Епоха популізму і бездіяльності. Обіцяти виявилося простіше, ніж зробити

Ми на багато чого дивимося крізь призму своїх емоцій і особистого ставлення. Через свою симпатію чи нелюбов до персони або події. І це заважає багатьом адекватно аналізувати те, що відбувається.

Я вважаю за краще дивитися на все через дані статистики, порівнюючи результати, як обіцяні, так і досягнуті.

Статистика – річ уперта, місцями навіть дратівлива. Для кого? Перш за все для влади, адже на статистику сподіваються тільки вони, люди з урядового кварталу, забувши, що цифри – це незворотний результат їх дії, або, вірніше, – бездіяльності.

Людям насправді все одно, який рейтинг у влади, скільки грошей вони обіцяють видати підприємцям з "Дії", скільки реформ реалізувати, щоб жити в Україні стало легше і комфортніше, скільки вакцин проти коронавірусу обіцяють вколоти громадянам України...

Ми з вами бачимо, як все відбувається в реальності. Ми в ній живемо, в цій реальності і все відчуваємо на собі. Так давайте подивимося на досягнення разом.

Коронавірус

У України маса досягнень в цій області, кожне з яких – пряме ураження керівництва України. А третя зміна міністра охорони здоров'я за період пандемії свідчить про неможливість знайти сильного управлінця, здатного не тільки красиво говорити, але й щось робити для того, щоб смертей стало менше, а медперсонал отримав нарешті реальну винагороду за свою роботу.

Але що тут – неможливості або небажання?

Замість прикольних картинок і нескінченних брифінгів від Міністерства охорони здоров'я, країна чекала захист по всіх фронтах: запаси кисню, вакцину проти коронавірусу у всіх населених пунктах, дисципліну в усіх медичних установах, обладнання та захист в кожній лікарні. Чекала раніше і чекає зараз.

Уже сьогодні міністр Віктор Ляшко прострочив обіцянку щодо темпів вакцинації. Згідно з Національним планом вакцинації проти коронавірусу, в червні в Україні повинні зробити як мінімум 5,6 млн щеплень. Для цього щодня потрібно було вакцинувати приблизно 182 000 осіб, але цього не сталося.

У нас всього вакциновано хоча б однією дозою 1 965 658 осіб, а повністю імунізовані і отримали дві дози всього 710 996 осіб. Замість обіцяної президентом Володимиром Зеленським вакцинації до Дня Незалежності, більшості наших громадян, які потребують щеплення від COVID-19, а це більше 20 млн осіб, на сьогодні вакциновано менше 2 млн українців.

Восени, коли буде нова хвиля коронавірусу, Ляшка можна буде просто змінити на наступного міністра. Або почекати поки він збере на себе весь негатив, а потім скинути в утиль і взяти нове обличчя, яке буде лише обличчям, а не реальним керівником, який забезпечить гідну охорону здоров'я українцям і оплату нашим лікарям.

При цьому, через всіх помилки і провали влади, кількість смертей досягла 52 424 осіб. І це один з найбільших показників в Європі. До речі, як там поживають обіцяні Зеленським і ексміністром охорони здоров'я Максимом Степановим 20 млн вакцин Pfizer? Де ж перші 500 000 вакцин, які президент клятвено обіцяв завезти в Україну до кінця червня? Мабуть там, де і його майстерність спорту з боротьби з коронавірусів – в його фантазіях. До речі, пам'ятаєте, як Зеленський в минулому році пообіцяв, що в 2021 році лікарі отримуватимуть 25 000 гривень? Так ось в цьому році він пообіцяв, що вже у 2022 році лікарі отримуватимуть 20 000 гривень. Навіть указ підписав. Підозрюю, що в 2022 році він пообіцяє зарплату лікарям в 15 000 гривень вже з 1 січня 2023 року. Обіцяти у нього виходить добре. З реалізацією обіцянок виходить погано.

Інфраструктура

На тлі стагнації економіки і падіння всіх показників, Кабмін вирішив затіяти масштабний розвиток інфраструктури, забувши при цьому оцінити реальні можливості профільних міністерств, не провівши аудит технічного стану стратегічних об'єктів, не перевіривши наявність фінансового забезпечення.

Зеленський обіцяв країні 4 000 км нових доріг за 2020 рік, а з'ясувалося, що за 2020 рік побудували менше 100 км нових доріг. Але це не завадило владі розпиляти десятки мільярдів гривень на ремонт доріг без тендерів і в обхід Prozorro.

Влада обіцяла модернізувати шість аеропортів, і де хоча б один? А скільки обіцяно шкіл і дитячих садків та інших об'єктів соціального призначення? Величезна кількість. А скільки реально побудовано?

Наприклад, в рамках "Великого будівництва" в Черкаській області обіцяв Зеленський побудувати п'ять нових дитячих садків. Кабмін узяв під козирок. Але садків немає. Тому що обіцяти виявилося простіше, ніж зробити. Ніхто заздалегідь не прорахував витратну частину і не розрахував наявність можливостей у держави. А їх немає. Як і обіцяних Зеленським дитячих садків.

Більш того, міністри так хочуть показати, що є реальні досягнення, що самостійно їздять  країною з перевірками і інспекціями. Міністри виконують роль якихось інспекторів. Більше нікому? Або піар понад усе?

Ви все ще чекаєте від цієї влади стратегічного підходу до розвитку інфраструктури країни? Забудьте. Кожен наступний буде малювати красиві картинки і плани, а свої можливості оцінюватиме виключно в короткостроковій перспективі. Тому їх будуть часто змінювати. Змінити міністра інфраструктури Владислава Криклія на Олександра Кубракова – геніальне рішення, яке ніяк не впливає на результат. А ось міністра розвитку громад і територій Олексія Чернишова поки не змінюйте, він ще не всім родичам виписав ордена і не все вкрав на великому будівництві. І не всі свої особисті проєкти добудував.

Земельна реформа

Я з сумом і здивуванням прочитав інтерв'ю міністра агрополітики Романа Лещенка, який нагадав, що з 1 липня цього року дозволено оборот земель між громадянами України. Цікаво, а що він насправді зробив для того, щоб таке право було не тільки на папері?

Може, разом із Зеленським дав малим фермерам можливість кредитуватися під низький відсоток? Ні?

Тоді, може, запустив якусь програму для малого фермерства, щоб у наших фермерів була можливість придбати у держави землю не тільки де-юре, але і де-факто? Теж ні?

Так під кого реально був цей законопроєкт? За прогнозом міністра, земля в країні буде дорожчати на 5-10% щороку, тому продавати землю він не радить. Але насправді не всі механізми ще відрегульовані для того, щоб продаж став реальністю. І всі експерти це знають. І при цьому треба пам'ятати, що більшість населення проти продажу сільськогосподарської землі. Але інформаційна кампанія з роз'яснення ситуації не ведеться. Вона владі не потрібна.

Замість цього, влада повторює слова, що вона відкрила ринок землі, як в інших країнах. Ну, нехай тоді Лещенко і Зеленський поїдуть в Польщу або Німеччину і зі своїм паспортом куплять там землю. Просто нехай куплять. Як інвестори або фермери. Вони будуть сильно здивовані, як далеко їх пошлють разом з їх бажанням.

Так що поки це імітація реформи, з туманними планами.

А що стосується подорожчання – великий привіт всьому Кабміну. Дорожчати буде все: продукти, бензин і медикаменти. А почнеться це все з тарифів восени. І добре, якщо лише на 5-10%.

Інвестиції

Тут все сумно і абсолютно передбачувано. Капітальні інвестиції в Україну в 2020 році скоротилися на 38,2%, тоді як в 2018-2019 роках вони зросли відповідно на 16,4% і 15,5%. Прямі інвестиції зіграли в мінус. Вперше за 20 років. Не допомагають навіть інвестняні. Зарубіжні і внутрішні інвестори не хочуть ніяких інвестнянь, а хочуть чесних судів.

Але реформувати суди Зеленський не поспішає. Навіть ліквідація ОАКС, в якому працює суддя Павло Вовк, сьогодні зависла. Адже через цей суд Зеленський і його оточення протягують потрібні їм рішення. Так навіщо їм його ліквідувати?

Все це свідчить про одне

Володимир Зеленський і повністю підконтрольний йому Кабмін готові нескінченно обіцяти, але не готові рахувати вартість своїх обіцянок. А значить не будуть їх виконувати. Бо не буде ресурсу для виконання. Але будуть продукувати нові обіцянки. Які теж не виконають.

Влада не готова і не може виписати стратегію розвитку держави і не знає куди і як вести Україну.

Але найсумніше в цій історії, що Верховна Рада через пасивну і некомпетентну монобільшість, яка мовчки підкоряється Банковій, не може стати тією силою, яка виведе Україну з глухого кута. Значить ситуацію повинні виправити вибори до ВР, якщо сили, що йдуть в парламент, будуть мати реальний план дій і готові будуть протистояти шаленому популізму Зеленського та його прислуги.

У владу пора повернути баланс. І інших цивілізованих варіантів виправити ситуацію я поки не бачу.