З промови Путіна, яку він "виголосив" через 15 годин після вибуху на кримському мосту, ясно одне: в Кремлі вирішили вдавати, ніби нічого серйозного не відбулося. Очевидно, будуть обстріли української інфраструктури й росіяни скажуть, що щось знищили. Можливо, буде масована атака на Київ і урядовий квартал, зокрема. Але нічого нового тут нема і не може бути. Всі варіанти для підняття ставок, а їх у Путіна, аж три (зернова угода, ЗАЕС та прямий ядерний удар), так чи інакше вже задіяні. Нового нічого нема, а ядерного удару не буде.

Головні сподівання Кремля зараз – це Купʼянськ. Ситуація на тому напрямку складна вже, як мінімум, місяць. Росіяни там зосереджують свій ударний кулак не лише, щоб спробувати прорвати оборону на Харківщині, але й для того, щоб змусити нас перекинути частини з Бахмута та півдня. В той самий час, ми маємо розуміти – це останні резерви Путіна, які він зміг сконцентрувати без мобілізації.

І, судячи з усього, всі його сподівання, що тут у нього щось вдасться і тоді не треба оголошувати мобілізацію. Якщо не вдасться – теж не проблема. Його план Б полягає в тому, щоб до виборів не втратити Мелітополь та Бахмут (останній має перш за все символічне значення). Всі інші рішення будуть прийматися після виборів.

Вся державна машина Росії зараз концентрується на президентських виборах березня 2024 року. Головна мета – не допустити політизації процесів і досягти потрібних реальних 60% голосів. Я неодноразово говорив: ті, хто вважає, що Путіну плювати на відсотки, глибоко помиляються. Він впаде без народної легітимності (еліти зрозуміють, що король голий, коли його реальні рейтинги впадуть нижче ніж 40%).

Головний аспект майбутньої кампанії – обʼєднання росіян навколо Путіна. Ця заготовка була доволі невдало апробована після маршу Пригожина, але заміну їй поки не пропонують і, можливо, не шукають. А не шукають, бо вона дуже подобається Путіну, який дедалі більше занурюється у віртуальний світ, де комфортно перш за все йому.

Відключити

Другий аспект виборів: комфортна країна (про це на днях писали російські "Вєдомості"). Комфортна країна – це коли з усіх ящиків буде говоритися про те, як розвивається економіка, як всім добре жити і т.д. І, нарешті, третій аспект: мігранти. При чому цей аспект буде виводитися в окрему мікрокампанію в Москві та області. На цьому фоні війна – щось другорядне.

Власне, в усю цю картину мирні переговори можуть вписатися виключно за однієї умови: повна капітуляція України. Путін, з великою часткою імовірності, не може собі дозволити перед виборами робити напівкроки та говорити про поступки. Тому, виходячи з логіки виборчого процесу і відсутності можливості підіймати ставки, вірогідність переговорів восени відносно невелика.

За яких умов можуть теоретично початися такі переговори? Є два базові варіанти: а) політична або фізична смерть Путіна; б) спільна жорстка позиція США та Китаю (не поодинці, а саме спільна позиція). Щодо смерті Путіна, залишимо розмови про це, як про приємного для нас "чорного лебедя", адже аналізувати тут немає чого.

Щодо позицій Китаю і США, то обом країнам нема куди поспішати. Китаю потрібен час, щоб Росія максимально, а в деяких галузях і безповоротно стала залежною від Піднебесної (це станеться не раніше середини наступного року). США не може увійти в вибори, де президента будуть звинувачувати в тому, що він повторив Мюнхен і поділ Чехословаччини. Тому поки вірогідність початку переговорів можна оцінювати, як відносно не високу. Хоча, звичайно, життя буде вносити свої корективи і базові настанови, які є сьогодні, можуть змінюватися. 

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
війна з росієюмирні переговори