоді запитували в американських партнерів: у чому логіка?
Буквальне виконання "Мінська" — це дестабілізація, а отже, вторгнення, за вашими ж словами.
Щоб попередити вторгнення, потрібна зброя, особливо ППО. Але "стінгери" не можна, і ви публічно про це говорите. Розміщувати декоративні контингенти без зброї не можна, бо це ескалація. Зате потрібно робити кроки, які запустять дестабілізацію?
То в чому логіка? Недопущення великої війни чи її локалізація на території України?
І наостанок.
Із грудня 2021 року непублічно, а з січня 2022 року відкрито партнерам у Європі доносилася проста думка: якщо не допоможете розібратися з ОРДЛО, скоро розбиратиметеся з НДР (Німецька демократична республіка. – Ред.).
І ми це спостерігаємо.
Ціна — третина України.
Тому завжди пам’ятаймо пункт №1: дестабілізація. І робімо своє.