Кримська арифметика Володимира Путіна
"Без обговорення питання окупованих територій, зокрема Криму, зустріч лідерів України та Росії не матиме сенсу". Ці слова прес-секретаря президента України Сергія Нікіфорова поставили крапку на самій можливості зустрічі президентів України та Росії.
Тепер вона може відбутися лише, якщо один з учасників передбачуваного саміту публічно змінить свою точку зору. Це явно не буде президент РФ Володимир Путін. Коли його прес-секретар Дмитро Пєсков стверджує, що під час зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським питання приналежності Криму підніматися не може, він, я впевнений, виражає не тільки точку зору самого Путіна, а й суть політичних переконань всього російського керівництва. Думаю, вся нинішня легітимність російської влади з 2014 року обґрунтовується навіть не виборами – які вже тут вибори! – а саме що Кримом, "збиранням земель".
І та Україна, з якою хоче "нормалізувати" відносини Путін, має для початку визнати те, що Крим "добровільно приєднався" до Росії та ніяких порушень міжнародного права не було. Це явно не буде Володимир Зеленський. Український президент останнім часом не просто виявляє активність на кримському напрямку, він зробив повернення теми півострова стрижнем свого підходу до конфлікту з Росією. На 30-річчя незалежності провели саме саміт "Кримської платформи", а не якийсь інший захід.
І потім, уявімо навіть теоретично, що Зеленський відмовився від обговорення Криму заради дискусії про врегулювання на Донбасі. Так Путін Донбас із ним теж не збирається обговорювати, як відомо! Вважає, що тема Донбасу має обговорюватися українським президентом і так званими "головами народних республік".
Чи випливає з цього, що зустріч президентів України та Росії найближчим часом не відбудеться? Так, думаю, для проведення такої зустрічі немає жодних підстав. Чи випливає з цього, що неможливо провести саміт у "нормандському форматі"? Ні, я впевнений, не випливає, це багатостороння зустріч і якщо в Кремлі вирішать, що Путіну вона потрібна, то в Москві можуть погодитися з участю російського президента в новому саміті ‒ без зустрічі з Зеленським віч-на-віч, зрозуміло.
Однак, швидше за все, у Москві чекатимуть підсумків парламентських виборів у Німеччині, щоб почати консультації з новим федеральним канцлером і зрозуміти його позицію. І якщо переговори про формування нового німецького уряду затягнуться, а після них швидко не вдасться знайти взаєморозуміння з наступником Анґели Меркель, то ми вийдемо на період передвиборчої кампанії вже у Франції. Путіну, який симпатизує Марін Ле Пен, ймовірно, не захочеться робити подарунків Еммануелю Макрону в вигляді зовнішньополітичних досягнень.
Таким чином, будь-які реальні консультації про саміт можуть початися після травня 2022 року ‒ зрозуміло, якщо в самій Україні не буде підготовки до жодних позачергових виборів. Але навіть якщо такий саміт і відбудеться, думаю, жодних реальних результатів він не дасть, для цього немає підстав.
Чи означає це, що питання про відновлення територіальної цілісності України та повернення Криму не вирішуване? Ні, впевнений, не означає. Просто для цього мають відбутися серйозні політичні зміни в самій Росії, повернення цієї країни якщо не до зачатків демократії, то в правове поле. Поки президентом Росії є Володимир Путін, це не виглядає реальним. Як, утім, не виглядає реальним припинення конфлікту на Донбасі, я вважаю, вигідного Путіну з точки зору "диригування" процесами дестабілізації в Україні та тиску на українське керівництво. І це навіть не політика. Це арифметика.
Спеціально для Радіо Свобода