Замороження війни під гарантії безпеки США можливе до весни – аналітик Френк Ледвідж

Обмін ракетними ударами між Росією та Україною вже не може змінити ситуацію на полі бою, переконує LIGA.net британський офіцер резерву, який брав участь у місіях на Балканах та в Іраку, доктор військових досліджень Королівського коледжу Лондона Френк Ледвідж. Навіть якщо Росія імітуватиме спроби ядерних ударів.

Україна воює за принципом "час в обмін на землю". В умовах війни на виснаження – це найкраще рішення. Але становище України лишається важким.

Вже до весни обраний президент США Дональд Трамп може спробувати заморозити ситуацію, щоб досягти угоди, яка не сподобається ані Києву, ані Москві. Однак це – найкраще, чого зараз можна досягти, вважає британський офіцер резерву.

Чи зможе Трамп затягти Путіна за стіл переговорів, чого від них можна очікувати та на що варто зважати – переказуємо довгу розмову із Френком Ледвіджем коротко.

Україна обмінює час на землю

Українські удари західними ракетами по Росії й російські ядерні погрози Україні не впливають на заморожування війни. "Росіяни за три роки завдали по Україні понад 1000 ударів ракетами, подібними до Strom Shadow. Це не підірвало української стійкості. Так само українські удари для росіян неприємні, але ключової ролі не грають. Ракет Storm Shadow в України мало – 50-100 штук".

Немає зброї, яка може переломити перебіг війни. "Міни від США мають локальний і тактичний ефект на полі бою, а не оперативний чи стратегічний. Міни – корисні, бо стримують піхоту ворога. Але якщо їх використовують на українській землі, потім доведеться її очищати. Понад 90% мін не вражають ворогів, а залишаються у землі".

Україна воює за принципом "час в обмін на землю". "Досі ЗСУ непогано воюють – триває обмін землі на час. Україна щомісяця втрачає все більше квадратних кілометрів. Але щораз більше солдатів втрачають росіяни".

"Це війна не за землю, а на виснаження. Такий обмін – найкраще рішення, бо ЗСУ зараз не у кращій позиції".

Перспектив прориву фронту росіянами немає. "Вони на це не здатні. Видавлюють і відтісняють ЗСУ, які добре динамічно обороняються. Але взимку буде подальший відступ українських сил. Можуть бути деякі більші бої. Наприклад, за Покровськ".

Для України ситуація загалом складна. "Ще два роки тому крапельне подання зброї від США не приносило успіху. Виснаження, врешті, мало статися, бо Америка не відкрила своїх складів зброї та боєприпасів, коли українська армія могла знайти людей. Тепер додався ще й брак піхоти в ЗСУ. Пожинаємо плоди обмежених постачань західної зброї, тому слід зосередитися на тому, щоб покласти край цій бійні".

Трамп може змусити Путіна до миру

У Трампа є важелі тиску. "Перший – попередить, що США значно збільшать постачання зброї та фінансування України. Другий – накладуть на Росію величезні економічні витрати, щоб вона не змогла далі воювати. Наприклад, через зниження світових цін на нафту, ембарго на всіх, хто торгує з росіянами, чи блокаду Росії".

"Можливо, ми побачимо, як США вперше використовують військову силу проти росіян. Або обмежаться цими погрозами, щоб Путін зупинився".

"Але Трамп пропонує перспективу лише тимчасово задовільного завершення війни в Україні".

Путін теж бачить вихід у заморожуванні війни. "Він може продати росіянам ідею – у Білому домі божевільний, тому не можемо ризикувати".

Трамп не домовлятиметься з Путіним за спиною України. "Має врахувати політичні наслідки, щоб не виглядати слабким. Це політично погано – змушувати партнера, слабшу країну, погодитися на неприйнятні умови. Трамп не вважає такий крок доцільним. Хоче сильного рукостискання із Зеленським і широкої усмішки перед камерами".

Зеленський сприймає Трампа позитивно. "Перевага Трампа – непередбачуваність. Якщо зміг укласти угоду з Кім Чен Ином під час першої каденції, то зможе з Путіним".

Гарантії безпеки можуть бути тільки від США

Угоди та заморожування фронту реально досягти до весни. "Зараз Трамп багато інвестує в цю політику. Ймовірно, він досягне своєї мети".

"Угода не сподобається українцям. Так само – росіянам. Але це буде, мабуть, найкраще з того, що можна отримати".

Лінію розмежування контролюватимуть українці та росіяни. "Не війська США, бо Трамп проти. У Кореї, де довга і глибока демаркаційна лінія, по обидва її боки стоять корейці. У вас буде так само – не бачу країн, яки б пішли в цю зону, крім сторін війни".

Україні потрібні гарантії безпеки від Трампа. "Клопіт Києва – зупинити війну так, щоб не розпочалася знову за кілька років. Один із варіантів – Трамп пригрозить Путіну: якщо перетне демілітаризовану зону, прийде армія США чи буде удар по Москві".

"Можемо побачити велику двосторонню безпекову угоду між Україною та США".

Французи та британці не захистять Україну. "Це військово слабкі країни. Дві найсильніші армії Європи – турецька і польська. Може, ще фінська, якщо мобілізує людей. Тому жодні гарантії від Лондона і Парижа не спрацюють. Росіяни їх не сприймуть. Лише США можуть дати такі гарантії, які зрозуміє Москва".

Країни Європи повільно підвищують обороноздатність. "Раптом із приходом Трампа, а не 2,5 роки тому, європейці виявили, що слід подбати про свою безпеку. В Європі досі забагато бюрократії, замало ефективності. Зокрема у ВПК. Але зміни вже є, навіть планують на 10 років вперед, будують заводи, готують великі угоди з Україною".

Київ може стати значним гравцем у створенні ВПК. "Усе через досвід та ціну робочої сили. Україна переживе значне економічне зростання після війни".

Європейці не здатні нормально подбати про свою безпеку. "Бачимо з початку війни невміння європейців змінитися, щоб захиститися. Єдиний раз, коли почався рух – в кінці минулої каденції Трампа, коли всі захвилювалися, що США можуть вийти з НАТО. Тоді Трамп погрожував забрати військову підтримку, якщо країни Європи не досягнуть витрат на оборону у 2% від ВВП. Навіть зараз сім країн Європи не досягли мінімуму".

Країни Європи без США не зможуть захиститися. "Єдина сила, з якою ви захочете бути поруч у скрутний час, – США. Єдиний механізм, за допомогою якого європейці зможуть об’єднатися, – через Трампа. Зараз вони ненавидять його, бо мають думати, як захищатися. Хочу бачити, як моя країна, Британія, озброюється і вчиться. Але не бачу. Хочу, щоб наші збройні сили були найсильніші в Європі".

У проблем мобілізації немає простих рішень

Мобілізація з 18 років – погане рішення. "В України мало молоді віком 18-25 років, щоб її мобілізувати. Зеленський має рацію, що хоче її зберегти. Якщо подивитися на віковий структурний склад населення країни, цей прошарок чоловіків дуже тонкий".

У США наполягають на мобілізації 18-річних. "Американці кажуть – маєте мобілізувати їх, як ми для війни у В’єтнамі 1955-1975 років. По-перше, США мобілізували не всіх, а вибірково. По-друге, у них була війна за вибором, в Україні – за виживання. Якщо країна хоче існувати далі, їй потрібен народ".

У росіян більше мобілізаційного ресурсу. "Навіть під час холодної війни СРСР планували скористатися чисельною перевагою. Це їхня стара тактика".

"Навіть якби Україна призвала зараз всіх, кого хоче, не зможе кількістю перемогти Росію, – вона вчетверо більша за населенням і платить за відправлення на війну великі гроші. Деякі проблеми не мають хороших рішень".

Росія наймає корейців та з інших бідних країн, а Україна не може. "У Росії багато найманців із бідної російської периферії. Також за них воюють шріланкійці, індійці. Україна теж вербує іноземців – Інтернаціональний легіон, підрозділи чеченців, росіян, білорусів, але вони нечисельні. Не дуже важливі у військовому сенсі".

Києву не вдається масово вербувати з бідних країн, бо їх влада не хоче сваритися з Москвою. "Скажімо, Пакистан чи Бангладеш. Проте Росія теж набирає мало іноземців. В Україні воює 700 000 росіян. 10 000 військових із КНДР великої ролі не грають".