На порозі історичного рішення: Росія практично забезпечила собі статус країни-терориста

Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) визнала російський режим терористичним. Для українців цей факт давно був очевидним, проте тепер він зафіксований також впливовим міжнародним відомством. 

Що означає таке "визнання" і які можливості відкриває для України. 

Шлях до визнання 

Майже одноголосне рішення ПАРЄ — 99 голосів делегатів "за" та один утримався — це результат послідовної роботи Офісу президента України, українських дипломатів та політиків. День за днем ​​вони ретельно фіксували та не давали забувати про всі злочини російського режиму в Україні. З перших днів повномасштабної війни з Росією ми повторювали: за кожну свою дію країна-агресор відповідатиме на міжнародному рівні. І цей процес уже запущено. 

Росію вже визнали державою-терористом сейми Латвії та Литви. Крім того, вже понад 40 країн та Євросоюз офіційно назвали дії Росії в Україні геноцидом. Все це важливі правові прецеденти, які поступово посилюють міжнародну ізоляцію РФ, сковуючи спроби самої країни-агресора через своїх агентів впливу домагатися зняття санкцій. 

Наразі законопроєкт про визнання Росії країною-спонсором тероризму розглядається у США. Ухвалення такого рішення закриє останні лазівки для країни-агресора і буде найпотужнішим ударом для її економіки. Крім того, такий правовий статус, згідно з американськими законами, дозволяє конфіскувати майно Росії у США та передавати його постраждалим від дій країни-спонсора тероризму. 

Це дуже важливо для запуску компенсаційного механізму. 

Так, будуть потрібні додаткові уточнення, щоб конфісковані активи можна було передавати не лише громадянам США, а й безпосередньо українцям. Над цим ми вже працюємо та пропонуємо нашим американським партнерам відповідні законодавчі зміни. 

Історичне рішення 

Важливо, що ПАРЄ не тільки визнала російський режим терористичним, а й закликала розглянути питання перебування Росії у складі Радбезу ООН. Про це вже давно говорили українські дипломати — у Статуті організації членом Радбезу зазначений СРСР, а РФ процедуру вступу не проходила. Хоча, наприклад, Сербія після розпаду Югославії наново вступала до ООН. 

Реформа Ради Безпеки — важливий крок, який дозволить повернути вплив організації. Це розв'яже багаторічну проблему маніпуляцій правом вето з боку Росії. Якщо цього вдасться досягти, то міжнародна спільнота отримає більше інструментів протидії російській агресії.

Серед інших важливих деталей резолюції ПАРЄ: визнання самого факту агресії Росії злочином та, як наслідок, заклик до створення Спеціального Міжнародного трибуналу, який займеться розслідуванням. 

Окремо в заяві Асамблеї йдеться про створення комплексного компенсаційного механізму — міжнародної процедури та відповідних структур, які направлятимуть конфісковані в Росії активи на відновлення України. 

Військовий аспект підсумкової резолюції — заклик надати Україні більше засобів протиповітряної оборони. І тут важливі не лише самі системи, а й факт такої заяви — раніше організація була значно обережнішою і не виступала за постачання озброєнь Україні. По суті ми свідки історичного рішення — європейські партнери усвідомлюють необхідність рішучих дій і, здається, нарешті готові до них. 

Подальші перспективи 

Асамблея ПАРЄ випустила заяви відразу за не менш переконливою резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, яка не визнала анексію українських територій, та яскравим виступом голови дипломатії ЄС Жозепа Борреля у Страсбурзі, який констатував необхідність жорсткої позиції щодо російської агресії. Так, не можна сказати, що всі ці промови й документи завтра покладуть край війні — ми маємо ще тривалу і важку боротьбу. Однак це є важливими індикаторами міжнародної політичної підтримки. 

Річ у тому, що система міжнародного права досить консервативна — багато положень не змінюються десятиліттями, і вдосконалювати їх дуже важко навіть тоді, коли всім очевидна їхня неефективність та несправедливість. Часто найсильніші країни бояться зробити перший крок, але зараз ми бачимо, як одразу кілька ключових гравців на міжнародній арені подолали цей страх. Отже, це дозволяє діяти й іншим. 

Визнання Росії країною-терористом у Європі, найімовірніше, допоможе досягти аналогічних рішень і в США. Крім того, це прискорить запуск компенсаційного механізму. Сьогодні основна проблема — суверенний імунітет, який захищає активи однієї держави на території іншої.

Відкинути такий принцип цілком не можна, тому що наслідки стосуватимуться всіх країн, чого ніхто не хоче. 

Що потрібно – домогтися перегляду принципу саме для Росії. І визнання країни терористом, який порушує всі можливі міжнародні правила, — важливий аргумент у цій боротьбі. Агресора просто викинуть із клубу цивілізованих країн. 

Підсумовуючи, можна констатувати, що рішення ПАРЄ — це не фінальна точка в дипломатичній та економічній перемозі над Росією, але це найпотужніший каталізатор процесів, який згодом приведе нас до беззаперечної перемоги.