Планета Буча, не Земля
Буча, Ворзель, Ірпінь... Для мене, як і для багатьох киян, це спогади дитинства: ліс, озеро, гриби у лісі, суниця, літній дощ, веселка, парне молоко, молоді батьки... Скільки щасливих асоціацій!
Тепер і у мене, й у всього світу ці місця будуть асоціюватися зі смертю: вбивства, тортури, знущання, братські могили, трупи на вулицях. Ось що таке тепер Буча, Ворзель, Ірпінь.
Раніше ці назви знали тільки ми. Тепер їх знатимуть всі. Й памʼятатимуть навіть тоді, коли навіть слово "Путін" забудеться за непотрібністю. Та й навіть тоді, коли забудеться слово "Росія".
Чому б ні? Хто памʼятає сьогодні назви країн, які у давнину знищували євреїв? Біблія зберігає людству тільки памʼять про саме винищення й про тих, хто його зупинив.
Сказати, що я здивований цими новинами, не можу. Приголомшений, шокований, засмучений – але не здивований, ні.
У 30-і роки XX сторіччя мої колеги переконували світ, що Сталіну йдеться про винищення українського народу. Світ не вірив, багато хто вважав, що Голодомор, – це тільки "ексцеси" недбалої економічної політики більшовиків. Масштаби звірства стали зрозумілими тільки за десятиріччя. За кілька років було чимало таких, хто переконував, що мета Гітлера, – повне знищення євреїв, але світ не вірив, вважав, що Рейх хоче тільки ізолювати "іновірців", дивився нацистську документалку з Варшавського гетто з театрами й лікарнями. Масштаби звірств стали очевидними тільки тоді, коли союзники увійшли до концентраційних таборів, але для розуміння ситуації знадобилися роки.
З перших днів війни Росії проти України я попереджаю, що її головною метою є не просто окупація українських земель, але й масове винищення й вигнання українського народу. Президенту України не вірили, коли він порівняв цю війну із Голокостом, а дарма.
Це Голокост і Голодомор у одній пігулці, бо Путін знищує народ та інфраструктуру водночас!
Робить все, щоб людей вбивали й виганяли, й щоб вони не мали можливостей вижити.
Путіну не потрібні українці навіть у якості підкореної нації, бо він їх боїться й ненавидить. Йому потрібні сотні кілометрів спустошеної землі, щоб поставити ракети, і все.
Навіщо?
А навіщо Сталіну було потрібне спустошене українське село в умовах вічної нестачі хлібу?
А навіщо Гітлеру були потрібні мільйони єврейських трупів?
Щоби що?
Навіщо Путіну ця спустошена земля, коли сама провінційна Росія у XXI сторіччі все ще виглядає як звалище й згарище?
Потрібно знайти відповідь на це питання?
Якщо потрібно, я знайду. Це моя робота, я можу прочитати довгу лекцію про це божевілля. Й міжнародний суд знайде, там кваліфіковані спеціалісти.
Навіщо намагатися розгадати логіку параноїка? Навіщо витрачати години для пошуку розуміння цілей цілої держави, яка стала на шлях злочинів проти людяності й перетворилася на терористичну організацію?
Важливо усвідомити мету, Мету.
Мета – знищення й вигнання українського народу. Мета – геноцид.
І це стало очевидним не через кілька десятиріч, не через кілька років, а за кілька тижнів.
Ми вам не брехали, коли попереджали про таке. Не перебільшували. Це була констатація фактів.
Тому немає значення, що вони там брешуть й навіть яку зброю вони обирають.
Має значення тільки одне: до чого вони прагнуть. Ось до цього.
Й порятунок, на превеликий жаль, це не якийсь там нейтралітет України або наша "відмова від ядерної зброї", ніби вона в нас була.
Ні, порятунок – демілітаризація, денуклеарізація й денацифікація терористичного співтовариства під гучною вивіскою "Російська Федерація".
Тому що ми просто перші у переліку цілей.
Але, повірте, не останні.
Так, існування путінського режиму – пряма загроза людству й людяності. Абсолютна загроза.
Людство або розуміє це, або зникає швидше, ніж ми можемо це собі уявити.
Й тоді майбутні гості цієї понівеченої планети можуть навіть вирішити, що її справжнім імʼям було планета Буча.
А не якась там Земля.