Як не ховай голову в пісок, відповідати за провал судової реформи все одно особисто Зеленському
16 вересня, в Офісі президента відбулася зустріч представників судової влади, послів країн G7 і Євросоюзу щодо підтримки судової реформи.
Президент Володимир Зеленський на цю зустріч не прийшов, прислав заступника заступника.
Під його головуванням посли G7 і низка народних депутатів ухвалили заяву за результатами 2,5-годинного обговорення. У ній правильні слова, які можна підсумувати так: "Ми обурені і закликаємо не зупиняти судову реформу".
Але ні Рада суддів України, яка є джерелом проблеми (бо нехтує виконанням закону), ні Верховний суд України (який робить свою частину чорної справи – звертається до Конституційного суду України про нібито неконституційність реформи) заяву не підписали, нібито через "посадові обмеження".
Виходить, що заявити позицію і щось пообіцяти зробити спромоглися тільки ті, хто свою частину реформи і так зробив, – народні депутати, що проголосували за закон, і міжнародні організації, які своїх експертів делегували до Етичної ради в строк.
Натомість, Рада суддів усно пообіцяла Етичну раду таки сформувати, але... може, десь до кінця жовтня. І то не факт. І продовжує шантажувати пів світу, бо їй знов щось не подобається.
Все це виглядає як спроба Зеленського (чи його людей, неважливо) відмежуватись від проблеми і сховатися за "незалежну судову систему, на яку не можна впливати". І знову, як і в 2019-му, дати реформу завалити.
Цікаво виходить. Коли треба посадити активіста Сергія Стерненка чи відмазати заступника голови Офісу президента Олега Татарова – якось про "незалежну судову систему" не йдеться. Впливи відбуваються такі, що аж гай гуде. І навіть посадові особи Офісу президента (ОП) коментують в стилі "ми ж вам казали, що все буде окей".
А як треба розблокувати реформу – так купка ноунеймів з Ради суддів просто Форт Нокс. А прізвища в усіх без виключення в ОП – Монтеск'є.
Так не буває.
А відповідати за провал реформи все одно особисто Зеленському.