Щодо "Стамбульських записок". Головне – випадково не отримати на виході Будапешт 2.0

Хоча жодного договору чи проєкту договору поки що немає. Але загалом, як ідея, звучить усе непогано: нейтральний статус під сильні гарантії та без жодних обмежень для нашого військово-промислового комплексу чи політики – це оптимальний варіант для України.

Однак лише за умови, що все сказане справді буде виконано, особливо з боку Росії.

Є купа питань, на які немає відповідей, починаючи з того, чи справді російські війська покинуть Херсонську, Запорізьку області та частину Донбасу, захоплену після 24 лютого, і закінчуючи питаннями із гарантіями безпеки.

Головне – як буде виписано механізм гарантій, відповідальність сторін, військові зобов'язання сторін, терміни виконання цих гарантій, ситуації-тригери. Знаючи, як росіяни вміють грати в семантику та орфографію в договорах, від яких потім не відчепишся, треба бути дуже уважними до деталей, щоб випадково не отримати на виході Будапешт 2.0.

Варто почекати на переговори за участю зовнішніх гарантів. Це буде цікаво. Не забуваємо, що наша війна – не лише суто наша справа.

Двосторонні консультації про Крим та Донбас протягом 15 років – це не зрада, і не перемога. Так, питання виносяться за дужки, ресурсів наразі повертати ці території немає.

Проте, по-перше, Росія вперше погодилася на обговорення статусу Криму.

По-друге, за 15 років може статися все, що завгодно, зокрема в самій РФ.

На цей час інформація є сирою, тому не беруся нічого прогнозувати. Бойові дії на території України продовжуються, фіксації позицій сторін на фронті немає, припинення вогню немає, всіх гуманітарних коридорів немає, обміну полоненими майже немає, репресії росіян на окупованих територіях продовжуються.

Наступні два тижні дадуть розуміння, чи була стамбульська розмова сторін серйозною, чи це просто начерки, які назавжди залишаться в пам'яті просто як "записки зі Стамбула".