Німеччину чекають непередбачувані вибори. Що буде з країною після Меркель
Незабаром відбудуться одні з найнепередбачуваніших федеральних виборів у Німеччині за останні десятиріччя. Що станеться після того, як канцлер Ангела Меркель піде з посади, хто може її замінити, і в чому різниця між "ямайською коаліцією" та "світлофорною" коаліцією? Відповіді на ці запитання зібрано в одній статті.
Чому ці вибори важливі
Основною причиною є те, що Німеччину – найбільшого та наймогутнішого члена Євросоюзу – вперше з 2005 року очолить новий лідер. Ці вибори – завершення доби Ангела Меркель. Вона йде з посади канцлера після чотирьох переможних виборів. Вона займає цю посаду 16 років, майже наздогнавши свого наставника Гельмута Коля – він найдовше очолював Німеччину в післявоєнну добу. За цей час їй довелося попрацювати разом з п’ятьма прем’єр-міністрами Великої Британії, чотирма президентами США та чотирма очільниками Франції. Саме її, хоч і без великого ентузіазму, часто визнавали опорою західного ліберального ладу, фактичним лідером Європейського союзу та наймогутнішою жінкою світу. Або просто "мамусею" багатьох німців.
Меркель розглядали як головного гравця багатьох сучасних європейських криз. Це насамперед кризи єврозони, хвилі міграції 2015 року, Brexit, нинішної пандемії. Її звинувачують у відсутності чіткої візії для Німеччини та Європи, у ваганні при ухваленні складних рішень. Все ж, їй вдалося зберегти єдність у власній країні та в ЄС завдяки компромісам та нескінченним викручуванням рук у перемовинах.
Німці йдуть на вибори 26 вересня – це кінець її доби.
Немає чіткого наступника, однозначна перемога не гарантована жодній партії, тож ці вибори можуть стати фільмом з напруженим сюжетом.
Але виборами усе не завершиться. Після виборів постане необхідність утворити правлячу коаліцію. Ось тоді наче з рогу достатку посипляться різні можливі комбінації.
Цілком можливим є те, що Німеччиною вперше в історії керуватиме уряд без парламентської більшості. Або ж, уряд складатиметься з трьох партій – такого не було з 1950-х років. Ймовірно, політичні торги триватимуть досить довго, а нинішня берлінська влада виконуватиме обов’язки уряду аж до Різдва, а може й далі. ЄС лишиться без лідера, а варіант коронавірусу "Дельта" та загрозливі наслідки встановлення влади талібів чекати не будуть.
Хто замінить Меркель?
На місце Меркель прийде лідер однієї з трьох найбільших політичних партій: соціал-демократичної, християнсько-демократичної або зеленої. За останні чотири місяці прогнози змінювалися, і кожна з цих партій у певний момент вела у перегонах. Наразі між ними кілька відсотків різниці.
Скоріш за все, розумні інвестори зараз найбільш зацікавлені у кандидаті від соціал-демократів і нинішньому міністрі фінансів Олафі Шольцу. Наразі його партія веде в опитуваннях, тож якщо вони зможуть повторити цей результат у день виборів, Шольц матиме вирішальне слово у формуванні коаліційного уряду. Він представляє помірковану лівицю, за його плечами – успішний перший тур дебатів. Хоч він і не з партії Меркель, йому вдалося сформувати імідж її наступника, на якого можна покластися. Разом з тим, його успіх можна пояснити помилками двох інших кандидатів, які зарано дійшли до найвищих показників в опитуваннях.
Кандидат від християнських демократів Армін Лашет із втратами пройшов праймеріз власної партії, яка навесні посідала перше місце в опитуваннях. Але потім у Лашета почалися ляпи.
Президент країни виголошував похмуру промову про катастрофічну повінь. Лашет у цей час сміявся з якогось жарту, що потрапило на камери. До того ж, цього літа найбільше наводнило саме регіон Північної Райн-Вестфалії, який він очолював протягом останніх чотирьох років. Через це постало запитання щодо того, яку відповідальність він несе за очевидну неготовність регіону до катаклізму.
Натомість Олаф Шольц пообіцяв, що його міністерство не пожалкує грошей і збільшить витрати бюджету на постраждалі райони. Це принесло йому додаткові політичні бали.
Рейтинг Анналени Бербок, кандидатки на посаду канцлера від зелених, також зростав на початку року. Потім її почали звинувачувати як у плагіаті, так і в тому, що в її резюме міститься неправдива інформація. У партіях Лашет і Бербок є й інші люди, хто претендував на канцлерство, що шкодить цим кандидатам.
У випадку християнських демократів – це популярний прем'єр-міністр Баварії Маркус Зьодер. Хоч той офіційно підтримав Лашета, Зьодер і далі вигулькував то тут, то там, чим привертав увагу до себе. Багато хто з партії зелених вважав співголову партії Роберта Габека кращим кандидатом. Ви ще почуєте про цих двох панів цієї осені чи, скоріш за все, за 4 роки, на наступних виборах.
Які партії утворять нову урядову коаліцію
Це гаряче питання останніх кількох місяців. Щоб розібратися у цьому, потрібно вивчити декілька кольорів. Але відразу можна забути про один колір – синій. Це колір ультраправої "Альтернативи для Німеччини" (AfD). Жодна інша партія не хоче вступати з ними в коаліцію. Та і самі "блакитні" трохи втратили потужності. За результатами попередніх виборів 2017 року, вони вперше пройшли у Бундестаг та зайняли там позицію найбільшої опозиційної сили. Згідно з поточними прогнозами, вони наберуть близько 10% голосів, тож їх ігноруватимуть.
Лишається п’ять партій. Скоріш за все, три з них утворять коаліцію.
Ось палітра кольорів:
- християнські демократи (СDU/CSU) – чорний колір;
- соціал-демократи (SDP) – червоний;
- зелені (Bündnis 90/Die Grünen) – очевидно, зелений;
- ліберали (FDP) – жовтий;
- ультраліві (Die Linke) – теж червоний або фіолетовий.
Наразі соціал-демократи отримують найбільше голосів – близько чверті. Якщо коаліцію створюватимуть вони, тож, певно, звернуться до "зелених". Ті отримають близько 15-18%. Тоді для більшості знадобиться ще одна партія.
Вони могли б приєднати Die Linke, створивши "червоно-червоно-зелену" коаліцію. Цього прагне ліве крило соціал-демократів. Die Linke отримає десь 7%. Ця партія – антинатовська та проросійська. Die Linke – прямий нащадок марксистсько-ленінської партії Східної Німеччини. Хоч вони не настільки "токсичні", як AfD, втім, така коаліція може багато кого розізлити.
Тому найбільш ймовірною коаліцією на даний момент є так званий "світлофор": cоціал-демократи та зелені об’єднуються з жовтими (FDP). Останні кілька років були важкими для лібералів, вони зможуть набрати близько 12%. Якщо ж соціал-демократам не вдасться утворити таку коаліцію, то приєднаються ще християнські демократи. За останніми оцінками, вони наберуть 20%.
Ліберали та християнські демократи – природні союзники. Якщо ж їм вдасться залучитися підтримкою зелених, то вони утворять втрьох "ямайську коаліцію", за кольорами прапору цієї країни.
Християнські демократи та соціал-демократи не хочуть мати чергову велику коаліцію, тож вони могли б сформувати потрійну коаліцію з лібералами під кодовою назвою "Німеччини" – на цей раз, за кольорами німецького прапора.
Досі в історії післявоєнної Німеччини не було уряду без парламентської більшості, але цього разу це можливо. Для цього дві партії мають об’єднатися і дотримати мовчазну підтримку третьої. Комбінацій купа, тому Берлін наразі готується до затяжних торгів, що по завершенню виборів затягнуться на тижні чи місяці.
Чим відрізнятиметься "нова" Німеччина від "старої"
Зараз передбачити це неможливо. Ніхто не знає, яким буде наступний уряд. Втім, варто відзначити гетерогенність кожної партії.
Візьмемо, наприклад, відносини з Росією та Китаєм. У партіях християнських демократів, соціал-демократів та лібералів є групи "яструбів", які песимістично розглядають відносини з цими державами. У тих таки партій є і групи з бізнес-інтересами, які воліють будувати гарні відносини з Москвою та Пекіном, аби торгівля не зазнавала жодних перешкод. Соціал-демократи дещо м'якіші за інших щодо Росії. Зокрема, їхній останній канцлер Ґерхард Шредер є головою правління "Північного потоку" та "Роснефті".
"Зелені" можуть виглядати найбільш радикальними серед усіх, адже наголошують на важливості прав людини серед пріоритетів зовнішньої політики. Разом з тим партія має пацифістичне минуле і не прагне витрачати більше коштів на оборону. Однозначним є те, що коаліція з Die Linke перелякає багатьох західних союзників, особливо у питаннях зовнішньої політики.
Ймовірність деяких процесів дещо більша. Схоже, що Німеччина трохи поверне ліворуч. Це може призвести до того, що країна збільшить власні витрати і стане більш федеральною на європейському рівні. Це вітатимуть у Франції. Тож не дивуйтеся, якщо європейська співпраця у багатьох сферах буде підсилена.
Берлін також може стати жорсткішим щодо Польщі та Угорщини, які порушують європейське законодавство, особливо якщо християнські демократи не потраплять в уряд.
Тобто, панєвропейська сім’я партій Європейська народна партія (EPP) не управлятиме жодною великою країною в ЄС. Після Меркель EPP втратить політичну вагу. Партія Віктора Орбана вже вийшла з ЕРР. Можливо, він утворить нову велику популістську праву сім’ю партій. Для цього йому потрібно партії зі ще кількох країн, як от Словенська демократична партія.
За ціми виборами точно варто стежити з усіх можливих кутів.
Спеціально для Радіо Свобода