Фантазії Путіна про Україну: брехати і пересмикувати – недобре
У зв'язку із фантазіями президента Росії Володимира Путіна на тему російсько-української дружби скажу так: ми з ним по-різному розуміємо значення слова дружба.
Це раз.
Брехати і пересмикувати – недобре.
Це два.
Я вважаю, що у жодного розумного громадянина України немає ані ненависті, ані претензій до народу Росії. Зате претензій до путінської влади і до його шанувальників і поплічників у нас накопичилося не на одну Гаагу. Ніхто і нічого не забуде. Ніхто і нічого не пробачить.
Це три.
Анексія Криму Росією і вторгнення на Донбас залишаються анексією і вторгненням, якими б словами не намагатися назвати ці події.
Захоплення і агресія – вельми недвозначні дії, вони чудово вкладаються у концепцію дружби між "одним народом". По-путінськи. Вторгнутися. Вкрасти. Вбити. Збрехати.
Це чотири.
Тривале сусідство, спільне проживання, спільні релігійні коріння, споріднені мови, змішані шлюби і навіть війни, в яких українці і росіяни спільно протистояли ворогові, – це вже історія.
З того моменту, коли "ввічливі люди" без розпізнавальних знаків розпочали захоплення українських стратегічних об'єктів у Криму – це стало далекою історією.
Коли російські "Гради" лупили з Гуково по території України, коли російські війська розстрілювали наших бійців під Іловайськом – ця історія посивіла і вкрилася попелом.
Це п'ять.
Путін може написати десятки псевдоісторичних і псевдодружніх статей, але зробленого не повернеш.
Не буду узагальнювати. Добре знаю, що в моїй країні є люди, які підтримують Путіна, його погляди, політику його Росії – і їх чимало.
Скажу про себе.
До того часу, поки в Кремлі сидітиме ця людина або його однодумці, я сприйматиму Росію, як ворожу, агресивну державу, яка бажає Україні виключно зла.
І жодні лицемірні міркування про спільне коріння, культуру, мову і релігію мою думку не змінять.
"За справами їхніми пізнаєте їх".
Каїн теж був братом Авеля.
Це все.