Про закупівлі в Міноборони: треба тримати руку на пульсі
Цікавий досвід подарував журналіст Юрій Ніколов (своєю колонкою щодо забезпечення харчуванням української армії. – Ред.). Можна сперечатися стосовно форми подачі, але, безперечно, увага до оборонних закупівель має бути завжди. Всі, хто критикує, має замислитись: а якщо це правда, що тоді?
Багато пишуть, мовляв, не запитав журналіст коментаря у Міністерства оборони України, треба було тихенько. А він насправді запитав. Відповіді не отримав. Що робити?
От вам кейс від мене, шановні знавці.
Двоє старих друзів, наших героїв, які зараз на передку, у грудні 2022 року буквально в один день пишуть: що з пальним, в кого зараз закуповує армія? У одного машина стала просто в полі (вони на бензині). Другий пише, що вимушені їздити в Краматорськ та за свої гроші докуповувати на заправці половину об’єму, щоб розбавити "казьонну" соляру. Тобто вимальовується системна проблема.
Які ваші дії?
Волати про зраду? Але ж документів немає….
Кому писати запит? Я чув, що погане пальне, робіть щось….
Чи просто не звертати увагу? А як тоді бути з хлопцями?
Насправді це взагалі ненормально: ми таким зусиллям отримуємо західну техніку, щоб потім вона стала в полі? "Абрамси", кажете….
На щастя, сталося диво. Міністерству оборони передали управління компанією Укрнафта. Там вже сформована потужна трейдерська команда, яка, кажуть, найближчим часом ще додатково підсилиться. Та й сам голова компанії Сергій Корецький, як то кажуть, не вчорашній: за плечима не один мільйон тонн нафтопродуктів як у WOG, так й у власному трейдерському проєкті. Укрнафта вже залила свої заправки, має запаси, і я впевнений, придбає будь-який обсяг за найнижчими цінами та необхідної якості для подальшого постачання військовим. Тобто за пальне я особисто спокійний (напевне, вперше у житті). Тому до "Абрамсів", "Леопардів" та іншої краси готові!
З харчами та рештою – складніше: якесь умовне Сільпо разом з "топами" не націоналізуєш…. Тому громадський контроль потрібен. Багато хто перебуває у світі ілюзій, а насправді перебудова армії – це дуже тривалий та болісний процес.
Коли я у 2016 році провів дослідження закупівель Міністерством оборони пального у компанії Трейд Комодіті (до речі, теж у виданні "Дзеркало тижня"), було теж багато галасу. Акціонера компанії запакували працівники НАБУ одразу після пресконференції, на якій він назвав мене "страшною людиною" (я тоді був у залі).
Так, тоді ніхто не сів, було звільнено керівництво відповідного департаменту Міноборони (пізніше навіть дехто поновився). Проте, закупівлі пального одразу подешевшали, а схеми на "Прозоро" з низькою стартовою ціною з подальшим підвищенням цін "допіками" припинились. Всі засвоїли урок.
Щоправда, необхідних нормативних змін не було, не кажучи вже про зміну у тактиці закупівель, наприклад, щоб не виходити на ринок тоді, коли там сезонний ажіотаж….
Як наслідок, у війну ми зайшли з порожніми баками й потім героїчно уряд та ринок шукали та везли пальне для армії.
Важливу роль зіграли поляки, які відправили перший потяг зі свого держрезерву ще у лютому 2022 року. Трейдери (поки без імен) допомогли те пальне привезти, бо наш держрезерв навіть ліцензій на перевезення не мав. Спрацювала й Укртатнафта, яку уряд оперативно підвантажив сировиною з власних запасів. Також спустошили "трубу Медведчука", заодно й нейтралізували можливість викачування ворогом цього обсягу з території окупованої півночі країни.
Тому допомагати військовим із закупівлями треба.