Сергій Гайдай: РФ завалює лінію фронту "гарматним м'ясом". Їхня мета – Сєвєродонецьк
Луганщина: у Сєвєродонецьку, Рубіжному, Попасній, Лисичанську весь день точаться бої. Російські окупанти провалили спробу штурму Сєвєродонецька та повернулися до тактики випаленої землі: знищують цілі житлові квартали, палають будинки. РФ завалює лінію фронту "гарматним м'ясом", каже голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай. Уся територія Луганської області – під обстрілом, деякі населені пункти зруйновано на 80%.
Як Росія вбиває мирних громадян і де зараз проходить лінія оборони: про це Сергій Гайдай розповів в інтерв'ю LIGA.net.
Читайте нас у Telegram: перевірені факти, тільки важливе
– Луганщина нині є однією з найгарячіших точок України. Яка ситуація зараз в регіоні? Наскільки масштабні обстріли, де найбільш небезпечно?
– Небезпечно, за великим рахунком, всюди. Йдуть безперервні обстріли території, підконтрольної Україні. Гатять зі всього. Міномети, стрілкова зброя, артилерія, танки, "гради", "смерчі", авіація. Обстріли хаотичні. На 95% страждають житлові квартали, лікарні, школи, садочки й об'єкти критичної інфраструктури. Величезна проблема з постачанням води, газу та електрики. Майстри виїжджають – але іноді вже нічого ремонтувати, настільки зруйновані мережі.
– Що з гуманітарною ситуацією в області?
– Ми почали отримувати допомогу вагонами. Ліки, засоби гігієни, їжа, каремати, спальні мішки. Єдина проблема – саме доставлення. Кудись доїхати під постійними обстрілами дуже важко.
Читайте також: На окупованих Луганщині й Донеччині ситуація наближається до гуманітарної катастрофи – Генштаб
А друге – мало доставити, треба ще на місці роздати людям. От у мене є Гірська громада, декілька населених пунктів. Обстріли настільки щільні, що керівник громади ще може десь якимись короткими ривками доїхати до одного населеного пункту чи до іншого. А привезти фуру і роздати людям – не має можливості. Вона просто буде розбита.
Два дні поспіль нам вдавалося домовитися про режим тиші. На другий день в режим потрапила і Гірська громада.
– Де зараз проходить лінія оборони? По яких великих містах?
– Це не секрет. Кремінна – Рубіжне – Сєвєродонецьк – Лисичанськ – Золоте – Попасна. Лінія оборони тримається. Як її вибудували наші захисники, так вона і стоїть. Ситуативно є якісь намагання її прорвати. Але окупанти отримують по зубах, відкочуються.
Нам тут воювати важче, ніж в інших містах. Проти нас воюють зокрема й бойовики, які добре знають місцевість. У них за вісім років руки у крові не те що по лікті, а по вуха. Їм вже втрачати нічого. Вони в полон здаватись не планують. І вони відрізняються особливою жорстокістю.
Але дуже багато і недавно мобілізованих людей. Якісь вчителі, сантехніки, водії – їх переважно кидають як гарматне м'ясо. Вони не вміють воювати та гинуть сотнями, просто сотнями.
– Що відомо про сили противника, якими вони атакують область?
– Я точніше зараз не скажу. Наші укріплення достатньо надійні. Може, десь трохи потиснуть, будуть якісь прориви ситуативні. Але це ненадовго. За день-два все вирівнюється назад.
– Ви нещодавно сказали, що окуповано вже 70% Луганщини.
– Так і є.
– Якщо порівнювати з ситуацією до 24 лютого, – скільки територій ми втратили?
– Було 30% окупованих на 70% підконтрольних. Зараз навпаки.
Це величезна кількість територій, але не в людях. Тому що у нас залишились міста – Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, а в цих містах якраз і проживає найбільша кількість людей. Решта територій – це більше сільска місцевість.
– Як би ви оцінили масштаби руйнувань? Чи є в обласної влади статистика – скільки жилих будинків знищено?
– Це навіть неможливо зараз порахувати. Сотні – тільки в Сєвєродонецьку. А взагалі – тисячі приватних будинків, квартир, багатоповерхівок. Я ж говорю, вони гатять навмання. Їм байдуже: п'ятиповерхові будинки, дев'ятиповерхові чи приватний сектор. Просто – в напрямку міста. Для них що більше людей постраждають, то краще.
– Що відбувається у Сєвєродонецьку?
– Складно. Люди навіть вийти спокійно не можуть. Невідомо, куди прилетить. Якби було чітко зрозуміло, що гатять по військових об'єктах чи позиціях – це одна історія. А коли просто в центр міста – в садочок, школу, центр туризму, в басейн... Їхнє завдання – все зрівняти з землею. І щоб менше лишилось населення, яке проукраїнськи налаштоване.
– Які зараз настрої у жителів області?
– Є невелика кількість людей, яка була проросійськи налаштована і досі "топить" за Росію. І величезна кількість людей, навіть на нових тимчасово окупованих територіях, – за Україну. Вони побачили за 2,5 роки, наскільки Луганщина змінилась, скільки відбудували. Вся область була великим будівельним майданчиком.
Оскільки навіть на окупованих територіях росіяни не знаходять великої кількості людей, які погоджувались би зніматись в пропагандистських роликах, то вимушені завозити "своїх". Не знаю, звідки вони, але точно не місцеві. В селі ж усі знають, хто місцевий, а хто ні, на 100%. Привозять людей, дають їм триколорні ганчірки, щоб вони вітали "руській мір".
– Проукраїнські протести відбуваються? Чи надто небезпечно?
– На початку відбувались, і достатньо гучні. Багато людей виходило. Сватове, Старобільськ, Білокуракіне, Новопсков. Але "руській мір" почав стріляти по цивільних, без зброї, людях. Декількох поранили. Потім почали вночі приїжджати, забирати та вивозити людей у невідомому напрямку.
У нас декілька днів тому просто зайшли у будинок проукраїнськи налаштованого волонтера Олександра Кононенка, а він ще й мав інвалідність, і вбили прямо у візку.
– Проблема, яка проявилась у деяких містечках південно-східних областей, – зрадники у владі. Наприклад, у Мелітополі викрали законного мера Івана Федорова, а в.о. на боці окупантів відразу проголосила себе депутатка від ОПЗЖ. У Луганській області теж багато мерів та депутатів від ОПЗЖ. Чи бачите ви в цьому загрозу?
– У нас так само є декілька зрадників. Вони одразу перейшли на бік окупантів, одразу попіднімали триколори. Але якщо взяти у відсотках, то це небагато. Буквально три людини. Навіть депутати від ОПЗЖ чітко сказали, що не будуть співпрацювати... І коли прийшли окупанти, вони чітко висловили свою позицію і сказали: ні, ми не перейдемо у вашу владу.
– Багато хто з мерів писав, що до них напряму звертались окупанти з погрозами. Днями відповідну sms з пропозицією здати місто показав голова Миколаєва. Вам погрожували?
– Всім було однакове розсилання. Тільки прізвище змінювали, кому воно адресоване. Мені так само. На початку мені ще й телефонували, пропонували перейти на бік окупантів, здатися.
– Тобто хтось здав базу керівництва за регіонами?
– Так. Я думаю – так. Не виключаю такого факту.
– На вашу думку, яка програма-мінімум у Путіна щодо Донбасу?
– Луганщина, Донеччина повністю та коридор на Крим. Це таке завдання-мінімум. Крим – щоб була вода, Луганщина та Донеччина – щоб якось обілити свою "операцію", яка має просто фантастичний провал. Щоб вони могли сказати: ось, ми свого досягли.
Але, слухайте, вони й брехати можуть, все одно росіян від'єднали від інтернету. Будуть як в Кореї. Ті вже виграли чемпіонат світу з футболу і першого космонавта висадили на Сонці.
Читайте також: Інтерв'ю | Мер Харкова Ігор Терехов: Прошу очільників Нью-Йорка, Чикаго, Бостона – допоможіть закрити небо