Переговори Путін-Байден – це гра про Україну без України
Зустріч президента РФ Володимира Путіна і президента США Джо Байдена у нас коментують двома способами: або кажуть про те, як колективний Захід переміг очільника Кремля, або про повну поразку президента України Володимира Зеленського. Правда, на жаль, не посередині, але й не така однозначна.
Почати потрібно, на жаль, із поганого.
1. Це гра про Україну без України. Небажання Байдена спілкуватися із Зеленським після зустрічі і вироблення колективної позиції Заходу щодо України є загрозливим сигналом: у четвер Байден озвучить нам пропозицію про переговори з ОРДЛО в обмін на гроші.
2. США самоусунулися від теми Північного потоку-2: вони переклали вирішення цього питання на Німеччину (це не новина, бо таку позицію посідає Байден після Женевської зустрічі).
3. У разі прямої агресії, США будуть займатися захистом східних рубежів НАТО. Прибалти і поляки можуть спати спокійно. А ми маємо розуміти: ця зустріч, звичайно, не пакт Молотова-Ріббентропа-2, але є частиною домовленостей про сфери впливу.
4. У нас немає консолідованості еліт щодо питання Мінська. Ми продовжуємо жити в парадигмі рейтингової війни політиків. Ніхто – ні у владі, ні в опозиції – не гратиме на об’єднання еліт.
Що хорошого?
1. Найближчим часом жодної повномасштабної війни не буде.
2. У нас, теоретично, є час. І це один з найважливіших наших ресурсів. Хоч і дуже обмежений.
Що потрібно робити?
1. Не допустити бліцкриг. Зараз замість нормандського формату "три проти одного" буде п'ятеро проти України. Нам потрібно максимально затягувати час.
2. Всередині країни ми маємо зрозуміти, на які поступки ми готові піти. На жаль, без поступок нам не обійтися, і ми першими, можливо, ще до розмови Байден-Зеленський, маємо озвучити червоні лінії і натякнути на те, до чого ми готові теоретично приєднатись.
3. Дипломатичний фронт, націлений на нову коаліцію Байдена з примушування України до Мінська, є однією з найважливіших задач держави. І тут треба відкинути партійні історії. Витратити мільярд на лобістів зараз важливіше, ніж побудувати 10 км дороги.
4. Про тероборону, резервістів, армію я вже стомився писати, але зараз це ключовий момент для консолідації людей. Майдану не буде, якщо ми чітко розумітимемо, що саме готовий обстоювати Зеленський. Без цього буде квазімайдан і можливий розкол країни.
5. Єдина ідея, яка є у влади, – це референдум про статус ОРДЛО. Але референдум – це ядерна зброя, про що мало хто у нас здогадується. Він може як консолідувати, так і розколоти націю. І перш ніж його запускати, потрібно сто разів все обдумати.
Висновок
Ситуація дуже складна. Але ми маємо можливість з відносно невеликими втратами пройти через цю ситуацію.
Завжди згадую слова тренера збірної Йожефа Сабо перед матчем з німцями. Тоді в нього запитали про настрій у команді. І він відповів: "В танку головне – не бздіти". І ми тоді не програли.