"Непередбачуваний і небезпечний". Як Європа готується до повернення Дональда Трампа
Дональд Трамп може вдруге після 2016-2020 років очолити Білий дім. Це означає для Євросоюзу більше власних інвестицій в безпеку і менше передбачуваності у відносинах зі США.
"Уже перший термін Трампа був непередбачуваним і небезпечним. Боюся, другий буде гіршим. Не секрет, що він часто діє в інтересах Кремля, міцно тримає в руках частину Республіканської партії", – пояснює LIGA.net депутатка Європарламенту від німецьких Зелених, депутатка Бундестагу (2009-2013) Віола фон Крамон-Таубадель.
Хаос у відносинах лідерів ЄС із Трампом прогнозує LIGA.net і старша наукова співробітниця барселонського Центру міжнародних відносин CIDOB Кармен Клаудін: "Трансатлантичні відносини будуть під великою загрозою у найгірший момент з 1945-го, а європейській безпеці загрожуватимуть апетити росіян".
Париж хоче очолити захист Центральної Європи й допомогу Україні, а Берлін, хоча дає найбільше в ЄС зброї та грошей Києву, проте дедалі більше відволікається на внутрішні економічні проблеми, каже LIGA.net брюссельський експерт Роланд Фройденштейн.
LIGA.net розбиралася, які ризики для Європи може принести потенційне друге президентство Трампа і як ЄС до цього готується.
Без грошей – немає захисту. Чи піде Трамп на шантаж ЄС
Повернення Трампа послабить репутацію і військові спроможності НАТО, вважає Крамон-Таубадель. Але саме це й стимулює ЄС взяти безпеку нинішніх і майбутніх членів у свої руки.
Трамп і далі коливатиметься між заявами, що НАТО застаріло і що союзники роблять замало, каже депутатка Європарламенту.
Тож у передчутті Трампа країни Євросоюзу переглядають готовність своїх армій до можливої війни, пояснює LIGA.net директорка безпекових програм в Українській призмі Ганна Шелест. У Брюсселі формують нову стратегію оборонного виробництва.
Декілька країн ЄС – лідери з експорту зброї.
Багато у відносинах США та Європи за Трампа залежатиме від того, кого він призначить на посади очільників Пентагону та Держдепу. І від того, наскільки це будуть самостійні фігури.
"Під час першого терміну саме ці посадовці й стримували бажання Трампа вийти з НАТО. Конгрес тоді ухвалив закон, що президент не може вивести США з Альянсу. В американській системі достатньо запобіжників", – нагадує Ганна Шелест.
Закони вимагають схвалення Конгресу для виходу з НАТО, але не зупинять президента, якщо захоче вивести свої війська з Європи чи відмовиться захищати союзників в разі агресії, пише The Economist.
Трамп перетворює проблеми НАТО на рекет: немає грошей – немає захисту. 10 лютого він фактично закликав Росію напасти на тих союзників в Європі, які витрачають на оборону менш як 2% від ВВП.
Але насправді витрати на оборону в Європі почали зростати. У 2014 році показника у 2% від ВВП досягли лише три члени Альянсу, зараз таких уже 10, і очікуються ще 17 до кінця 2024-го, пише El Pais.
"Інвестиції в оборону зростають. На жаль, ЄС діє повільніше, ніж Росія нарощує виробництво", – вважає Крамон-Таубадель.
Проблеми оборони в Європі накопичувалися роками.
Потреба зміцнювати оборону поступово засвоюється в Європі, каже Крамон-Таубадель. Не так швидко, як хотілося б, але сам факт того, що ЄС вже нарощує виробництво зброї – добре.
Як Європа прокидається від летаргійного сну
Перспектива повернення Трампа має один позитивний наслідок – струсонула країни ЄС, які покладалися на вічну парасольку США, каже Кармен Клаудін: "Це пробудження поставило запитання європейської безпеки й оборони, незалежно від США. Цього разу, сподіваюся, будуть серйозні дискусії та значущі результати".
Уже є багатомільйонні інвестиції в розширення виробництва зброї. Але багато виробників у ЄС – приватні компанії. Запитують уряди: чи готові ті на швидкі інвестиції для запуску нових лінійок, додає Шелест: "Це те, що США зробили ще рік тому".
Путін – віддалена військова загроза для Італії чи Іспанії, хоча РФ близька до країн Балтії чи Польщі. Але географія розмивається: всі вразливі перед росіянами в різних сферах – енергетичній, міграційній, через підкуп політиків, втручання у вибори.
"Найкращий приклад – Угорщина, яка вважає, що не має загроз, але ближче до Росії, ніж Іспанія чи Італія. Москва працює з політиками різних країн, поза географією", – каже Шелест.
Хоча не можна виключити агресії, Росія наразі не може атакувати НАТО, бо зав’язла в Україні, каже El Pais директор офісу Королівського інституту Елкано в Брюсселі Луїс Сімон.
У разі перемоги Трампа на виборах ризик нападу більш вірогідний, додає Альбрек. Він був директором Центру НАТО з контролю над озброєнням, роззброєнням та нерозповсюдженням зброї.
Європа готується до нападу Росії на випадок, якщо Москва досягне цілей в Україні, каже Крамон-Таубадель: "Це інвестиція в нашу безпеку. Якщо ЄС заплатить за зброю для України, збудує військові виробничі лінії, закупить обладнання, краще буде нам самим".
Нові лідери. Франція чи Німеччина?
Чи почалась в очікуванні Трампа боротьба за лідерство між провідними країнами Європи? З боку може здатися, що так.
The Telegraph, посилаючись на джерела в Єлисейському палаці та Бундестазі, пише про суперечки між лідерами двох найбільших країн ЄС – Емманюелем Макроном і Олафом Шольцом: "У Берліна економічне лідерство в ЄС, у Парижа — стратегічне. Кордони розмиті, і є спроби зайти на територію один одного".
Хоча канцлер Шольц і повторює, що Німеччина дає найбільше в Європі зброї Україні, найефективнішої поки не дала. "Це щодня коштує життя українцям і продовжує війну. Відмовки щодо відправлення Taurus – приклад", – коментує політику німецького уряду депутатка Європарламенту Крамон-Таубадель.
Німцям передусім важливо показати, що вони діють в коаліції, вони не єдині, що вони не провокують росіян, переконана Шелест.
Але й Макрон, хоча каже правильні речі, не довів, що готовий діяти.
Франція Макрона дійсно має наполеонівські амбіції щодо безпеки Європи, де хоче відігравати провідну роль. "Однак Париж не може ані сам, ані з Берліном у політичному і безпековому сенсі вести за собою весь ЄС, потрібна коаліція", – каже LIGA.net безпековий аналітик, засновник платформи Brussels Freedom Hub Роланд Фройденштейн.
Останнім часом Макрон свідомо проводить дедалі чіткішу політику підтримки України та захисту Центральної Європи, вважає Фройденштейн. Та щоб досягти результату, він потребує підтримки східного флангу ЄС – країн Балтії, Польщі, Болгарії, Румунії.
Військова допомога Україні зараз радше вирішується в різній мірі в кожній країні Європи окремо, підкреслює Шелест.
Наприклад, Чехія ініціювала "збір по всьому світу" коштів на артснаряди для України – їх купуватимуть у третіх країн. Данія передала Україні всі самохідні артилерійські установки Caesar, які в неї були. Естонія – всі свої 155-міліметрові гаубиці. "Але про подібні рішення навряд чи ми почуємо від французів або німців, – додає Шелест. – Через політику, а не з оцінки безпекових ризиків".