Зеленський як Рейган, момент істини для України у протистоянні Росії. Огляд західних медіа (7 квітня)
Поки Росія накопичує резерви для просування на Донбасі, Україна має час для контратак; як вміння Зеленського розповідати історії допомогло йому пересилити російські пропагандистські наративи, і чому за самовдоволення Німеччини платить Україна.
Що іноземна преса пише про війну Росії проти України: огляд LIGA.net.
Читайте нас в Telegram: перевірені факти, тільки важливе
The Economist: Вікно можливостей для України, щоб тиснути на російську армію
На сьогодні російські війська повністю виведені з Київщини, хоча ще тиждень тому вони не полишали надії взяти українську столицю. Хоча ця битва виграна, війна ще далека від завершення, пише The Economist.
Тепер Москва має намір "визволити" Донбас. Дехто вважає, що російський диктатор Володимир Путін хоче це зробити до Дня Перемоги 9 травня.
Чи вистачить росіянам живої сили? Це відкрите питання. Тепер, коли армія концентрується на меншій кількості напрямків, в неї більше шансів взяти кількістю.
Втім, чверть від початкових сил вторгнення Росії вже втрачена — пораненими чи вбитими. За словами одного із західних високопосадовців, зі 125 БТГ, які Москва розгорнула проти України, 29 виведені з ладу повністю. Щоб відновити ці сили знадобиться щонайменше місяць.
В резерві в них небагато, адже до війни залучено три чверті чинних БТГ. Вже зараз Кремль шукає додаткові сили скрізь, стягуючи їх із Калінінграда та гарнізонів в окупованих регіонах Грузії.
Є ще призовники, яких цього року збираються набрати до 135 000. За законом РФ їх не можна посилати до бою, поки вони не пройдуть чотиримісячного навчання. Та навіть, щоб масово залучити резервістів, Володимиру Путіну доведеться визнати, що "спецоперація" була насправді війною. Та однаково часу все підготувати треба до літа.
Зараз для України вдалий момент для контратаки. Поки російські війська залишаються у Білорусі, відвести більшість сил від Києва неможливо. Втім, людей має бути достатньо, а Захід збільшує військову допомогу. Зокрема Чехія відправляє танки Т-72, а Словаччина дозволила ремонтувати українську техніку на своїй території. Києву треба ще артилерію радянської доби та боєприпаси. Наступати росіяни планують з Ізюма, Маріуполя та Сєвєродонецька. Хоча стратегічно на Донбасі війська РФ знаходяться в значно кращому становищі, але це не вберігає їх від повторення старих помилок, як-от поодиноке просування дорогою до "обіймів" українців.
Мета Путіна — дотиснути Україну, поки в Росії не закінчаться гроші на армію. Марк Кансіан з аналітичного центру CSIS вважає, що це неминуче: кількість жертв зростає, кошти закінчуються, а моральний дух падає. Якогось моменту Путіну доведеться зіткнутися з реальністю.
Politico: Володимир Зеленський — римейк Рональда Рейгана
Вести війну — це значною мірою і створювати наратив. Ніхто не знав про це краще за Вінстона Черчилля. У 1940 році після відступу з Дюнкерка, він блискуче окреслив параметри конфлікту. Британія стала уособленням добра, Німеччина — зла, пише Politico.
Шість тижнів минуло від початку російської агресії проти України, а президент Володимир Зеленський продемонстрував, що вміє складати слова в правильну історію. Він не тільки кинув виклик своїм критикам його перших років президентства, а й створив вигідний Україні наратив цієї війни — перемогти монстра.
Зеленський вміло користується своїм талантом. Його відео та фото в Telegram роблять більше роботи, ніж багатомільярдна путінська пропаганда на кшталт Russia Today. Найголовніше, його образ у футболці з бородою надсилає меседж про нормальну людину в складних умовах. Володимира Путіна можна описати як завгодно, але точно не "нормальним".
Чим довше буде війна, тим складніше буде привертати до неї увагу міжнародної аудиторії. Саме тому Зеленський від її початку здійснює віртуальне турне парламентами різних країн. І тут він знову продемонстрував свій талант, кожного разу знаючи, чого чекає від нього аудиторія.
В Європарламенті він говорив про перемоги прогресивних цінностей над путінською тиранією. В Британському — цитував Черчилля. В Бундестазі закликав "зламати цю стіну", повторюючи заклик Рональда Рейгана.
Так, скоріше за все, Рейган — людина, з якою Зеленського варто порівнювати. Так само актор у минулому, Рейган знав, як достукатися до сердець американців, та був блискучим комунікатором. Завдяки своїм талантам, Рейган зміг повернути Америці образ країни свободи та можливостей, надії та оптимізму, яка різко контрастувала з "імперією зла" — Радянським Союзом.
Доля Зеленського та його країни набагато складніша за все, що випадало Рейгану, але диспозиції залишаються незмінними. Вивести боротьбу свого народу за свободу на глобальний рівень — дорого коштує. А його акторство, з якого глузували на початку, виявилося його найбільшою силою. Тепер залишилося тріумфально перемогти монстра та зажити довгим і щасливим життям.
The Telegraph: Україна платить ціну за самовдоволення Німеччини
Європа досі спонсорує путінську війну в Україні через торгівлю. У світлі жахіть у Бучі, ЄС починає розгортати проти Москви санкційні механізми. Утім, Німеччина активно опирається забороні на імпорт найбільш прибуткового російського активу — газу, пише The Telegraph.
Берлін повинен визнати, що за його політику самовдоволення протягом двох десятиліть доведеться платити. Зараз платять українці. Немає сумнівів, що зброя, якою росіяни руйнували Бучу та вбивали мирне населення, була профінансована німецькими грошима за енергоносії. З 2014 року Берлін заплатив Москві 170 млрд євро за газ, вугілля та нафту.
Німеччині досі складно перерізати економічні щупальця Кремля, тому 40% енергоносіїв імпортується з Росії. Більшість енергетичної інфраструктури країни — трубопроводи, нафтопереробні заводи, резервуари для зберігання — належить російським компаніям.
Ціна за ембарго буде великою, а гендиректор Deutsche Bank попередив про майбутню рецесію у Німеччині. Тому повної заборони вони намагаються уникнути, кажучи "не на часі".
Утім, в українців немає жодного зайвого дня, а Польща та країни Балтії вже відмовляються від російського газу. Навіть Італія вже каже про необхідність ембарго. Тільки Берлін гальмує процес. Експерти кажуть: руйнівних наслідків не буде, на Німеччину не чекає підрив стабільності. Під загрозою тільки процвітання.
Якщо для Берліна важлива його репутація, канцлеру Олафу Шольцу варто довести справу до кінця та припинити спонсорувати агресію.
Читайте також: Чому бійня під Києвом — геноцид та частина "великої схеми Путіна". Огляд західних медіа (6 квітня)