Як зберегти допомогу Заходу у 2024. Спитали провідних аналітиків США, Британії, Німеччини та Польщі
У 2024-му Україні доведеться посилити дипломатичну боротьбу за допомогу західних партнерів. Контрнаступ-2023 не виправдав завищених сподівань, увагу від війни з Росією вже зараз відвертає конфлікт на Близькому Сході, а наступного року це робитимуть ще й численні вибори по обидва боки Атлантики.
"Ви бачите з опитувань, що люди у США вже не так захоплені продовженням допомоги Україні, як на початку [повномасштабного] вторгнення", – попереджає LIGA.net Елізабет Хоффман, директорка зі зв'язків з Конгресом та урядом США у CSIS (Вашингтон).
Які виклики чекають на Україну та її партнерів у турбулентному 2024-му, чи буде допомога від США та ЄС? LIGA.net поспілкувалася з аналітиками одних з найбільших think tank США, Британії, Німеччини, Польщі та переказує головне.
ЕЛІЗАБЕТ ХОФФМАН (ВАШИНГТОН): ТРЕБА БІЛЬШЕ КОНГРЕСМЕНІВ В УКРАЇНІ
директорка зі зв'язків з Конгресом та урядом, наукова співробітниця у Center for Strategic and International Studies (CSIS, Вашингтон)
ПІДТРИМКА ПЕРЕСІЧНИХ АМЕРИКАНЦІВ ПАДАЄ
Допомога Україні наступного року буде надаватися, впевнена Хоффман. Вже у січні вона очікує на вирішення суперечок в Конгресі через мексиканський кордон та ухвалення допомоги на $61,7 млрд.
"Я думаю, що цей великий пакет все-таки буде, – прогнозує Хоффман. – Але проблема в тім, що ви можете бачити з опитувань: населення США вже не так захоплене продовженням допомоги Україні, як це було на початку російського вторгнення".
Деякі члени Конгресу бачать, що підтримка України серед виборців зменшується, додає вона. Їм стає дедалі важче голосувати.
У падінні підтримки серед населення є декілька причин.
Перша – відчуття економічної незахищеності у США, висока інфляція, попри деякі хороші економічні індикатори.
"Коли людей запитують, як вони ставляться до економіки, вони все ще відповідають, що негативно. Люди все ще відчувають невпевненість щодо американської економіки. Тож, природно, що іноземна допомога має нижчий пріоритет", – пояснює Хоффман.
Друга – що довше триває війна, то більше пересічні американці запитують, коли і яким буде її кінець. Цей фактор підсилює негативний досвід виходу США з воєн у Афганістані та Іраку.
"Люди вважають, що США вклали стільки часу і грошей в Ірак та Афганістан, а нічого не змінилося, – каже аналітикиня. – Я не згодна з таким порівнянням, тому що ці три ситуації – різні. Але я думаю, що це те, про що думає середньостатистичний американець".
Третя – адміністрація президента США Джо Байдена не робила достатньо для роз’яснення населенню важливості допомоги. До жовтня 2023-го Байден лише раз з початку великої війни виступав зі зверненням до американців щодо України.
На цій ниві є прогрес, вважає Хоффман. Останнім часом адміністрація почала більше говорити про те, що частина допомоги Україні лишається в США та стимулює економіку, розвиває ВПК.
Четверта – акцент у медіа змістився на конфлікт у Секторі Гази.
"Навіть мені стало важче отримувати інформацію про те, що відбувається в Україні, – скаржиться Хоффман. – Пересічний американець чує про ситуацію в Україні не так багато, як це було до нападу ХАМАС на Ізраїль. Це викликає занепокоєння – відсуває Україну на задній план у свідомості людей".
ВПЛИВ ВИБОРІВ ТА ЗАГРОЗА ТРАМПА
Наступного листопада у США будуть вибори не тільки президента, але й до Конгресу – всього складу Палати представників та третини Сенату. Внутрішні проблеми завжди переважали зовнішні на виборах в США, нагадує аналітикиня.
Це вже дає негатив для України. Близько 80% американців переймаються проблемами на кордоні з Мексикою. Конгресмени, які хочуть переобратися, змушені на це зважати.
"В іншому разі виборці можуть казати: "Ми страждаємо вдома, тож чому ми надсилаємо гроші за кордон?" – пояснює вона. – Конгресменам потрібне певне політичне прикриття".
Ймовірність, що Трамп знов стане кандидатом у президенти, теж може змістити розмови про Україну в негативний бік.
Трамп не говорить багато про Україну у передвиборчій кампанії. Тільки обіцяє завершити війну за 24 години. "Мені незрозуміло, що б він робив, якби став президентом", – каже Хоффман.
А ще Трамп відомий ізоляціоністськими поглядами на зовнішню політику та критикою партнерів по НАТО. У Конгресі через це зробили запобіжник: ухвалили норму, що президент може вивести США з НАТО тільки за згоди Конгресу. "Тож тепер я не бачу сценарію, за яким США вийшли б з НАТО, – каже Хоффман. – Але щодо України – так [є ризик бути покинутою за Трампа]".
ЯК УКРАЇНІ ЗБЕРЕГТИ ДОПОМОГУ
Україна багато співпрацювала з адміністрацією Байдена, але зараз їй та її друзям у США слід зосередитися на зміцненні підтримки в Конгресі, переконана аналітикиня.
"Конгрес в кінцевому результаті ухвалює рішення про фінансування, – пояснює вона. – Президент не може просто так припинити фінансування України. Це – прерогатива Конгресу".
Найкращий спосіб зробити це – відправляти якнайбільше конгресменів до України, вважає Хоффман. Вона і сама вже супроводжувала конгресову делегацію в Україні.
Поїздки українських політиків до Вашингтона – важливі, але ніщо не замінить особистого спілкування, переконана вона. Конгресмени можуть побачити реалії на місцях, поспілкуватися з тими самими детективами НАБУ і переконатись у прогресі боротьби з корупцією.
Зараз адміністрація та Держдеп мало заохочують такі поїздки. Наприклад, з міркувань безпеки їм не дозволено ночувати тут, а штат посольства недоукомплектовано.
Адміністрації Байдена та Україні також слід частіше говорити про успіхи, вважає Хоффман: перемоги на Чорному морі, відсутність значних просувань у росіян та стійкість української економіки.
А українським медіа – більше розповідати, що означає прихід Росії на окуповані території та які звірства чинить РФ. "У США не надто проривається у ЗМІ історія про викрадення українських дітей Росією. Це б викликало резонанс, – каже вона. – Посилення цієї історії та допомога в її поширенні англійською було б корисним".
І не боятися писати про корупцію. Це не закріплює упередження про шалену корупцію в Україні – а навпаки, показує боротьбу з нею.
"Добре, коли є історії про викриття заступників міністрів, голови Верховного суду, – підсумовує Хоффман. – Це показує, що робить український уряд і що розслідує громадянське суспільство. Демонструє прихильність до викорінення корупції".
БЕНДЖАМІН ТАЛЛІС (БЕРЛІН): ЄВРОПА НЕ ГОТУЄТЬСЯ ДО ТРАМПА
старший науковий співробітник у Центрі Альфреда фон Оппенгейма для майбутнього Європи при Німецькій раді з міжнародних відносин (DGAP, Берлін)
ПРИХИЛЬНІСТЬ ПЕРЕМОЗІ УКРАЇНИ МАЄ БУТИ БІЛЬШОЮ
У фрустрації українців наприкінці 2023-го значною мірою є провина Заходу, вважає Талліс. Фінансова та військова підтримка мала надходити чіткіше та більше – це допомогло б прискорити перемоги.
Найкращий спосіб утримати Росію від нападу на Європу – перемогти її в Україні, переконаний Талліс. Для цього треба дати українцям всі інструменти – це не просто правильно, але й в інтересах Заходу.
Ці меседжі краще доходять до країн Балтії, Польщі та Чехії. Частково усвідомлення є у Німеччині, Великій Британії, Франції.
"Зараз точиться політична боротьба, щоб це стало стратегією, а не лише предметом суперечок", – каже він.
За словами Талліса, також багатьом на Заході зрозуміло: попри відсутність значних територіальних здобутків у 2023–му, Україна не дала суттєво просунутись росіянам, ускладнила їм військову логістику та становище в окупованому Криму.
"А також Україна виграє битву на Чорному морі. Це важлива річ, яку потрібно підкреслювати на Заході", – додає аналітик.
ПРОБЛЕМА У СЕРЦІ ЄС ТА НАДІЯ В БРИТАНІЇ
У питанні допомоги Євросоюзу є фундаментальна політична проблема – небажання вирішувати ситуацію з Угорщиною та її прем’єром Віктором Орбаном, вважає Талліс.
На грудневому саміті ЄС вдалося подолати вето Орбана на відкриття переговорів про членство з Україною. На думку Талліса – завдяки розблокуванню Будапешту 10 млрд євро з фондів ЄС, які були заморожені за антидемократичні процеси в Угорщині.
Якщо у ЄС не буде бажання серйозно розв'язати проблему з Орбаном – ситуація кардинально не зміниться, додає він: "ЄС робитиме маленький крок за кроком, щоб підтримувати Україну. Але питання до українців – чи достатньо цього буде і чи достатньо швидко?"
Аналітик поки не бачить політичної волі в ЄС на те, щоб Угорщину позбавили права голосу за статтею 7 Договору про ЄС.
"Якби ми серйозно ставилися до цього питання, то говорили б не лише про статтю 7, а й про те, щоб вигнати Угорщину з ЄС, – пояснює він. – Є [поодинокі] політики, які говорять про це. Наприклад, Габріелюс Ландсбергіс, міністр закордонних справ Литви".
Проблеми на виборах на Заході може загострювати тренд на зростання крайніх правих сил, додає Талліс: "Це привид ультраправого популізму, націоналізму та нативізму. Це насправді пов'язано з геополітикою і геостратегією".
Читайте також: Ле Пен та інші друзі Путіна. Звідки тренд на крайніх правих у Європі
На кінець 2024-го є надія по інший бік Ла-Маншу.
Не пізніше 28 січня 2025-го мають відбутися парламентські вибори у Британії. Вони можуть дати Україні нові можливості: її підтримують обидві головні партії (консерватори та лейбористи), а ймовірна зміна влади на початку 2025-го може дати позитивний імпульс.
"Останнім часом ми не бачили такого лідерства Британії, яке було з танками, ракетами, ПТРК, – каже Талліс. – Я підозрюю, що воно відновиться, якщо лейбористи переможуть на виборах".
ЄВРОПА (НЕ) ГОТУЄТЬСЯ ДО ТРАМПА
Вибори президента США передбачити надзвичайно складно, каже Талліс: "Для України існує дуже чітка і реальна небезпека в разі перемоги Трампа або кандидата, схожого на Трампа".
Канцлер Німеччини Олаф Шольц обіцяв активізувати зусилля, якщо США скорочуватимуть допомогу, нагадує аналітик.
Та головне питання – чим саме?
"Європа десятиліттями недоінвестовувала у свої збройні сили, – пояснює він. – Німеччина була першою серед тих країн, які це робили. І зараз має власну бюджетну кризу".
Перемога ізоляціоніста Трампа може навпаки призвести до контрреакції Європи, попереджає він. Вона може скорочувати допомогу і накопичувати ресурси, бо відчуватиме загрозу від Росії напряму, а не через Україну чи гібридне протистояння.
І це буде хибним для Європи рішенням, вважає Талліс. Значно дешевше було б перемогти Росію в Україні.
Потенційна перемога Трампа ставить під питання, наскільки відданими США будуть статті 5 договору НАТО про колективну самооборону. Тому Європі варто активізуватися саме зараз, а не після можливого успіху Трампа, переконаний Талліс.
"Трамп – не той партнер, якого ви хочете на тлі великої війни, – каже аналітик. – Але якби ми готувалися, то побачили б, що Німеччина дійсно переозброюється, а не вдає, що це робить. І побачили б дискусії про розширене ядерне стримування, яких зараз немає".
Перемога Байдена також є недооціненою небезпекою, додає він. Є ризики, що основна увага США буде сконцентрована на Індо-Тихоокеанському регіоні – без збільшення підтримки України.
Але перемога Байдена позбавить Росію фактору часу. І це може змінити гру, підсумовує Талліс: "Зараз Путін розраховує на перемогу республіканців і каже: "Навіщо мені укладати якусь угоду з адміністрацією Байдена, коли я можу укласти її з Трампом?"
ОРИСЯ ЛУЦЕВИЧ (ЛОНДОН): НІХТО НЕ МОЖЕ ПЕРЕКРИТИ ВІЙСЬКОВУ ДОПОМОГУ США
заступниця директора програми Росія та Євразія, голова Українського форуму у Chatham House
СІРІ НАСТРОЇ НА ЗАХОДІ
Настрої на Заході теж є сірими після невиправданих надій на контрнаступ, каже Луцевич. А широка проукраїнська коаліція не виглядає такою монолітною, як рік тому.
"Багато політиків не бачать реалістичного виходу з цієї війни, – пояснює вона. – Український порядок денний зрозумілий, але залишається питання – наскільки він може бути реалізований".
Вибори в західних країнах будуть моментом вразливості. Політики і виборці концентруватимуться на внутрішніх, а не зовнішніх проблемах. Ризик є і від зростання крайніх правих сил в Європі, які сповідують ізоляціоністську політику, попереджає вона.
Запит на ультраправих може додатково роздмухувати Росія.
"РФ присутня у Африці, – каже вона. – Росіяни можуть стимулювати міграційні потоки, щоб збільшувати тиск на суспільства в Європі і додавати аргументів правим євроскептикам".
Розвалювання проукраїнської коаліції – єдина карта виграшу Росії у війні, переконана аналітикиня. Проблема Заходу – що він реагує постфактум на втручання РФ, а не діє превентивно.
Лякає європейський істеблішмент і можливе повернення Трампа до Білого дому, додає Луцевич. Він є непередбачуваним – незрозуміло, наскільки відданими оборонним угодам будуть США за Трампа.
"Це поки страх на рівні емоцій. Немає ще раціональної політики, яка би вибудовувала план Б, – пояснює вона. – Ми не бачимо розгортання великого воєнного виробництва в Європі, а нарощування витрат на оборонні бюджети – дуже повільне навіть у Британії".
Винятком є країни на фронтирі – Фінляндія, Польща, країни Балтії, які активно інвестують у свою безпеку.
"А країни західної Європи, Німеччина, Британія не вкладають достатньо ресурсів, щоб навіть поновити запас зброї, який використали для допомоги Україні", – каже Луцевич.
ЩО МОЖЕ ВРЯТУВАТИ
З іншого боку, є коаліція держав, які стурбовані затримками у затвердженні підтримки України з боку США та ЄС, переконана Луцевич. Британія, Канада, Японія, Південна Корея, країни Північної та Східної Європи (за винятком Угорщини та Словаччини).
Прем’єр Британії Ріші Сунак не зможе повторити ефект Вінстона Черчилля, як від нього очікує The Telegraph, вважає аналітикиня: "Під цей архетип більше підходив Борис Джонсон".
Але великі сподівання – на експрем’єра (2010-2016) Девіда Кемерона, який у листопаді став новим міністром закордонних справ.
"Він провадить активну політику, включно з двостороннім договором про військову співпрацю з Україною, – пояснює вона. – Він не буде йти у політику і може вести цю двосторонню співпрацю, поки Сунак задіяний в інших справах [у передвиборчий рік у Британії]".
Україні ж у 2024-му треба посилювати дипломатію на двосторонньому рівні, переконана Луцевич:
- мати сильних послів у всіх ключових столицях. Таких як Лондон, де досі немає амбасадора після звільнення Вадима Пристайка;
- посилювати контакти на рівні виконавчої влади, яка не бере участі у виборах. "Робота на рівні міністерств, галузей, створення спільних оборонних підприємств", – пояснює аналітикиня;
- розширювати співпрацю з приватними оборонними компаніями: "Їм потрібні замовлення. Можливо, треба посилювати лобі цих компаній в урядах країн, від яких залежать постачання Україні";
- посилювати коаліції з державами, які готові інвестувати у спільні з Україною виробництва зброї.
На рівні меседжів Україні треба зберегти ефект шоку війни та показувати ціну поразки, підсумовує Луцевич.
І головне – знайти разом з партнерами спосіб, як стратегічну мету перемогти можна перетворити на реальну політику.
ДАНІЕЛЬ ШЕЛІГОВСЬКИЙ (ВАРШАВА): РІК МІЖ КРАПЛЯМИ
координатор програми Східної Європи у Польському інституті міжнародних відносин
Шеліговський відповів LIGA.net письмово. Далі – пряма мова:
– Україні доведеться боротися на декількох фронтах одночасно – на військовому із Росією, водночас дедалі сильніше також на дипломатичному за підтримку із боку світової спільноти.
Применшення міжнародної уваги до російського вторгнення в Україну уже стало фактом, яким не варто нехтувати.
Це ставить нові виклики перед українською владою.
По-перше, президенту Зеленському і його уряду треба негайно переосмислити комунікаційну стратегію, наново знайти спосіб апелювати до західних суспільств, які частіше привертатимуть увагу, як це природно, до власних, внутрішніх проблем.
Моральні аргументи вже не працюють на благо України так, як це було ще рік тому. Навпаки, буває, що дають зворотний ефект.
Отже, я б рекомендував частіше говорити мовою користі, підкреслюючи, як допомога Україні стимулює деякі західні економіки, допомагає оновлювати їхній військовий склад, нищити російську техніку, мінімізувати вплив Китаю тощо.
Другий виклик – це недопущення ситуацій, коли допомога Україні стане предметом внутрішньої електоральної боротьби у країнах, які увійдуть у виборчий процес. Україні доведеться "ходити між краплями", щоб не стати однозначно на боці жодної політичної сили, – як у США, так і у Великій Британії.
По-третє, Україні треба максимально мінімізувати політичну ціну, яку західні партнери платять за допомогу Україні, не сваритися із ними задля власних негайних політичних чи економічних вигод, які, однак, зіграють проти України у довгостроковому періоді.
Тобто не варто Україні надавати аргументів усім тим, хто виступає проти неї. Для прикладу, у польських перевізників було б набагато менше можливостей заблокувати кордон із Україною, якби президент Володимир Зеленський раніше із трибуни ООН не ставив Польщу поряд із Росією. Тоді польське суспільство б таку поведінку блокувальників однозначно засудило.